ЛЕКЦІЯ 8. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КРЕДИТНО-РОЗРАХУНКОВИХ ВІДНОСИН.

1. Поняття кредиту та кредитних правовідносин.

2. Основні форми та види кредитів.

3. Загальна характеристика кредитного договору.

4. Відкриття рахунків у банках України.

5. Відкриття рахунків в іноземних банках.

6. Тимчасове зупинення операцій та примусове стягнення коштів з рахунків підприємців.

7. Порядок і форми безготівкових розрахунків між підприємцями.

8. Обіг векселів.

9. Правове регулювання обігу готівки.

Поняття кредитування та кредитів

Загальні правила банків­ського кредитування передбачені в Законі України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. (далі — Закон).

Відповідно до визначення в ст. 1 Закону, банків­ський кредит — будь-яке зобов'язання банку на­дати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату відсотків та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 49 Закону як кредитні розгля­даються:

- операції щодо розміщення банками залучених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик;

- організації купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їхнє виконання в грошовій формі;

- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені то­вари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом пла­тежів (факторинг);

- лізинг.

Для проведення спільного фінансування банки укладають угоди проконсорціумного кредиту – в рамках такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банкн-учасники несуть ризик по наданому кредиту пропорційно до внесених у консорціум коштів.

Банк зобов'язаний при наданні кредитів додер­жуватися основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержу­ватися встановлених Національним банком України: вимог щодо концентрації ризиків. Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є ниж­чою від процентної ставки по кредитах, що бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виключення можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право ви­давати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Правові основи надання, використання і повернен­ня кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування, докладно регулює Положення Національного банку України "Про кредитування", затверджене постано­вою Правління Національного банку України від 28.09.95 р. № 246.

У цьому нормативно-правовому акті кредитна операція визначається як договір про надання кре­диту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням У балансах кредитора та позичальника.

Суб'єктами кредитних правовідносин є кредитор та позичальник.

Кредитор — суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяль­ності у тимчасове користування.

Позичальник — суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування кошти на умовах повернення, платності і строковості.

Кредит — це позичковий капітал банку в гро­шовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, стро­ковості, платності та цільового характеру викорис­тання.

у Законі "Про оподаткування прибутку під­приємств" кредит визначений як кошти та матеріальні цінності, що надаються резидентами або нерезидентами в користування юридичним або фізичним особам на певний Строк і під відсоток.

Згідно з цим Законом кредит поділяється на фінансовий кредит, товарний кредит і кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Фінансовий кредит — кошти, що надаються банком — резидентом або нерезидентом, кваліфікова­ним як банківська установа відповідно до законо­давства країни перебування нерезидента, або рези­дентами і нерезидентами, які мають статус не-банківських фінансових установ, згідно з від­повідним законодавством у позику юридичній або фізичній особі на певний строк, для цільового вико­ристання і під відсоток.

Товарний кредит — товари, що передаються ре­зидентом або нерезидентом у власність юридичним або фізичним особам на умовах угоди, яка передба­чає відстрочку остаточного розрахунку на певний строк і під відсоток.

Товарний кредит передбачає передачу права влас­ності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) в момент підписання договору або в мо­мент фізичного одержання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником) незалежно від часу погашення заборгованості.

Кредит під цінні папери, що засвідчують відно­ви позики, — це кошти, що залучаються юридичною особою — боржником (дебітором) від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебітором

Відповідно до Закону "Про внесення змін до деяких законів України з метою підтримки наукової і науково-технічної діяльності від 01.12.98 р., до ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внесені зміни: види кредитів допов­нені інвестиційним податковим кредитом.

Інвестиційний податковий кредит визначений як відстрочка плати податку з прибутку, надана суб'єкту підприємницької діяльності на певний строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, із подальшою компенсацією відстрочених сум у вигляді додатко­вих надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отриманий внаслідок реалізації інноваційних програм.

Відповідно до Положення про кредитування суб'єкти господарської діяльності можуть викорис­товувати такі форми кредиту: банківський, ко­мерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий і консорціумний.

