10. Полемічний лист

Лист-як поелмічний жанр

«Одпис клірика Острозького». Післяберестейський період.Іпатій Потій –відповідь на його дист напичав Костянтину Острозькому.

• Співвідношення тексту з пропозицією.

• Послідовність і симетричність спростування аргументів і наведення контраргументів

• Дотримання толерантності відповіді

• Порушення норм, безіменний дає віддповідь єпископу.

• Написані староукр. Мовою, що тим більшою мірою має свою внутр. Логіку про творення текстів, складання комунік. Актів різних моделей мовленнєвої поведінки.

• Лист І. Потія до Кост. Острозького починається з визначення сіпльної ком. Мети:Християнський брате….

• Різні шрифти для виділення цитат опонента

• Структура скл з 3 –х частин:2-х передмов, 1 перед. До чительника, 2 перед. Лист до отця єпископа.3-лист. Переждмова до чительника вносить розумяння складності завлдання в якому автоові треба було джати відповідб від імені іншої особи кост. Острозького.апеляція до Бога

• План розповіді з правдивістю

• Встановлення контакту з читачем свого епістемічного стану.

• Силогізм-раціональний виклад

• У тексті лист знімає незбіг двох мовних свідомостей.

• Висловлення позиції мовця від імені її ініціаторі, що ілюструє складність передачі відповіді від іншої особи.

• Тестова комунікація віддзеркалюється у тексті-рамці і тексті-відповіфді, що долучає аргументи, засоби комунікативної такстики, як спроектовані на досягнення кожного зі свого боку, читати з автор. оцінністю.

11. Жанрова своєрідність полемічного послання

Жанр послання репрезентований І. Вишенським. Він не був типовим полесмісстом. Відлік раннього бароко від Вишенського. Жодної відповіді на його послання ніхто не писав.

«Послання до єпископів» Марка де Домініса. Говорить про обєднання церкви. Унія ­ інше трактування. Де Домініс –єретик його текст створений на поч. 17 ст., староукр. Переклад здійснений у п. чверті 17 ст.

«Послання» піддає сумніву сферу сакрального. Точка відліку-стара віра. Адресованість послання єпископа до єпископів. Хоч він був архієпискором, уможливлює спррийняття рівного з рівним : адресата й адресанта.

Спільний релігійний дискурс. Обговорюване питання про вселенську церкву побудоване на широкій основі, всі сприймати повинні були як аргумент. Переклад був залучений у контекст з уніатами.

Слова глосуються.

«Послання» віддзркалює різні епістемічні стани автора, що вербалізуються , індивідуалізується процес трансформації релігійих переконань, не співвідноситься з релігійним станом, що реалізує пошуе істини, спільної роботи розумум і думки-інтерференції.

Цей перехід не показаний як одномовний , спонтанний, обміркований, спостережних пережитих та інд-оцінних фактів. У звязку з цим переосмислена роль автора у словесній картині тексту: це лише частковое супроводження , а виклад особи, що репрезентує виклад особи, що репрезентує процес віри й зання.

За Грайсом є максими:

Кількості

Релевантності

Зрозумілості

Максима якості

Парантеза

У цьому тексті динаміка переходу від сумніву до переконання( пряма засвідченість, що пояснюється виклад від 1 особи, характеризує жанр послання так і конкретний твір, у якому вербалызована пызнавальна дыяльнысть мовця, спрямована на обміркуваннятогочасного життя на рефлексію та аксіологію питань віри.