Питання 2. Принципи, що стосуються підтримання міжнародного миру і безпеки

До принципів підтримання міжнародного миру і безпеки умовно можна додатково віднести такі принципи з урахуванням ступеня їх узагальненості:

• незастосування сили або погрози силою у міжнародних відносинах;

• мирного врегулювання спорів;

• непорушності державних кордонів;

• територіальної цілісності держав;

• невтручання.

Слід зупинитися докладніше на них.

1. Принцип незастосування сили або погрози силою. Першим багатостороннім міжнародним договором, що забороняє агресивну війну, став Паризький договір (відомий також як Пакт Бріана-Келлога) від 27 серпня 1928 р. про відмову від війни як знаряддя національної політики.

Пізніше це знайшло відображення в наступних резолюці­ях Генеральної Асамблеї ООН - Декларації про принципи між­народного права 1970 р. і Визначені агресії 1974 р.

З них випливають такі зобов'язання держав:

1) утримуватися у своїх міжнародних відносинах від по­грози силою або її застосування проти територіальної недотор­канності або політичної незалежності будь-якої держави;

2) не спонукати, не заохочувати інші держави і не сприя­ти їм у застосуванні сили або погрози силою;

3) виконувати покладені на них відповідно до міжнарод­ного права зобов'язання утримуватися від організації, підбурю­вання, пособництва або участі в напіввоєнних, терористичних чи підривних діях;

4) утримуватися від збройного втручання і всіх інших форм втручання або спроб погрози, спрямованих проти право-суб'єктності держави або проти її політичних, економічних і культурних основ;

5) утримуватися від пропаганди агресивних війн.

2. Принцип мирного врегулювання спорів.

Цей принцип посідає одне з центральних місць у системі принципів міжнародного права.

Після прийняття Статуту ООН даний принцип був нор­мативно закріплений у міжнародному праві, став загальновизна­ним і загальнообов'язковим. Цей принцип передбачає, що всі спори між державами, незалежно від їх характеру і походження, повинні розв'язуватися винятково мирними засобами.

3. Принцип непорушності державних кордонів.

У розгорнутому вигляді він закріплений у Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 р. Суть цього принципу зводиться до міжнародно-правового визнання існуючих кордонів європейських держав і до відмови від будь-яких зазіхань на ці кордони.

4. Принцип територіальної цілісності держав.

Даний принцип зводиться до заборони насильницького захоплення або зміни належності іноземних територій, а також до заборони протиправного використання іноземних територій або заподіяння ним збитків.

5. Принцип невтручання полягає в такому:

• зобов'язання держав утримуватися від будь-якого втручання, прямого або непрямого, індивідуального або колек­тивного у внутрішні або зовнішні справи, що є внутрішньою компе-тенцією іншої держави;

• утримуватися від будь-якої форми збройного втручання або погрози такого втручання проти іншої держави;

• утримуватися від будь-якої іншої дії, воєнної або полі­тичної, економічного або іншого примусу підкорити своїм влас­ним інтересам здійснення іншою державою прав, властивих її суверенітету;

• утримуватися від надання прямої або непрямої допомо­ги терористичній діяльності або підривній чи іншій діяльності, спрямованій на насильницьке повалення режиму іншої держави.