2. Методи макроекономічного планування
Методи макроекономічного планування є сукупністю прийомів, засобів та інструментів, за допомогою яких формуються і розробляються індикативні плани.
У практиці макроекономічного планування найчастіше використовують такі методи: аналітичний (метод системного аналізу); балансовий; нормативний; економіко-математичні методи; програмно-цільовий і програмно-ресурсний.
Методи макроекономічного планування:
1) Аналітичний метод (метод системного аналізу) ґрунтується на розумінні національної економіки як складної відкритої динамічної організованої і керованої системи, що має формалізовану структуру, розвиток якої залежить від впливу внутрішніх та зовнішніх чинників. Цей метод передбачає врахування взаємовпливу та взаємозалежності розвитку всіх елементів національної економічної системи: галузей, секторів, видів діяльності та організації виробництва, форм власності, регіонів, макроекономічних процесів та явищ тощо.
2) Сутність балансового методу в макроекономічному плануванні полягає в застосуванні прийомів і розрахунків, які дають змогу узгодити потреби суспільства та засоби їх забезпечення. Завданням розроблення балансу є досягнення оптимальної відповідності (рівності) між сукупністю потреб і загальною сумою джерел їхнього задоволення.
Рис.2. Методи макроекономічного планування
На макроекономічному рівні розробляють три групи балансів:
- натуральні (матеріальні) баланси, які розраховують у натуральних та умовно-натуральних вимірниках - баланси попиту і пропозиції найважливіших видів продукції, паливно-енергетичний баланс, торговельний баланс тощо;
- трудові баланси - зведений баланс трудових ресурсів, баланс зареєстрованого ринку праці;
- вартісні баланси, які формуються в національній валюті, - бюджети всіх рівнів, платіжний баланс, баланс грошових доходів і витрат населення.
3)Нормативний метод макроекономічного планування ґрунтується на використанні у процесі розроблення показників плану системи техніко-виробничих, економічних, соціальних, екологічних норм і нормативів. Норми і нормативи за сутністю є якісними, відносними показниками. У планово-економічних обґрунтуваннях нормативи є своєрідною константою, яка робить можливим здійснення розрахунків двох типів. Можна визначити, по-перше, очікуваний результат за наявних ресурсів, по-друге, потребу в ресурсах для досягнення певного результату.
4) Економіко-математичні методи макроекономічного планування ґрунтуються на використанні спеціального економетричного інструментарію, економіко-математичвих методів та моделей для оптимізації прогнозно-планових розрахунків і вибору найбільш ефективного варіанта виконання планових завдань.
5) Програмно-цільовий метод макроекономічного планування передбачає розроблення та реалізацію спеціальних державних і регіональних програм економічного, соціального, екологічного розвитку, системи державних цільових комплексних програм, які включаються як складові до Державної програми економічного і соціального розвитку.
В Україні макроекономічне планування здійснюється у формі розроблення та реалізації Державної програми економічного і соціального розвитку - організаційно-економічного документа, в якому визначаються цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку, засоби та шляхи їх досягнення; формується взаємоузгоджена система заходів, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, а також характеризуються очікувані зміни в стані національної економіки.
Розроблення та реалізація Державної програми економічного і соціального розвитку організуються відповідно до Закону України "Про державне прогнозування і розробку програм економічного і соціального розвитку України".
Суб'єктами макроекономічного планування є центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування. Державна програма економічного і соціального розвитку України обов'язково взаємоузгоджується з проектом Державного бюджету України. Слід наголосити, що в ній конкретизуються заходи, передбачені в програмах діяльності уряду.
Структура Державної програми економічного і соціального розвитку відображає:
аналіз стану розвитку національної економіки за минулий період і характеристику основних економічних, соціальних, екологічних та інших проблем;
вплив очікуваних змін зовнішньої ситуації та внутрішньої політики країни на національну економіку; цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку;
систему заходів щодо реалізації державної політики;
основні макроекономічні показники і пропорції;
основні баланси;
перелік державних цільових комплексних програм, що фінансуватимуться з державного бюджету; показники розвитку державного сектору економіки.
Проект Державної програми розробляє Кабінет Міністрів України і подає Верховній Раді України одночасно з проектом державного бюджету на розгляд. Після затвердження він публікується і стає орієнтиром для суб'єктів діяльності.
Література: [1, с.110-173], [4, с.48-55], [7, с.41-44 ], [ 11, розділ 9 ].