3. Планування розвитку сільськогосподарського виробництва та обчислення його обсягів. Основні напрямки інтенсифікації аграрної сфери

На етапі формування ринкових відносин планування розвитку сільського господарства здійснюється на основі використання бір­жової торгівлі та інших каналів реалізації продукції та самостійності товаровиробників.

Потреба в сільськогосподарських продуктах (з виокремленням по­треби держави) визначається їх кількістю, необхідною для:

• задоволення потреби населення в продуктах харчування, у то­му числі для формування ринкових фондів;

• витрат на виробничі потреби сільського господарства (насін­нєві, фуражні, страхові й перехідні фонди, витрати молока на випоювання молодняка тварин, яєць на інкубацію та ін.), у то­ му числі для створення державних ресурсів;

• промислової переробки на технічні цілі (включаючи виготов­ лення вина з винограду, плодів і ягід);

• експорту;

• поповнення державного резерву;

• приросту перехідних залишків у заготівельних, торгових і про­мислових підприємствах і організаціях.

При плануванні необхідно передбачити: взаємозв'язок обсягів ви­робництва сільськогосподарської продукції із заходами підвищення родючості земельних угідь і продуктивності тварин; раціональне ви­користання отриманої продукції; подальшу спеціалізацію розвитку виробництва й первинної переробки, промислів згідно з розвитком підприємств харчової, легкої промисловості та інших її галузей. Ва­лова продукція сільського господарства розраховується в порівнян­них цінах з виділенням рослинництва й тваринництва.

Під час розробки плану використовуються техніко-економічні по­казники: виробництво продукції на 100 га сільськогосподарських угідь (ріллі), продуктивність тваринництва (надої молока на корову, виробництво яєць на одну несучку), виробіток на трактор, комбайн, енергоозброєність та ін.

Для визначення загальних обсягів валового виробництва продукції в сільському господарстві необхідно спочатку розрахувати показник за­гального обсягу виробництва в громадському та приватному секторах.

Визначення загального обсягу продукції сільського господарства у ва­ртісному виразі проводиться на основі грошової оцінки натуральних показників окремих видів виробленої продукції протягом року. Ці по­казники обчислюються в поточних та порівнянних цінах.

Грошова оці­нка дає можливість визначати вартість різних видів продукції не тільки по галузі, а й по окремих групах господарств.

Визначення вартості сільськогосподарської продукції в поточних цінах проводиться за до­помогою Інструментарію з розрахунку загального обсягу продукції, матеріальних витрат і чистої продукції сільського господарства у вартісному та натуральному виразі — на основі розроблених Держкомстатом України вартісних балансів основних сільськогоспо­дарських продуктів.

Для визначення обсягів виробничого споживання (наприклад, насіння) використовують дані річних звітів сільськогоспо­дарських підприємств, звіти щодо заготівель, баланси сільськогоспо­дарської продукції, іншу статистичну інформацію про виробництво продукції та її використання.

Обсяги проміжного споживання в порівнянних цінах розраховуються на підставі статистичного звіту, який містить інформацію про виробниче споживання основної сільсь­когосподарської продукції в натуральному виразі в сільськогоспо­дарських підприємствах.

Для визначення валового виробництва продукції в особистих підсобних господарствах населення та фермерських господарствах здійснюються вибіркові обстеження в ре­гіонах країни, підсумки яких поширюються на всю сукупність таких го­сподарств України.

Розрахунок обсягу витрат продукції сільськогоспо­дарського походження у фактичних та порівнянних цінах у особистих підсобних та фермерських господарствах проводиться так само, як і в господарствах громадського сектора.

Напрями використання основних сільськогосподарських продуктів — зерна та продуктів його переробки, картоплі, овочів, баштанних культур, соняшнику, плодів та ягід, м'яса, молока — визначаються за даними натурально-вартісних балансів цих продуктів по особистих підсобних і фермерських госпо­дарствах.

Під час планування сільськогосподарського виробництва користу­ються балансовим методом. Баланси розробляють у вигляді таблиць, що складаються з двох частин: прибуткової (виробництво й надхо­дження) і видаткової (використання). Баланси поділяють на матеріальні (натуральні) та вартісні.

Серед матеріальних виділяють ба­ланси основних видів продукції, техніки, добрив та інших засобів виробництва. Особливе значення надається балансам земельних ре­сурсів.

До вартісних балансів належать баланси доходів і витрат, ба­ланси трудових ресурсів, основних фондів тощо.

При внутрішньогосподарському плануванні застосовують також розрахунково-аналітичний метод, який поєднує кілька варіантів ви­конання планового завдання.

Планову врожайність тієї чи іншої культури визначають з ураху­ванням досягнутого середньорічного рівня за попередні 5 років, а також намічених заходів з поліпшення земель, меліорації угідь, унесення мінеральних і органічних добрив, упровадження нових, більш продуктивних сортів, технологій, техніки та ін.

Валовий збір зернових і зернобобових культур подається в почат­ково оприбуткованій масі (бункерній) і в масі після доробки. Вало­вий збір кукурудзи визначають за двома показниками: у фізичній масі качанів і в масі в перерахунку на сухе зерно. По льону-довгунцю планують урожай насіння, соломи й трести, а також соло­ми в перерахунку на волокно. Валовий збір цукрових буряків визна­чається у фізичній масі, а також у плановому виході цукру.

План по групі олійних культур розробляється окремо по кожній культурі — соняшнику, сої, ріпаку, гірчиці та ін.

Окремим розділом програми з рослинництва є виробництво кормів. Зокрема, планують обсяги використання зерна на фуражні цілі, вирощування кормових коренеплодів, цукрових буряків на корм худобі; кормових баштанних, кукурудзи на силос і зелений корм, однорічних і ба­гаторічних трав, на зелений корм та сіно, виробництво кормів за рахунок післяжнивних посівів, а також пасовищ і сіножатей.

У виробничій програмі з тваринництва визначають: плановий рух поголів'я худоби й птиці в розрізі статево-вікових груп; планову продуктивність худоби й птиці; валове виробництво продукції тваринництва, її собівартість, розподіл продукції та потребу в ній.

Важливе місце в планах розвитку сільськогосподарського вироб­ництва відводиться його інтенсифікації, основними напрямами якої є впровадження у виробництво розроблених наукою й перевірених практикою високопродуктивних сортів сільськогосподарських куль­тур і порід тварин. Іншим важливим напрямом є розширення прогре­сивних технологій. Зокрема, це такі сучасні агротехнології, як без-відвальний обробіток ґрунтів, їх дискування, щілювання, використан­ня відкаліброваного елітного насіння й багато інших.

До важливих напрямів інтенсифікації сільськогосподарського ви­робництва слід віднести механізацію, автоматизацію та електрифіка­цію. Вони дають змогу значно знизити трудомісткість вироб­ництва.

Не менш важлива роль відводиться хімізації сільськогосподарсь­кого виробництва. Так, застосування мінеральних добрив сприяє під­вищенню врожайності, а використання гербіцидів та пестицидів до­зволяє зберегти врожай, знизити трудомісткість боротьби з бур'янами та шкідниками.

До факторів інтенсифікації слід віднести зрошення та осушення земель, зміну структури посівних площ та ін.