Тема 3. Економічне програмування. Особливості розробки програм економічного і соціального розвитку україни

1. Сутність державного програмування і види програм

2. Методика та організація розробки цільових комплексних програм

3. Особливості розробки програм соціально-економічного розвитку України

1. Сутність державного програмування і види програм

Програмування національної економіки як явище в системі державного регулювання з'явилось у світовій практиці в середині XX ст. Першими на цей шлях стали США, Канада, Франція і Япо­нія. Зокрема, відомими були програма освоєння ресурсів ріки Тенессі, розроблена в США в 30-ті роки, програми освоєння ра­йонів Півночі, розроблені і реалізовані в Канаді. В Японії найвідомішими є національні програми "Технополіс", "План реконст­рукції Японських островів" та ін.

Економічне програмування – процес аналізу стану національної еко­номіки, виявлення проблем, які не можуть вирішити ринкові ме­ханізми, розробка і реалізація окремих економічних програм.

Програмування може бути успішним лише за умови дотри­мання централізованого підходу до розробки, управління та реа­лізації масштабних народногосподарських програм.

Головними завданнями економічного програмування є

- ефективно відстоювати національні інтереси держави;

-  забезпечувати ефективну реалізацію прийнятої національної стратегії, відповідної зовнішньої і внутрішньої економічної політики;

- забезпечити ефективну трансформацію економічної системи, структурну перебудову економіки і формування соціально-орієнтованих ринкових механізмів;

- формувати внутрішній ринок;

- забезпечити інтеграцію економічного і екологічного напрямів розвитку;

- забезпечити відродження економіки та її послідовний і стабіль­ний розвиток;

- забезпечити збереження і розвиток інтелектуальних ресурсів країни;

- сприяти консолідації суспільства, розвитку соціального партнерства.

Особливе місце в системі державних програм посідають цільові комплексні програми.

Комплексно-цільова народногосподарська програма - недер­жавний, адресний плановий документ, у якому визначений за ре­сурсами, виконавцями та строками комплекс економічних, техніко-виробничих, науково-дослідних, організаційно-господарських заходів до яких, як звичайно, залучено багато галузей, господар­ських органів, регіонів.

За структурою цільова комплексна програма має такі головні елементи (блоки):

- цільовий, де з'ясовані головна ціль і підцілі програми, бажа­на послідовність їхньої реалізації;

- структурний, формування якого дає змогу визначити набір та контури цілереалізаційних систем, тобто об'єктів національ­ної економіки та їхніх елементів, які об'єднані за ознакою цільо­вого призначення;

- блок техніко-економічного обгрунтування;

- ресурсний, який характеризує обсяг і структуру розподілу ресурсів, потрібних для виконання програми;

- організаційний, у якому по всіх елементах програми перед­бачені відповідальні виконавці, джерела і строки виділення ресурсів, а також терміни вжиття заходів.

Макроекономічні програми	за цілями	Поточні (фінансові) програми; Стабілізаційні (короткострокові корегувальні) програми; Довгострокові програми структурного корегування (програми розвитку.
	за характером	Активні програми Пасивні програми
	за змістом	Соціально-економічні Виробничі Науково-технічні програми Екологічні програми
	за рівнем управління	Програми дій уряду Національні програми Міжрегіональні програми Регіональні програми Цільові програми Комплексні
	за масштабом дії	Спеціальні програми розвитку окремих галузей економіки Програми, що стосуються загальнонаціональних проблем Програми досягення економічіної рівноваги (програми стабілізації)
	за рівнем порушених проблем	Великомасштабні комплексні програми Програми розвитку найважливіших ланок соціально-економічного розвитку Вузькі науково-технічні програми

Рис. 1. Класифікація макроекономічних програм

Класифікація макроекономічних програм

1) За цілями комплексні цільові програми поділяють на:

- поточна (фінансоаі) програма - макроекономічна програма середньосроковго планування або прогнозування розвитку країни, яке здійснюється в рамках складання державного бюджету здебільшого на наступний рік, але нерідко включає і його прогноз на два або три найблишчі роки. У багатьох країнах світу приймаються кредитні програми, в яких визначаються пріоритети кредитування і вони можуть охоплювати весь банківський сектор або тільки центральний банк.

- стабілізаційна (короткострокова корегувальна) програма є макроекономічною програмою, що розрахована на 1-1,5 роки і спрямована на одноразове виправлення диспропорцій, непов'язаних з глибокими структурними проблемами національної економіки.

- довгострокова програма структурного корегування (програма розвитку) є макроекономічною програмою, що розрахована на 3-4 роки та спрямована на виправлення глибоких структурних дисбалансів і національній економіці. Цей тип програми зазвичай включає такі заходи, як приватизація, демонополізація, зміна механузму регулювання економіки.

2) За характером комплексні цільові програми поділяють на:

- Активні макроекономічні програми передбачають набір заходів, які уряд зобов'язується вжити для досягнення поставлених цілей.

- Пасивні макроекономічні програми передбачають оцінювання можливих наслідків економічної політики і тенденцій розвитку макроекономічних змінних, які були б бажаними для досягнення поставлених цілей.

3) За змістом комплексні цільові програми поділяють на:

- соціально-економічні, спрямовані на вирішення проблем роз­витку й удосконалення способу життя, підвищення матеріально­го і культурного рівня життя населення, поліпшення соціальних умов праці та відпочинку;

- виробничі, спрямовані на збільшення обсягу виробництва певних видів продукції (послуг), розвиток нових видів виробниц­тва, підвищення якісних характеристик продукції, зростання ефек­тивності використання ресурсів;

- науково-технічні, спрямовані на розвиток наукових дослід­жень, вирішення проблем розробки і впровадження в практику нових видів техніки і технологій;

- екологічні, спрямовані на виконання природоохоронних і при­родоперетворювальних проектів;

4) За масштабом дії комплексні цільові програми поділяють на:

- спеціальні програми розвитку окремих галузей, секторів або районів. Прикладом таких програм в Україні є Державна програ­ма розвитку вугільної промисловості. Державна програма ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Державна національна про­грама "Освіта, Україна XXI століття";

- програми, що стосуються певних загальнонаціональних про­блем: Державна програма зайнятості. Державна програма соціаль­ного захисту населення, програми діяльності державних еконо­мічних органів. Державна програма приватизації.

- програми для досягнення економічної рівноваги: програ­ми стабілізації економіки та виходу її з кризового стану; фінан­сові програми; регіональні, програми з господарського освоєн­ня нових районів, перетворення економіки регіонів, які вже сфор­мовані, формування нових територіально-виробничих комплексів тощо.

5) За рівнем порушених проблем розрізняють:

- великомасштабні комплексні програми. До них можна відне­сти комплексну програму НТП в національній економіці, програ­му вирішення найважливіших соціальних проблем;

- програми соціально-економічного розвитку, наприклад, жит­лова програма;

- вузькі науково-технічні програми.