Банківський кредит надається суб'єктам креди­тування всіх форм власності в тимчасове користу­вання на умовах, визначених кредитним договором.

Банківський кредит поділяється на окремі види за різними ознаками. Так, якщо критерієм кла­сифікації є строки використання, то банківські кре­дити можуть бути:

а) короткострокові - до 1 року (можуть надава­тися банками у разі тимчасових фінансових труд­нощів, що виникають у зв'язку з витратами вироб­ництва та обігу, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді);

б) середньострокові — до 3 років (можуть нада­ватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень);

в) довгострокові — понад 3 роки (можуть нада­ватися для формування основних фондів. Об'єктом редитування можуть бути капітальні витрати на еконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, при­ватизацію тощо).

За забезпеченням банківські кредити поділяться на:

а) забезпечені заставою (майном, майновими пра­вами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами або майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (порука, свідоцтво стра­хової організації);

г) незабезпечені(бланкові). За ступенем ризику:

• стандартні кредити;

• кредити з підвищеним ризиком. За методами надання:

- у разовому порядку;

- відповідно до відкритої кредитної лінії;

- гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

За строками погашення:

• водночас;

• у розстрочку;

• достроково (за вимогою кредитора або за за­явою позичальника);

• з регресією платежів;

• після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Комерційний кредит — товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарські відносини і мо­жуть створювати платіжні засоби у вигляді век­селів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послу­ги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу. у разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником за векселем; передачі векселя відповідно до чинного законо­давства іншій юридичній особі (крім банків та Інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на бан­ківський.

У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.

Бланковий кредит може надаватися ко­мерційним банком тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпе: чення — тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні дже­рела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Консорціумний кредит може надаватися пози­чальнику банківським консорціумом такими спосо­бами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків — кредитуван­ня здійснюється залежно від потреби в кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Положення про порядок здійснення консорціумного кредитування затверджено постановою Правлін­ня Національного банку України від 21.02.96 р. № 37.

Консорціуми на постійній основі можуть створюва­тися для проведення операцій на валютних ринках або для великомасштабних лізингових або факторінго­вих операцій на ринках позикових капіталів. Члени консорціуму несуть солідарну відповідальність перед позичальниками. Координує дії учасників консорціуму провідний банк (лідер), який представляє інтереси консорціуму, але діє в межах повноважень, що одер­жані від інших учасників консорціуму.

Лізинговий кредит — це відносини між юридич­ними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди-Лізинг є формою майнового кредиту.

Іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також ко­мерційні банки.

Позичальниками можуть бути юридичні та Фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпоте­ки або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: житлові будинки, квартири, ви­робничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою.

Одержання кредитів в іноземній валюті

Одержання кредитів можливе не тільки в націо­нальній, але й іноземній валюті.

Відповідно до абз. 3 п. 10 “Положення про креди­тування” кредити в іноземній валюті надаються юри­дичним особам — резидентам, фізичним особам — резидентам, що займаються підприємницькою діяль­ністю, резидентам щодо операцій, здійснюваних ними з використанням платіжних карток міжнарод­них платіжних систем, і юридичним особам - нерезидентам - банківським установам. У п. 24 По­ложення передбачено, що кредити в іноземній валюті надаються комерційними банками за умови мобілізації ними валютних ресурсів на відповідний термін. При цьому допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів у гривню на між-банківському валютному ринку України або в іншу іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України або на міжнародних валютних рин­ках відповідно до умов укладених кредитних дого­ворів.

Можливо одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів.

Суб'єкти підприємницької діяльності України нерідко одержують кредити від іноземних креди­торів. Так, тільки за перше півріччя 1998 року Київським регіональним управлінням НБУ було зареєстровано 195 іноземних кредитів на сотні мільйонів доларів.

