Перелік питань до екзамену з дисципліни «Основи філософських знань»

1. Як з грецької мови перекладається термін «філософія»:

б) любов до мудрості;

2. Матерія. Основні форми існування матерії.

Матерія – це філософська категорія дійсності, для позначення об”єктивної реальності, яка дана людині в його відчуттях, які копіюються(спогади), фотографуються, відображаюсться у людській свідомості та відчуттях, існують незалежно від них. Матерії, у чистому вигляді не існує. У світі існують лише конкретні матер. утворення.

Характеристика матерії: кінечна і нескінчена, приривна і напреривна, структурна, пербуває у постійному русі, існує у просторі і часі, наділена можливістю відображення.

Види матерій:

1. Речовина – те, що має механічну масу спокою

2. антиречовина – антинейтрони позитрони

3. поле – не має маси тіла(електричне, магнітне, гравітаційне)

4. фізичний вакуум

Основні типи матеріальних систем:

а) системи неживої природи (це елементарні частинки, поля, атоми, молекули, макротіла, планети, зорі, галактики, системи галактик);

б) системи живої природи – білки, нуклеїнові кислоти ДНК і РНК, клітини, багатоклітинні організми (рослини і тварини), популяції, види і біоценози, біосфера;

в) соціально-організовані системи – людина, сім’я, різні колективи, класи, нації, суспільство в цілому.

Матерія: первинна, об’єктивна реальність, само обумовлена, субстанція.

Сознание: втроричне, суб’єктивна реал, обумовлене матерією, є атрибутом матерії.

Ідея матеріальної єдності світу підтверджується розвитком наук(т. Дарвіна, т. Шлейдена-Шванна, т. Менделеєва, т. Сєчєнова і Павлова)

Невідємним атрибутом матерії є рух – будь-які зміни. Рух матерії – це спосіб її існування, він не обумовлений, це саморух. Рух нерозривно пов'язаний із матерією і не може існувати без неї, постійний, незнищенний.

Філософія 17-18ст. розлядала рух як механічний спосіб пересування, зараз ми розуміємо рух як спосіб існування матерії , і цей рух само обумовлений.

Форми існування матерії: простір і час, існують об’єктивно.

Демокріт і Епікур вважали ПРОСТІР як нерухому пустоту, яка заповнена атомами і субстанція ми. В Новий час його розглядали як нескінченну однорідну протяжність(механіка ньютона відірвала П від Ч)

ПРОСТІР – це форма буття матерії, яка хар протяжністю, структурністю, взаємодією елементів у всіх матер системах.

ЧАС – ф-ма буття матерії, якій хар тривалість існування, послідовність зміни станів в розвитку всіх матер систем.

Концепції :

а) субстанційна –П і Ч це щось самостійно існуюче поряд із матерією(Ньютон)

б) Реляційна –П-це існування об’єкта, а Ч – послідовність його станів. П – являється 3вимірним(має ширину, довжину,висоту). Ч – має 1 вимір – тривалість, його не можна повернути назад!

3. Філософські погляди т.Шевченко.

Тарас Шевченко – укр поет, художник, мислитель. Був членом Кирило Мефодіївського товариства, до якого вступив у квітні 1846 року. Члени цього товариства різнились своїми поглядами, але одностайні були щодо необхідності ліквідації кріпацтва, національного визволення укр народу. Розглядали ідеї самобутності українців, необхідності встановлення справедливого суспільного ладу, де всі люди будуть рівними, а земля буде власністю народу. Надзвичайно важливий бік діяльності Т. шевченка – його непремиреннна боротьба проти самодержавної політики нац гноблення народів. Він відстоював позиції демократизму, вважав за необхідне виховувати в народних масах почуття національної гідності, прагнення боротися за рівність. Шевченка цікавили події і традиції, повязані з визвольною боротьбою укр народу проти іноземних загарбників, проти соц рабства і нац гноблення, поет високо оцінював Запорізьку Січ. Хвилювала Шевченка і славянська проблема, яку він розвязував з позиції демократизму і братерської єдності словян. Світосприйняттю Шевченка притаманний принциповий антропоцентризм, що зумовлює сприйняття навколишнього світу, природи, історії і культури крізь призму страждань і переживань людської особистості. Для нього цей світ уособлює Україна. Його власна доля і доля його народу стають відзеркаленням одне одного. Шевченко – поет-пророк. Україна сприймається ним як край суперечностей у як сучасному для поета світі, так і в минулому. Козаччина – це одночасно і світле минуле і трагічна бувшина, усіяна могилами і несправедливістю. Тому ідеальний світ Шевченко вбачає у майбутньому – світ, звільнений від зла та болю, несправедливості та відчаю.

4. Що найбільш властиве релігійному світогляду:

в) віра;

5. Фiлософiя в житті людини. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія. Методи та функції філософії.

Питання виникнення філософії пов'язане зі становленням світогляду, його розвитком та ступенями зрілості. Філософія виникла близько 2,5 тис років тому в Індії, Кітаї та Греції. В умовах розподілу праці, знищення традиційних зв’язків і розвитком наукового мислення. Особливостями філософських питань є те, що вони мають практичне значення для кожної особистості та соц. групи. Ще в сиву давнину людина почала осмислювати свої дії стосовно природи та інших людей, бачила різницю між світом існуючим і бажаним. Люди не хотіли голодувати, вмирати. Тому й діяли, щоб вижити. Людина стала приписувати природі певні риси, створювати програми, які б запобігли гніву природи й викликали її доброзичливість до себе. В результаті виникла міфологія.

Міфологія – це спосіб розуміння природних і сусп. явищ , що полягає в їх одухотворенні і персоніфікації, наділенні їх людськими і фантастичними властивостями. Всі етноси своїм першим світоглядом мають міф.

Релігія як тип світогляду виростає з міфології і зберігає її в собі як свій власний елемент. Основою міфології і релігії є уособлення, уподібнення зовнішнього світу людини, перенесення на нього людських властивостей. Відмінність релігії від міфології не в тому, що релігія визнає панування бога. Природа - це реальність, а Бог - продукт людської уяви. Реальне панування над людьми природи і соціальних процесів, переломлюючись в їх колективній свідомості, породжує уявлення про панування богів і над природою, і над людиною.

Та на зміну міфічним, релігійним, розпливчастим уявленням мали з'явитися сухі й точні теоретичні поняття у формі натурфілософського знання. Причиною виникнення натурфілософії було те, що природознавство тоді не було виділене в окрему галузь, природа осмислено не була розчленована. Проте зароджувався новий спосіб мислення, згідно з яким філософія пояснювала як одне явище випливало з іншого, одне знання - з іншого. Думка заглиблювалась у сутність. З'явилось теоретичне мислення.

Перед людством постало триєдине завдання:

- зрозуміти світ таким, яким він є;

- пізнати людину (її внутрішній світ) такою, якою вона є;

- визначити місце людини в світі і на цій основі сформувати її цілі та завдання.

У процесі виникнення й розвитку філософія тлумачилась як знання, позбавлене чуттєвої конкретності (знання про сутність, про загальне).

Філософія – це теоретично сформований світогляд , система теоретичних поглядів на світ, місце людини в ньому и розуміня різних форм віднош людини до світу

Методи: метафізичний(статистика); діалектичний

Ф-ції філософії: світоглядна(гуманістична(у коханні), аксіологічна(у цінностях), критична (аналіз), виховна(гуманність, інтелегентність), інформаційна); методологічна – розроб принципів методів оточуючої дійсності.