2. Методи розрахунку обсягу виробництва продукції та обгрунтування використання виробничих потужностей промисловості України

У проекті перспективного плану мають бути визначені й обґрунто­вані головні завдання розвитку промисловості та її галузей, які по­винні базуватися на досягненнях науково-технічного прогресу — основи підвищення технічного рівня продукції, поліпшення структури виробництва, упровадження передової технології та підвищення рів­ня використання виробничих ресурсів.

План розвитку промисловості має бути скоординований з програ­мами щодо вирішення основних міжгалузевих проблем.

Важливим завданням розробки плану є забезпечення збалансованості показни­ків і розділів плану, узгодження виробництва з ресурсами, обґрунту­вання намічених шляхів і термінів вирішення конкретних економіч­них, науково-технічних і соціальних проблем планованого періоду.

Плани розвитку промисловості розробляються комплексно з не­обхідними розрахунками й обґрунтуваннями, які включають такі вза­ємопов'язані розділи:

- виробництво продукції в натуральному та вар­тісному виразі;

- розвиток науки й техніки;

- виробничі потужності, ос­новні фонди та інвестиції;

- продуктивність праці та кадри;

- матеріальні витрати;

- комплексні програми вирішення важливих міжгалузевих проблем;

- охорона природи й раціональне використання природних ресурсів;

- розміщення промисловості та проведення оптимізаційних розрахунків розвитку й розміщення виробництва;

- зовнішньоекономі­чні зв'язки.

У план виробництва продукції закладаються необхідні умови для оптимального функціонування галузі (підгалузі) промисловості: но­менклатура й асортимент продукції, які забезпечать найкраще ви­користання основних фондів; установлені раціональні господарські зв'язки зі споживачами продукції.

На основі показників плану виробництва продукції виконуються найважливіші розрахунки інших розділів плану. Від показників обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) залежить кількість ресурсів, які будуть споживатися, їх склад і структура.

Наявність плану з номенклатури та асортименту визначає рівень спеціалізації та кооперування, ступінь завантаження устатку­вання, використання виробничих потужностей і основних фондів. Показники обсягу виробництва є тією вихідною інформацією, на ос­нові якої розраховуються чисельність промислово-виробничого персоналу, фонд заробітної плати, потреба в матеріально-технічних ресурсах та ін.

З показниками обсягу виробництва безпосередньо пов'язані най­важливіші якісні показники, які служать для оцінки виробництва: продуктивність праці, фондовіддача, витрати на 1 грн. виготовленої продукції тощо.

План виробництва й реалізації продукції складається з трьох ос­новних підрозділів:

• виробництво й реалізація продукції в на­туральному та вартісному виразі,

• зміна залишків нереалізованої продукції,

• баланс виробничих потужностей і їх використання.

Під час визначення обсягу виробництва промислової продукції ви­користовуються такі вихідні дані:

• портфель замовлень і господарські договори;

• виявлений або прогнозований попит на продукцію;

• залиш­ки готової нереалізованої продукції на початок і кінець планованого періоду;

• перспективний план розвитку галузі та підприємств;

• розрахунки з використання виробничих потужностей і основних фо­ндів;

• уведення в дію основних фондів, виробничих потужностей і їх освоєння;

• заходи з підвищення ефективності виробництва й поліп­шення якості продукції.

Планування обсягів і структури виробництва базується на визна­ченні потреби економіки в промисловій продукції і розробці варіан­тів її задоволення з урахуванням взаємозамінності виробів.

Потреба в продукції виробничого призначення обґрунтовується прогре­сивними нормами її витрат і передбаченими обсягами виробництва та капітального будівництва.

Потреба в експортній продукції розраховується на основі діючих довгострокових угод з урахуванням подальшого розвитку еконо­мічних стосунків із зарубіжними державами. При цьому необхідно передбачити розширення виробництва експортоспроможної продук­ції.

Для визначення потреби у взаємозамінюваній продукції врахову­ється як потреба у кожному її виді, так і в продукції загального при­значення, яка може бути задоволена за рахунок як даного, так і ін­ших видів. Під час розрахунків взаємозамінюваних видів продукції мають ураховуватись ефективність виробництва та споживання на основі питомих приведених витрат на одиницю зіставленого ефекту й мож­ливостей розширення виробництва прогресивних видів продукції. Проект плану виробництва продукції в натуральному виразі має бути обґрунтований техніко-економічними показниками, загальними для всієї галузі.

У зв'язку зі специфікою довгострокового плану пропонуються такі методи розрахунків товарної (валової) продукції:

• у монопродуктових галузях — прямий розрахунок;

• у галузях, де весь обсяг продукції пов'язаний з кількома виро­бами, — виходячи з динаміки їх виробництва й тенденцій зміни товарної (валової) продукції, яка припадає на одиницю даного продукту;

• у галузях з великою кількістю видів продукції загальний обсяг визначається на основі укрупнених розрахунків по груповій но­менклатурі, середній ціні по групі та її зміни під впливом асор­тиментних зрушень.

