БІЛЕТ №13

1. Розчини можуть бути насиченими, ненасиченими і пересиченими.

Насиченим називається розчин, який перебуває у динамічній рівновазі з надлишком розчиненої речовини. У насиченому розчині за даної температури міститься максимально можлива кількість розчиненої речовини. У ненасиченому розчині міститься менше речовини, а в пересиченому – більше, ніж у насиченому. Пересичені розчини досить нестійкі. Легке струшування посудини або добавляння в розчин кристала солі викликає випадання в осад надлишку розчиненої речовини.

Насичений розчин - Це розчин, який знаходиться в рівноважному стані із речовиною, що розчиняється.

Ненасичений – це розчин, в якому вміст розчиненої речовини менші, ніж у насиченому даної температури.

2. Електродний потенціал.

Електродний потенціал – це різниця електростатичних потенціалів, яка виникає між електродом і розчином електроліту, що знаходиться з ним в рівновазі, за рахунок виникнення з ним на границі електрод, розчин подвійного електричного шару. Виник електродний потенціал у воді, під впливом молекул води, з поверхневої пластинки перейшов у розчин позитивно зарядженої йонни. