4. Особливості планування обсягів виробництва в будівництві, на транспорті, зв'язку та в інших галузях економіки

Планування будівництва. Однією з важливих галузей економіки є капітальне будівництво. Воно пов'язане з усіма іншими галузями, оскільки завершує процес відтворення основних фондів, створює матеріальні умови, необхідні для того, щоб обладнання й інші еле­менти основних фондів, виготовлені промисловістю, могли функціо­нувати як засоби праці або як засоби задоволення комунально-побутових і культурних потреб населення; у свою чергу, майже всі інші галузі є постачальниками продукції (обладнання, матеріалів, по­слуг) для будівництва. Тому план капітального будівництва — один з головних розділів державного плану розвитку економіки.

Капітальне будівництво здійснюється в основному силами під­рядних будівельно-монтажних організацій, тому, виходячи з плану капітального будівництва, розробляється державний план підрядних будівельно-монтажних робіт, плани робіт окремих будівельних мініс­терств, територіальних головних управлінь будівництва, трестів і пер­винних будівельно-монтажних організацій — загальнобудівельних спеціалізованих і монтажних управлінь.

Таким чином, план роботи будівництва є органічною частиною за­гального плану розвитку економіки країни. Від його виконання за­лежить діяльність інших галузей, для яких передбачена будівельна продукція (будівлі, споруди зі змонтованим устаткуванням). У свою чергу, будівництво залежить від виконання плану тими орга­нізаціями, продукція яких призначена для здійснення будівництва.

Плани, особливо перспективні, необхідні для виконання своєчас­ної комплексної підготовки будівництва, яка вимагає тривалого часу; вони дають можливість розрахувати та своєчасно здійснювати доро­бок, необхідний для забезпечення безперервного й ритмічного процесу; визначають збільшення виробничих потужностей, а також ос­новні напрями технічного прогресу.

Під час розробки планів будівництва необхідно дотримуватися та­ких принципів:

1. повинні враховуватися перспективи науково-технічного прогре­су, передбачатися швидкі темпи впровадження у виробництво найновіших досягнень науки й техніки — високоефективних машин, технологічних процесів, методів організації будівництва й праці, нових ефективних матеріалів, — широке розповсю­ дження передового досвіду та використання внутрішньовироб­ничих резервів;

2. плани мають базуватися на прогресивних нормах витрат мате­ріальних, трудових і грошових ресурсів;

3. плани мають обґрунтовуватися техніко-економічними розрахун­ ками;

4. у плани будівництва мають включатися лише реальні об'єкти, які забезпечені затвердженою технічною документацією, буді­ вельними майданчиками, кадрами робітників, матеріалами, об­ ладнанням і фінансуванням.

Це є необхідною умовою для того, щоб уникнути простоїв праців­ників і будівельних машин через відсутність фронту робіт, а також змін програми протягом року, які дезорганізовують роботу будівниц­тва.

Дотримання вказаних принципів при плануванні будівництва спри­яє успішній роботі, поліпшенню організації та технології будівельно­го виробництва, скороченню на цій основі тривалості будівництва, підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартості будівель­но-монтажних робіт і поліпшенню їх якості.

Основні показники капітального будівництва — уведення в дію об'єктів виробничого та невиробничого призначення, житла, обсяг капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт, обсяг неза­вершеного будівництва, уведення в дію виробничих потужностей за рахунок розширення діючих і будівництва нових об'єктів.

Основним документом плану капітального будівництва є титульні списки будов, які складаються на весь період будівництва.

Показники капітального будівництва прийнято поділяти на кількіс­ні та якісні.

Кількісними називаються показники, які характеризують обсяг бу­дівництва й потреби в ресурсах, тобто масштаби діяльності. До них належать уведення в дію потужностей і об'єктів виробничого та не­виробничого призначення, обсяг будівельно-монтажних робіт у вар­тісному й натуральному виразі, чисельність працюючих, сума основ­них фондів і оборотних коштів, сума прибутку та ін.

Якісними називаються показники, які характеризують рівень вико­ристання ресурсів. Вони визначаються співвідношенням між відпові­дними кількісними показниками. До них належать:

• продуктивність праці, яка виражається відношенням обсягу ро­біт до кількості працюючих;

• рівень собівартості будівельно-монтажних робіт (відношення собівартості робіт до їх кошторисної вартості);

• рівень рентабельності (відношення суми прибутку до собівар­тості або до кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт, а також до суми основних фондів і оборотних коштів);

• питома вага заробітної плати (відношення суми заробітної пла­ти до кошторисної вартості робіт);

• середня заробітна плата одного працівника (відношення суми заробітної плати до числа працюючих) та ін.;

Головним показником плану виробничо-господарської діяльності будівельно-монтажних організацій — генеральних підрядників і суб­підрядних організацій, які здійснюють будівництво, — є введення об'єктів у дію.