Одержання кредитів від нерезидента не є одер­жанням виручки від здійснення експортних опе­рацій. Такий висновок випливає з визначення експорту (експорту товарів), що міститься в ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Тут експорт (експорт товарів) визначений як подаж товарів іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення товарів через митний кор­дон України, включаючи реекспорт товарів, крім передачі майна суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності іноземному суб'єкту господарської діяль­ності за кордоном як натуральної частки участі у формуванні статутного капіталу при спільній госпо­дарській діяльності. Національний банк України за­значив, що кредит в іноземній валюті, наданий на умовах кредитора-нерезидента, не є валютною ви­ручкою резидента (лист Національного банку України від 27.10.97 р. № 13-125/2137-7794).

Одержання кредитів від іноземних кредиторів підлягає реєстрації відповідно до Положення про порядок реєстрації одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 07.05.97 р. № 144.

Кредити в іноземній валюті від іноземних креди­торів можуть одержувати юридичні особи — рези­денти України для здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами (раніше це було можливо тільки під конкретні проекти). Вказані кредити отримуються у безготівковій формі.

Резиденти можуть купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку для направлення її на погашення заборгованості як за основним бор­гом, так і заборгованості з відсотками, можливими штрафними санкціями та іншими платежами в іно­земній валюті в розмірах, передбачених кредитними Угодами.

Для одержання реєстраційного свідоцтва резиденту-позичальнику необхідно подати до відпо­відного обласного управління Національного банку України лист-повідомлення за встановленою формою.

Реєстраційні свідоцтва на одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів надаються обласними управліннями Національного банку України.

Національний банк України не здійснює реєстрацію таких операцій, як одержання резидентом від нерезидента (компанії, фірми) кредиту у формі відстрочки платежу за реалізовані товари, ви­конані роботи, надані послуги. Вказані операції регулюються чинним законодавством України, зовнішньоекономічними контрактами та міжнародними угодами.

Уповноважений банк у межах отриманої ним ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями може залучати кредитні ресурси від іно­земних банків-кореспондентів на строк до 1 року з урахуванням можливої пролонгації кредиту (при цьому загальний строк користування кредитом не може перевищувати 1 рік) без одержання реєст­раційного свідоцтва. Для залучення кредитних ресурсів на строк понад 1 рік уповноважений банк має одержати таке свідоцтво.

Підставою для відмови у наданні резиденту свідоцтва про реєстрацію Національного банку України може бути неналежним чином оформлений лист-повідомлення.

Реєстраційне свідоцтво видається резиденту-пози-чальнику без права передачі його третім особам для реалізації тільки одного кредитного проекту. Воно не може бути підставою для залучення іншого кре­диту або збільшення суми кредиту та здійснення інших валютних операцій.

У разі необхідності внесення змін та доповнень до кредитної угоди (зміна суми кредиту, строку по­гашення тощо) позичальник може звернутися в об­ласне управління Національного банку України з клопотанням щодо внесення відповідних змін або доповнень до тексту реєстраційного свідоцтва. Зміни та доповнення оформлюються у вигляді додатка до реєстраційного свідоцтва, який є невід'ємною части­ною раніше наданого реєстраційного свідоцтва.

Реєстраційне свідоцтво дійсне за наявності реєстраційного номера, дати і печатки установи Національного банку України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про введення механізму страхування ек­спортних та кредитних ризиків" від 17.08.98 Р-№ 1280, питання про надання Кабінетом Міністрів України гарантій або інших зобов'язань щодо забез­печення погашення заборгованості українських юридичних осіб за іноземними кредитами розглядаються Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України в першочерговому порядку за наявності договору страхування відповідних кредитних ризиків держави.

Договори страхування відповідних кредитних ризиків держави приймаються на розгляд відповідно до п. 1 Постанови, якщо вони укладені страховиками, які:

а) мають сплачений статутний фонд у розмірі, еквівалентному не менше 500 000 екю;

б) одержали ліцензію Комітету у справах нагля­ду за страховою діяльністю на страхування таких ризиків;

в) є членами фонду страхових гарантій, створе­ного відповідно до цієї Постанови.