1. Людина, як і всі біологічні види, володіє рядом потреб: в їжі, воді, комфортній температурі, у нього є інстинкти самозбереження і продовження роду. Механізми задоволення цих потреб і реалізації інстинктів — вроджені.

Безумовні рефлекси постійні для кожного виду. Вони притаманні всім особинам даного виду, віку та статі і проявляються у них однаково. Зміна безумовних рефлексів з віком відбувається так само закономірно, як зміна зубів. Так, новонароджені дитинчата всіх видів ссавців реагують харчової реакцією на молочні залози самки, з віком цей рефлекс пропадає.

Інстинкти — складніша форма вродженого поведінки: це цілий ланцюжок послідовно пов’язаних один з одним рефлекторних актів. Латинське слово інстинкт перекладається як «спонукання». Інстинкти пов’язані з внутрішніми, іноді мінливими з віком потребами.

У щойно народжену дитину легені ще не діють. Коли зв’язок з материнським організмом переривається, в крові новонародженого починає накопичуватися вуглекислий газ. Він гуморально впливає на дихальний центр довгастого мозку і викликає інстинктивний вдих. Дитина починає дихати самостійно. Про початок дихання каже перший крик дитини. Проявилася така ланцюжок вроджених рефлексів: народження — С02 — вдих — крик.

У тварин, що народжують дитинчат у воді, цей ланцюжок дещо інша: народження — догляд під воду — накопичення С02 — спливання на поверхню водойми — вдих. Якщо такій тварині, наприклад новонародженому бегемоту, не дати можливості спливти, він загине, так як вдих може послідувати тільки після спливання, інакше він вдихне воду.

У людини і тварин існують не тільки спонукальні, але і гальмівні безумовні рефлекси і інстинкти. Перші називаються позитивними, так як викликають активні дії, другі — негативними, так як вони припиняють дію. Досить згадати, як ми завмираємо від різкого звуку, несподіваного дотику. Найбільш демонстративно проявляються негативні рефлекси у курей. Коли курчата починають вилуплюватися з яйця, курка-квочка квокче. Цим вона викликає позитивний безумовний рефлекс, спонукає курчат до активності. Але ось поблизу з’являється кіт, курка видає короткий звук, і курчата завмирають: проявляється негативний, гальмівний рефлекс. Пташенята в яйці не бачили ні курки, ні кота, але вони коряться сигналам курки, які стимулюють або припиняють дії курчат.

Запечатление, або импринтинг. У перші дні, місяці, іноді роки життя існує період, коли в мозку як би віддруковується вся обстановка, навколишня дитини чи дитинча тварини. Згадаймо, з яким трудом ми осягаємо іноземну мову в школі і як без витрати великих зусиль опановуємо промовою в ясельном віці. Завдяки запечатлению ми пам’ятаємо своїх батьків, відрізняємо особин одного виду від особин інших видів, нарешті, опановуємо промовою.

Враження — це вроджена здатність до запам’ятовування всього того, що дитинча може побачити (або почути) навколо себе в певний період свого життя. Воно було відкрите лауреатом Нобелівської премії Конрадом Лоренцом. Він поставив наступний досвід. Через кілька годин після того, як в інкубаторі вивелися каченята, дослідник пред’являв їм найрізноманітніші предмети, і пташенята неухильно слідували за ним, як за матір’ю-качкою. Це були сірникові коробки, черевики, навіть він сам. Вони кілька днів слідували за ним по п’ятах, як за матір’ю.

Люди давно помітили цю особливість і використовували її в своїх цілях: підкладали качині (або гусячі) яйця під курей-квочок, і ті сумлінно пасли каченят до пори, поки інстинкт не заганяв приймаків в воду.

Вроджені форми поведінки відображають видовий досвід тварин і людини і спрямовані на задоволення життєво важливих біологічних потреб у їжі, безпеки, в продовженні роду. Безумовні рефлекси є найбільш простою формою вродженого поведінки. Вони відображають життєво важливі зв’язки організму із зовнішнім середовищем, що склалися протягом багатьох поколінь. Інстинкти — складніша форма вродженого поведінки. Вони являють собою цілий ланцюг пов’язаних один з одним рефлекторних актів, викликаних внутрішніми потребами, наприклад гормональними перебудовами, і значно залежать від віку і статі. У людини (і тварин) розрізняють як позитивні спонукальні інстинкти і безумовні рефлекси, так і негативні — гальмівні. І перші і другі дозволяють організму пристосуватися до постійно мінливих умов навколишнього світу.

2. Умо́вний рефле́кс — складна пристосувальна реакція організму,що виникає на грунті утворення тимчасового нервового зв'язку(асоціації)між сигнальним(умовним) та підкріплюючим його безумовним подразником. Умовні рефлекси формуються на основі вроджених безумовних рефлексів. Умовні рефлекси — індивідуальні, набуті рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів. Їх ознаки:

Набуваються протягом усього життя організму.

Неоднакові у представників одного виду.

Не мають готових рефлекторних дуг.

Вони формуються при певних умовах.

В їх здійсненні основна роль належить корі великого мозку.

Мінливі, легко виникають і легко зникають залежно від умов, в яких знаходиться організм.