Загальний обсяг промислової продукції по кожній галузі розподі­ляється за економічним призначенням на засоби виробництва (група А) і предмети споживання (група Б).

У плані обсягу виробництва в натуральному виразі визнача­ють конкретні види продукції чи групи виробів, які необхідно виготовити в планованому періоді. Всебічна виробничо-господарська діяльність галузі й підприємства може бути оціне­на на основі системи натуральних (тонни, м2, м3, декалітри, центнери, шт. і т. д.) і вартісних показників. Для цього встанов­лений у програмі випуск продукції в натуральному виразі переводиться у вартісний вираз.

До основних вартісних показників продукції належать:

- валова (товарна) продукція,

- валовий оборот,

- реалізована продукція,

- умовно чиста продукція,

- чи­ста продукція,

- нормативно-чиста продукція.

Товарна продукція включає вартість готових виробів, напівфабрикатів власного виробництва, продукції допоміжних і підсобних виробництв, яка призначена для продажу, вартість робіт промислового характеру, які виконані для сторонніх замовників.

У валовий оборот включаються всі готові вироби, напівфабрикати й роботи незалежно від їх призначення — для реалізації на сторону чи для використання у власному виробництві. Реалізована продукція включає вартість призначених для поставки та належних до оплати в плановому періоді готових виробів і напівфабрикатів, а також робіт промислового характеру, реалізованих на сторону.

Виключивши з обсягу валової продукції вартість матеріальних витрат на її виготов­лення, отримаємо умовно чисту продукцію, а після відрахування з неї суми нарахованої амортизації — обсяг чистої продукції.

Обсяг виробництва продукції обґрунтовується розрахунками виро­бничих потужностей, основних фондів, інвестицій, матеріальних ви­трат і трудових ресурсів з урахуванням ефективного їх використан­ня.

Під виробничою потужністю підприємства розуміється максималь­но можливий річний випуск продукції запланованого асортименту або обсяг переробки сировини при повному використанні встановле­ного устаткування й виробничих площ відповідно до прийнятого режиму роботи з урахуванням застосування передової технології. Розрахунки потужності мають бути реальними, але вони часто не співпадають з виробничою програмою через упущення в роботі та її організації, відсутність електроенергії, вихід з ладу машин, механіз­мів, устаткування та ін.

Під час розрахунків потреби в потужностях необхідно визначити максимальний обсяг виробництва продукції на діючих потужностях, а потім визначити потребу в нових для виконання виробничої програ­ми.

В обґрунтуванні потреби в нарощуванні виробничих потужностей розробляється баланс на кінець планового періоду за переліком промислової продукції та відповідно до схеми балансу, яка викладе­на в переліку показників для розробки основних напрямів перспек­тивного плану.

Найважливішими узагальнюючими показниками обґрунтування плану виробництва є розрахунки відтворення основних фондів у промисловості. Вони здійснюються з метою обґрунтування програми галузі (підгалузі) чи підприємства, пошуків шляхів удосконалення структури основних фондів, підвищення завантаження устаткування й коефіцієнту змінності, визначення додаткової потреби в устаткуванні, забезпечення підвищення фондовіддачі.

Обсяг основних виробничих фондів може визначатися за допомо­гою двох методів: виходячи з обсягу випуску продукції й фондовід­дачі або з фондоозброєності, чисельності працівників і продуктивно­сті праці. При першому методі необхідно виходити із підвищення фондовіддачі, а при другому — з більш швидкого зростання проду­ктивності праці порівняно з його фондоозброєністю. При цьому не­обхідне взаємоузгодження розрахунку основних виробничих фондів двома цими методами, яке здійснюється шляхом зіставлення різних варіантів фондовіддачі, фондоозброєності та продуктивності праці.

Потреба промисловості в інвестиціях включає витрати на реконст­рукцію й технічне переозброєння, будівництво нових і розширення діючих підприємств, відшкодування вибулих основних фондів, під­тримання діючих потужностей і створення необхідного наробку, а також на проведення заходів з охорони природи й раціонального використання її ресурсів.

План виробництва продукції промисловості обґрунтовується роз­рахунками матеріальних витрат, потреба в яких визначається на ос­нові середньогалузевих норм витрат сировини, матеріалів, палива, теплової та електричної енергії, а також відповідних обсягів вироб­ництва продукції. Матеріальні витрати розраховуються в натурально­му виразі на виробництво одиниці продукції, а також у натуральному й вартісному (на 1 млн. грн.) виразі.

У плані поряд із загальними напрямами мають передбачатися за­ходи, які враховують специфіку відповідної галузі промисловості,— з уловлювання й використання цінних речовин і компонентів, які ви­кидаються зі стічними водами, з газами, що відходять при добуванні та збагаченні корисних копалин.