1.Державні доходи, як економічна категорія

Головним джерелом формування держдоходів є Національний доход, але іноді, особливо в надзвичайних обставинах, і національне багатство (золотий запас, державне майно тощо). Всі джерела держдоходів можна поділити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відносять національний доход та національне багатство, що створюється в середині країни. До зовнішніх - національний доход , як виключення, і національне багатство іншої країни, якщо вони позичаються в формі державних позик. Основними методами мобілізації держдоходів є податки, позики. Класифікація державних доходів: За джерелами утворення: доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості (НД); доходи, що входять до складу фонду від­шкодування (частина амортизаційних відраху­вань); доходи від реалізації національного багат­ства. За методами залучення коштів: податкові, неподаткові надходження, інші фонди, доходи від операцій з капіталом, трансферти. За умовами формування державні доходи можуть бути: безповоротні - це власні доходи держави і доходи, які надходять від інших суб'єктів бюд­жетних відносин; поворотні - це державні позики, за користу­вання якими треба платити і вони повинні бути повернені у визначені строки. За рівнем централізації державні доходи діляться на: централізовані - які концентруються в Дер­жавному бюджеті та інших цільових фондах гро­шових коштів держави; децентралізовані ─ які використовуються за місцем їх утворення на державних підприємствах і в бюджетних організаціях (прибуток, амортиза­ційні відрахування)

2. Економічна суть державних видатків

Державні видатки — це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку. Фінансування видатків здійснюється на основі таких принципів: плановості, безповоротності та безвідплатності, цільового спрямування коштів та їх ефективного використання та здійснення постійного контролю за їх використанням, фінансування в міру виконання планів, оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел, додержання режиму економії. Державні видатки являють собою витрати, пов'язані з діяльністю держави. Сукупні державні видатки поділяються на чотири категорії: – споживання в державному секторі (заробітна плата робіткам державного сектору, платежі за товари, що купуються для поточного споживання), –соціальні трансферти;–проценти з державного боргу; –державні інвестиції.Три перші категорії утворюють поточні видатки, остання категорія— державні капітальні видатки.

3. Фінансові ресурси, що перебувають у розпорядженні органів державного управління

Фінансові ресурси — це грошові фонди, які створюються її процесі розподілу, перерозподілу і використання валового національного продукту за певний період. Фінансові ресур­си держави охоплюють ресурси всіх секторів економіки. Основними джерелами формування фінансових ресурсів економічних субєктів є власні та залучені кошти. Власні фінансові ресурси формуються за рахунок власних джерел фінансування. Вони утворюються уже під час організації підприємства при формуванні його статутного капіталу. В процесі воробничо-господарської діяльності власні фінансові ресурси підприємства поповнюються завдяки отриманим доходам і прибуткам. Ці фінансові ресурси називають власними внутрішніми фінансовими ресурсами. Водночас, підприємство може отримувати фінансові ресурси у власне використання від емісії своїх акцій, отримання дотацій, субсидій, дивідендів, відсотків на ціні папери інших емітентів тощо. Такі фінансові ресурси називають власними зовнішніми фінансовими ресурсами.

Взаємовідносини фінансів і грошей мають свою специфі­ку і свою особливу систему зв'язків, яка часто призводить до їх ототожнення. Фінанси, як правило, завжди мають грошове вираження. Проте певна сума гро­шей — це ще не фінанси. По відношенню до фінансів гроші завжди виступають як технічний засіб вираження величини доходу фізичної чи юридичної особи, простіше кажучи, як облікові одиниці цього доходу або видатку. Водночас гроші та грошовий обіг суттєво впливають на фінансове становище як фізичних і юридичних осіб, так і держави в цілому.