Умови утворення умовних рефлексів:

Одночасна дія двох подразників : індиферентного для даного виду діяльності, який в подальшому стає умовним сигналом, і безумовного подразника, який викликає певний безумовний рефлекс.

Дія умовного подразника завжди випереджує дію безумовного (на 1-5с.).

Підкріплення умовного подразника безумовним повинно бути кількаразовим.

Безумовний подразник повинен бути біологічно сильним, а умовний володіти помірною оптимальною силою.

Умовні рефлекси швидше і легше формуються при відсутності сторонніх подразників.

Умовні рефлекси можна виробляти не лише на основі безумовних, але і на основі раніше набутих умовних рефлексів, які стали достатньо міцними. Це умовні рефлекси вищого порядку. Умовні рефлекси бувають:

природні — рефлекторні реакції, які виробляються на зміни навколишнього середовища, і завжди супроводять появу безумовного. Наприклад, запах, вигляд їжі є природними сигналами самої їжі;

штучні — умовні рефлекси, що виробляються на подразнення, які не мають до безумовно рефлекторної реакції природного відношення. Наприклад, слиновиділення на дзвоник або на час.

Метод умовних рефлексів — метод дослідження ВНД. І. П. Павлов звернув увагу на те, що діяльність вищих відділів головного мозку не тільки пов'язана з прямим впливом подразників, які мають біологічне значення для організму, а й залежить від умов, які супроводять ці подразнення. Наприклад, у собаки слиновиділення починається не лише тоді, коли їжа потрапляє в рот, а й при вигляді, запахові їжі, як тільки вона побачить людину, яка завжди їй приносить їжу. І. П. Павлов пояснив це явище, розробивши метод умовних рефлексів. За методом умовних рефлексів він проводив досліди на собаках з фістулою(стомою) вивідного протоку привушної слинної залози. Тварині пропонували два подразника: їжа — подразник, який має біологічне значення і викликає слиновиділення; другий — індиферентний для процесу живлення (світло, звук). Ці подразники поєднували в часі так, щоб дія світла (звуку) на кілька секунд випереджала приймання їжі. Після ряду повторень слина починала виділятися при спалах лампочки і відсутності їжі. Світло (індиферентний подразник) назвали умовним, оскільки він є умовою, за якої проходило приймання їжі. Подразник, який має біологічне значення (їжа) назвали безумовним, а фізіологічну реакцію слиновиділення, яка відбувається внаслідок дії умовного подразника — умовним рефлексом.

Щоб з'ясувати механізм утворення умовних рефлексів, використовують часткове виділення певних частин кори великого мозку та реєстрацію електричної активності різних мозкових структур під час дії безумовного і умовного подразників.

І. П. Павлов вважав, що при одночасній дії на два різні аналізатори в різних чутливих ділянках півкуль великого мозку виникає збудження, а з часом, між ними утворюється зв'язок. Наприклад, при спалахуванні лампочки і підкріпленні цього подразника їжею виникає збудження в кірковій частині зорового аналізатора, що знаходиться в потиличній ділянці кори і збудження харчового центра кори півкуль великого мозку — тобто в обох кіркових центрах (зоровому і харчовому), між якими утворюється нервовий зв'язок, який при багаторазовому поєднанні в часі цих подразників стає міцним.

При умовних рефлексах, як і при безумовних, має місце зворотна афференція, тобто сигнал про те, що відбулась умовнорефлекторна реакція. Вона дає можливість ЦНС оцінити поведінкові акти. Без такої оцінки неможливе тонке пристосування поведінки до постійно змінних умов середовища.

Дослідження тварин, в яких видаляли ділянки кори, показало, що в цих тварин можна виробити умовні рефлекси. Отже, умовні рефлекси формуються внаслідок взаємодії кори великого мозку і підкіркових центрів. Структура рефлекторної дуги умовного рефлексу має складний характер. Так, в утворенні складних поведінкових реакцій кора має провідне значення, а при формуванні вегетативних умовних рефлексів кора і підкіркові структури відіграють однакову роль. Доведено, що руйнування сітчастого утвору затримує утворення умовних рефлексів, а подразнення його електричним струмом прискорює їх утворення. Які існують сигнали умовного рефлексу? Умовним подразником може стати будь-які зміни в навколішньому середовища або внутрішнього стану організму,якщо вони:

самі не викликають безумовного рефлексу тобто байдужі.

їхня сила достатня,щоб викликати безумовний орієнтувальний рефлекс.

Наприклад звуки,світло,кольори,запахи,смакові речовини,дотик,тиск,тепло,холод,положення тіла в просторі - усі ці та інші 'індиферентні'подразники при їхньому поєднанні з безумовним подразником та за умови достатньої сили стають сигналами,що викликають той чи інший безумовний рефлекс.

3. Розподіл рефлексів по рецепторному ознакою.

1. Екстероцептивні, що утворюються при дії умовного подразника зовнішнього світу на око, вухо, органи нюху, смаку і рецептори шкіри

2. Проприоцептивні — при подразненні рецепторів рухового апарату, з якими пов’язані вестибулярні — при подразненні вестибулярного апарату.

3. Інтероцептивні — при подразненні рецепторів внутрішніх органів, що відносяться до нижчої нервової діяльності. Вони зазвичай викликають вегетативні рефлекси