Вищі органи влади і управління Англії в XVIII—XIX століттях
Після уній з Шотландією (1707) та Ірландією (1801) англійський парламент поширив свою владу на всю територію Британських островів. З 1801 р. нове державне утворення отримало назву Об'єднане Королівство Великобританії та Ірландії.
1888 р. відбулася чергова реформа місцевого управління. Були створені ради міст та графств, переглянута система графств та деякі великі міста виділені в окремі графства. Радам графств були передані адміністративні повноваження мирових суддів. Створена система характеризувалася значною самостійністю та відсутністю "адміністративної опіки" з боку центральної влади.
Із законодавчими актами 1873—1876 та 1880 рр. пов'язані були реформи судової системи. Згідно з ними було ліквідовано поділ вищих судів Англії на суди "загального права" та суди "справедливості". До структури судів Англії входили:
верховний суд;
високий суд;
апеляційний суд із цивільних справ;
суди асизів;
четвертні суди;
суди графств.
Особливе місце займав Центральний кримінальний суд в Лондоні ("Олд Бейлі"), який був судом асизів для Великого Лондона.
Таким чином, модернізація політичної системи, яка завершилася в XIX ст., стала зразком для державного ладу багатьох країн світу.
Питання для самоконтролю:
У чому полягали особливості англійської революції XVII ст.?
Представником якого революційного табору був О. Кромвель?
Коли Англія була проголошена республікою?
Зміст яких двох законодавчих актів визначив Англію конституційною монархією?
В якому році Англія перетворилася на Об'єднане Королівство Великої Британії та Ірландії?
Яку кількість колоній охоплювало британське колоніальне управління? На які групи поділялися американські колонії?
Розкрийте зміст понять "Великий заколот" та "Славна революція".
На яку категорію населення спиралася англійська буржуазія під час революції XVII ст.?
Визначте відповідники:
а)пресвітеріанська течія |
а)представники середнього та дрібного дворянства, середніх шарів міської буржуазії |
б) індепенденти |
б) ремісники та селяни |
в) левелери |
в) представники великої буржуазії, верхівка джентрі |
Глосарій термінів та понять:
Джентрі — середнє та дрібне дворянство в Англії XVI—XVII ст.ст., яке зуміло пристосуватися до умов капіталізму; основна частина так званого нового дворянства; основний союзник буржуазії під час революції; до джентрі також відносилися землевласники, що не належали до вищої знаті, лікарі, священики та особи з ученим ступенем.
Пресвітеріани - політична течія в період англійської революції XVII ст., до якої належали представники великої буржуазії та верхівки джентрі; максимальною вимогою було обмеження королівського свавілля та встановлення конституційної монархії із сильною владою короля.
Індепенденти — політична течія в період англійської революції XVII ст., до якої входили представники середнього та дрібного дворянства, середніх верств міської буржуазії; обстоювали встановлення обмеженої конституційної монархії, ліквідацію централізованої церкви.
Левелери — політична течія в період англійської революції XVII ст., до якої входили представники ремісників та селян; висували ідеї народного суверенітету, загальної рівності, проголошення республіки, встановлення загального (чоловічого) виборчого права, повернення "огороджених" земель, а також ідею реформи системи "загального права".
Дигери — представники найбільш радикальної частини левелерів, до якої входили найбідніше селянство та пролетарські елементи міста і села.
Огородження — насильницький згін селян із землі, яку огороджували горожею чи канавами; форма масової експропріації селянства, яка була основою первісного накопичення капіталу.
Торі —одне з політичних угруповань, до якого входили представники двірської аристократії та частина джентрі, яка орієнтувалася на Стюартів, а також духівництво; в організаційному плані не оформлене.
Віги — одне з політичних угруповань, до якого входили купці, фінансова буржуазія, верхівка джентрі, що збагатилася в ході революції, і яке підтримувала промислова буржуазія; в організаційному плані не оформлене.
"Наbеаs Соrpus" — форма письмового наказу посадовій особі (шерифу, начальнику в'язниці), у віданні яких знаходився арештований. Після отримання цього наказу арештованого слід було у встановлений термін доставити до суду з вказівкою про істинні причини арешту.