Перспективні плани базуються на титульних списках будов з роз­поділом по роках обсягів робіт і завдань по введенню об'єктів у дію. По будовах виробничого призначення, які розпочинаються знову, ти­тульні списки, розроблені на основі проектів і кошторисів з розподі­лом завдань щодо введення в дію потужностей, основних фондів, капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт по роках відпо­відно до норм довготривалості будівництва, мають бути незмінними плановими документами на весь період будівництва.

У період розробки перспективного плану, як правило, відсутня технічна документація для багатьох об'єктів. Тому використовується документація для об'єктів аналогічного призначення й потужності, які будувалися раніше, а також нормативи витрат ресурсів, які роз­раховані на укрупнені одиниці виміру обсягів робіт (1 млн. грн., 1000 куб. м споруди, 1 км дороги та ін.).

Річні плани складаються на основі внутрішньобудівельних ти­тульних списків, розробка яких передує складанню річних планів.

Планування транспорту. У плані перевезень вантажів і в розра­хунках до нього за видами транспорту визначається відправлення (перекачка) у тоннах (кубометрах), середня дальність перевезень у кілометрах (милях), вантажообіг у тонно-кілометрах (тонно-милях) як для внутрішніх, так і зовнішньоторгових перевезень.

Планування робіт, що виконуються транспортними підприємства­ми, здійснюється з допомогою таких показників: загального пробігу транспортних засобів — без вантажу, з вантажем; обсягу пере­везення вантажів, обсягу перевезення пасажирів; вантажообігу, па-сажирообігу; машино-годин у роботі транспортних засобів.

Розміри відправлення більшості номенклатури вантажів розрахо­вуються на основі встановлених на плановий період рівнів виробниц­тва, експорту та імпорту продукції методом балансових розрахунків виробництва й споживання.

Міжміські перевезення. Пасажирообіг на міжміських сполученнях на всіх видах транспорту в цілому або на окремих його видах визна­чається під час перспективного планування на основі даних про чи­сельність населення, його рухомість, зростання реальних доходів або фонду споживання в національному доході в розрахунку на од­ного жителя.

Внутрішньоміські перевезення. Обсяг перевезень пасажирів на внутрішньоміських сполученнях визначається виходячи з наміченої на плановий період чисельності міського населення (у цілому по країні й окремо по групах міст) і його транспортної рухомості — се­реднього числа поїздок на рік усіма видами міського і, відповідно, приміського транспорту, які припадають на одного жителя.

Потреба в рухомому складі (автомобілів, вагонів, локомотивів, лі­таків, суден та ін.) визначається виходячи з установлених на відпові­дний період обсягів перевезень вантажів і пасажирів, рівнів показни­ків використання рухомого складу з урахуванням нерівномірності перевезень.

Планування зв'язку. План розвитку засобів зв'язку загального ви­користання розробляється виходячи з необхідного найбільш повного задоволення потреби економіки й населення в усіх видах зв'язку, радіо й телебаченні з урахуванням дотримання загальної технічної політики експлуатації засобів зв'язку, створення Єдиної автоматизо­ваної мережі зв'язку (ЄАМЗ) держави і загальнодержавної системи передачі даних (ЗДСПД), а також конкретних умов, які складаються в окремих регіонах держави.

Основними показниками розвитку галузі є: обсяг продукції зв'язку в грошовому виразі; протяжність каналів на міжнародних лініях зв'язку; ємність міських і сільських телефонних станцій; ємність вуз­лів комунікації каналів ЗДСПД і телефонної мережі; кількість телеві­зійних станцій потужністю 1 кВт і більше; кількість комплексно-механізованих вузлових підприємств поштового зв'язку; доходи, прибуток, рентабельність; обсяг державних капітальних вкладень і введення в дію виробничих потужностей.

Продукція зв'язку — результат виробничої діяльності з передачі телефонних, телеграфних і поштових повідомлень, програм телеба­чення й радіомовлення, даних для автоматизованих систем управлін­ня та інших видів інформації, а також із забезпечення дій технічних засобів, які використовуються споживачами. Обсяг продукції зв'язку в грошовому виразі визначається на основі розрахунків натуральних показників і відповідних їм цін, які затверджуються Державним комі­тетом зв'язку України.

Потреба в послугах поштового зв'язку (письмовій кореспонденції, посилках, періодичних виданнях і грошових переказах) визначається виходячи з обсягу цих послуг на одного жителя в базисному році, коефіцієнта зростання послуг і чисельності населення на кінець пла­нованого періоду.

Література: [ 2, с.99 - 128 ], [ 6, с.122 - 135 ].