13.3. Упчз з взаєморозладженими і режекторними контурами
Схема містить у собі декілька (3...4) каскадів, навантажених на одиночні чи зв'язані коливальні контури, що мають одногорбу частотну характеристику.
На мал. 13.5 показано, як формується частотна характеристика такого УПЧЗ. Для одержання пологого правого схилу треба, мабуть, щоб характеристика контуру IV була положистою. Контур I, що формує лівий схил, повинний мати велику добротність. Деяка хвилястість характеристики на середніх частотах не має великого значення, якщо рівень сплесків не перевищує ±15%.
Однак схема з взаєморозладженими контурами не має достатню вибірковість стосовно сигналів, що заважають, тому для остаточного формування частотної характеристики використовуються режекторні чи відсмоктуючі контури, настроєні на ту частоту, яку необхідно придушити.
Рис. 13.5. Формування частотної характеристики УПЧЗ за допомогою взаєморозладжених контурів
Рис. 13.6. Режекторні контури:
а, б - послідовний LС ланцюг; b — паралельний LC ланцюг
Рис. 13.7. Режекторний замкнутий контур
На мал. 13.6 показані режекторні контури, що найбільш часто використовують в УПЧЗ.
Як основний тип режекторного контуру використовується послідовний (див. мал. 13.6, а, б) чи паралельний (див. мал. 13.6, в) LC ланцюжок. Усі застосовувані схеми режекції, засновані на резонансних властивостях контурів. Ці властивості використовуються для того, щоб зменшити посилення УПЧЗ на частотах сигналів, що заважають.
Принцип режекції полягає в наступному: при резонансі утвориться дільник напруги, що складає з резонансного опору контуру і внутрішнього опору джерела сигналу Rn (лампа, транзистор, на якому зібраний каскад УПЧЗ), опору навантаження Rn.
У схемі мал. 13.6, а сигнал, що придушується (режектується) частоти, на яку настроєний контур LC, падає в основному на опір Rвн значно більшому резонансного опору контуру. Тому на виході схеми (точки аа\) сигнал, що заважає, незначний. Резонанс виходить “гострим”, якщо Rвн досить велике.
Якщо ж воно невелике, то добротність послідовного контуру LCRвн мала і він режектує не одну частоту, а деяку смугу частот. У такому випадку використовується контур, показаний на мал. 13.6, б. Тут контур LC2 підключений через конденсатор С1, що послабляє зв'язок контуру з внутрішнім опором джерела Rвн і зменшує шунтуючу дію останнього. Контур LC2 настроєний на частоту вище режектованої. Тому його опір на режектованій частоті має індуктивний характер. Разом з конденсатором С1 контур LC2 утворить послідовний коливальний контур з малим опором, тому режекція виходить ефективною.
Для кожного значення опору Rвн існує оптимальне співвідношення між емностями Ci і С2. У схемі, показаної на мал. 13.6, в, опір коливального контуру на резонансній частоті' велике і сигнал, що придушується, падає, головним чином, на ньому, а на виході схеми {аа1) він малий.
Розповсюджений ще один тип режектора (мал. 13.7), що являє собою замкнутий контур L2C2, індуктивно зв'язаний з основним контуром L1C1.
На резонансній частоті повний опір контуру L2C2 мінімальне (рівне дуже малому активному опору котушки L2). Таким чином, для резонансної частоти (частота сигналу, що заважає,) виходить короткозамкнений виток, зв'язаний з котушкою основного контуру L1. Цей виток відбирає (“відсмоктує”) енергію на режектуючій частоті і викликає тим самим зменшення посилення каскаду.