8.3. Регулювання біржової діяльності

Регулювання біржової діяльності - це впорядкування роботи на біржовому ринку його учасників і операцій між ними з боку організацій, уповноважених суспільством на ці дії.

Біржа може мати як зовнішнє, так і внутрішнє регулювання.

Внутрішнє регулювання - це підпорядкування її діяльно^ сті власним нормативним документам: статуту, правилам та іншим внутрішнім нормативним документам, що зумовлюють діяльність даної біржі в цілому, її підрозділів і працівників.

Зовнішнє регулювання - це підпорядкуванність діяльності біржі нормативним актам держави, інших організацій, міжнародним угодам.

Через регулювання біржового ринку досягаються наступні цілі:

1) підтримка порядку на біржовому ринку, створення нормативних умов для роботи всіх учасників ринку;

2) захист учасників ринку від несумлінності та шахрайства окремих осіб або організацій, від злочинних організацій;

3) забезпечення вільного і відкритого процесу біржового ціноутворення на основі концентрації попиту і пропозиції;

4) створення ефективного ринку, на якому завжди є стимули для підприємницької діяльності, а кожен ризик адекватно винагороджується;

5) створення нових біржових ринків, підтримка біржових структур, починів і нововведень; вплив на біржовий ринок з метою досягнення якоїсь суспільної мети (наприклад, зниження біржових цін).

Система державного регулювання біржового ринку. Форми державного регулювання біржового ринку включають:

1. Пряме або адміністративне управління біржовим ринком, яке здійснюється шляхом:

1) ухвалення державою відповідних законодавчих актів;

2) реєстрації учасників ринку;

3) ліцензування професійної діяльності на біржовому ринку;

4) забезпечення гласності і рівної інформованості всіх учасників ринку;

2. Непряме або економічне управління біржовим ринком ведеться через економічні важелі, що знаходяться у розпорядженні держави, і капітали:

1) систему оподаткування - ставки податків, пільги;

2) грошову політику — процентні ставки, мінімальний розмір заробітної плати і т.д.;

3) державні капітали - держбюджет, позабюджетний фонд фінансових ресурсів та ін.;

4) державну власність і ресурси - державні підприємства, природні ресурси і землю.

Розрізняють чотири основні сфери регулювання діяльності бірж:

1) ліцензування або затвердження діяльності самої товарної біржі;

2) регулювання ринку, керованого біржею;

3) регулювання діяльності учасників товарного ринку;

4) регулювання товарів, що обертаються на біржі.

1. Ліцензування біржі. Законодавство, що регулює діяльність біржі (Закон »Про товарну біржу»), визначає наступні мінімальні стандарти:

1) правила і діяльність біржі забезпечують правильне ведення біржових операцій і відповідний захист осіб, що проводять торгівлю;

2) правила і тактика діяльності забезпечують доступ до засобів ведення торгівлі тільки уповноважених осіб;

3) біржа повинна мати в своєму розпорядженні фінансові ресурси, достатні для нормального забезпечення її функцій;

4) біржа повинна проводити заходи, відповідні правилам моніторингу - спостереження, оцінка, прогноз;

5) біржа повинна проводити реєстрацію операцій, залежних від характеру її діяльності;

6) у біржі повинні бути відповідні правила і процедури вибору членами біржі керівного органу, порядок його функціонування, вся решта комітетів і органів управління повинні бути чітко визначені.

2. Регулювання ринку. Детальні правила у сфері регулювання товарного ринку різні для різних бірж і залежать від товару і типу торгівлі, але можна виділити і деякі загальні правила.

Це, перш за все, коло осіб, які мають право доступу до ринку. Рішення щодо участі в торгівлі на ринку приймаються комітетом членів біржі відповідно до процедури, що встановлюється правилами.

3. Регулювання діяльності учасників. У цій сфері регулювання може здійснюватися на двох рівнях:

1) на рівні держави, яка має право ввести вимоги про правила і ділову поведінку фірм, що беруть участь на товарних ринках;

2) кожна біржа також зацікавлена у введенні вимог і правил ділової поведінки її членів.

4. Регулювання обігу товарів. У правилах біржі вказується тип товару, що реалізується, порядок введення в торговий процес нових товарів. Для специфічних товарів головне встановити, яким чином регулювати якість товарів і постачання.

Рамки регулювання залежать від характеру торгової діяльності на кожній біржі окремо.

На простих біржових ринках, де немає стандартизації і контрактів, кожен з них оговорюється в індивідуальному порядку.

При торгівлі наявними товарами продавець представляє покупцю зразок наявної продукції, ціна визначається на підставі якості зразка та впевненості, що вся решта товарів такої ж якості.

У форвардних контрактах, коли товар відсутній у момент укладення контракту, вказується специфікація та якість товарів, прийнятних для покупця.

У стандартизованих контрактах передбачається положення щодо прийнятних специфікацій і якість товарного покриття контракту.

Ці вимоги можуть бути розроблені кожною біржею або, якщо даний товар продається на багатьох біржах, то зручніше розробити їх за допомогою торгової асоціації виробників товарної продукції, і вони широко застосовуватимуться.

Біржа бере на себе також роль консультанта і гаранта договірної дисципліни виконання контрактів за вказаними умовами, але не бере на себе матеріальну відповідальність за виконання контрактів.

При стандартизації контрактів біржа сама обмежує можливі терміни постачання і місце.