1. Сутність і значення прогнозування економічного розвитку країни

Успіх діяльності органів державного управління на всіх рівнях значною мірою залежить від того, наскільки достовірно вони знають або передбачають розвиток національної економіки за певних умов.

У ринковій економіці, коли господарські зв´язки формуються горизонтально, а адміністративні методи впливу на товаровиробників мають обмежену дію, підвищується роль прогнозування.

Прогнозування - це вид діяльності органів державного управління, одна із функцій державного управління, суть якої полягає у виробленні науково обґрунтованого судження про можливий стан об´єкта у майбутньому.

Результатом прогнозування є прогноз - документ, який становить собою складну соціально-економічну модель розвитку об´єкта в майбутньому.

Під прогнозом (лат. - forecast) розуміють науково обгрунто­ване міркування про можливий стан об'єкта у майбутньому.

Ук­ладача прогнозу називають прогнозистом, а процес розробки про­гнозів - прогнозуванням.

Прогнозування поєднує в собі два еле­менти - передбачення і пропонування. Відповідно до цього виді­ляють пошуковий і нормативний прогнози. Якщо у першому ви­падку описують можливі перспективи, стани, вирішення проблем майбутнього, то у другому - визначають бажаний (можливий) стан розвитку явища під впливом цілеспрямованої діяльності.

Пошу­ковий прогноз має здебільшого теоретико-пізнавальний характер, не враховує цілеспрямованих дій з боку суб'єктів управління. Його завдання - з'ясувати, як розвиватиметься досліджуваний об'єкт у разі збереження існуючих тенденцій.

Нормативний прогноз має управлінський характер, пов'язаний з можливістю прийняття на підставі отриманих знань управлінського рішення, його розроб­ляють на засадах наперед визначених цілей. Проте прогноз по­рівняно з гіпотезою має значно більшу визначеність, оскільки грун­тується не тільки на якісних, а й на кількісних параметрах і тому дає змогу характеризувати майбутній стан об'єкта також кількісно. Водночас прогноз, як і гіпотеза, має ймовірнісний характер.

Важливою складовою прогнозування є прогнозування еко­номічне. Воно грунтується на вивченні закономірностей розвитку різних економічних явищ і процесів, виявляє найбільш імовірнісні та альтернативні шляхи їх розвитку і дає базу для вибору та об­грунтування економічної політики.

Об´єкти прогнозування:

• на макроекономічному рівні - національна економіка;

• на міжгалузевому рівні (макроструктурному) - економіка народногосподарських та інших комплексів (АПК, паливно-енергетичного, машинобудівного);

• на галузевому рівні - економіка окремих галузей народного господарства (вугільна, газова, нафтовидобувна тощо); на регіональному рівні - економіка окремих областей, регіонів, міст, районів тощо; на мікроекономічному рівні - економіка підприємств (юридичних осіб).

Суб´єктом прогнозування виступає держава в особі державних органів управління певного ієрархічного рівня, економічних служб органів місцевого самоврядування, економічних підрозділів підприємств та організацій різних форм власності.

Процес розробки економічних прогнозів ґрунтується на вивченні закономірностей розвитку різноманітних економічних явищ і процесів, виявленні найбільш ймовірних шляхів їх розвитку, виборі та обґрунтуванні економічної політики з урахуванням визначених закономірностей.

Об´єктом соціально-економічного прогнозування є економічний і соціальний потенціал України (галузі, регіону, підприємства), який включає:

• сукупність трудових ресурсів (трудовий потенціал),

• природних ресурсів,

• галузей матеріального виробництва (промислово-виробничий потенціал),

• галузей невиробничої сфери (соціальний потенціал),

• сферу науки і наукового обслуговування,

• передовий досвід (науково-технічний потенціал).

Головні функції прогнозування такі:

- науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій;

- дослідження об'єктивних зв'язків соціально-економічних явищ господарського розвитку у конкретних умовах;

- оцінка сформованого рівня розвитку конкретної ситуації і виявлення тенденцій, які можуть скластися у майбутньому пе­редбачення нових ситуацій та їхня оцінка;

- виявлення можливих альтернатив розвитку економіки у пер­спективі, нагромадження наукового матеріалу для обгрунтовано­го вибору певних рішень.

Для виконання зазначених функцій соціально-економічне прогнозування повинне грунтуватися на певних принципах, а саме:

• системності,

• наукової обгрунтованості,

• альтернативності,

• адекват­ності.

Принцип системності прогнозування, означає, що, з одного боку, економіку розглядають як єдиний об'єкт, а з іншого, - як сукупність порівняно само­стійних напрямів (блоків) прогнозування. Цей підхід передбачає побудову прогнозу на підставі системи методів і моделей. Сис­темність означає певну черговість використання моделей для фор­мування прогнозу економічного і соціального розвитку країни, регіону, галузі тощо.

Принцип наукової обгрунтованості означає, що в економічних прогно­зах усіх рівнів потрібно враховувати вимоги об'єктивних еконо­мічних законів, вітчизняний та іноземний досвід формування про­гнозів.

Принцип альтернативності прогнозування грунтується на потребі побудови альтернатив у разі передбачення майбутнього розвитку об'єкта прогнозування.

Адекватність прогнозу об'єктивним закономірностям харак­теризує не тільки процес виявлення, а й оцінку стійких тенденцій і взаємозв'язків у розвитку економіки та створення теоретичного аналога реальних економічних процесів з їхньою повною і точ­ною імітацією. Для цього потрібно, щоб методи і моделі, які ви­користовують під час формування прогнозів, пройшли експери­ментальну перевірку щодо точності у визначенні змісту процесів, які прогнозують.

Процес прогнозування складається з ряду етапів, кожен з яких виконує свої функції:

— постановка задачі - уточнюється об´єкт прогнозування, формуються мета і завдання, визначається точність і час випередження прогнозу;

— формування об´єкта прогнозу відповідно до поставленої задачі - визначається структура об´єкта, виділяються його елементи, з´ясовується їх підпорядкованість, взаємозв´язок;

— збір ретроспективної інформації, про об´єкт - визначаються джерела інформації, розробляється методика обробки і подання інформації, встановлюються її обсяги;

— формалізація задачі - розробляється методика формалізованого подання інформації та здійснюється вибір класу моделей опису об´єкта прогнозування;

— вибір методів і алгоритмів - серед відомих вибирається найбільш придатний алгоритм і оцінюється точність прогнозу;

— моделювання на основі ретроспективних даних оцінки якості моделі;

— видача результатів прогнозу.

Залежно від ступеня конкретизації і характеру впливу на хід досліджуваних процесів розрізняють три форми передбачення: гіпотезу, прогноз, план.

Гіпотеза - це судження, яке характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії. Це означає, що вихідною базою гіпотези є теорія і відкриті на її основі закономірності і зв´язки досліджуваних об´єктів. На рівні гіпотези дається якісна характеристика об´єктів.

Прогноз порівняно з гіпотезою має більшу визначеність, оскільки ґрунтується не лише на якісних, але й кількісних параметрах.

План визначає конкретну мету і передбачає конкретні події розвитку досліджуваного об´єкта. План є більш конкретним, визначеним і директивним.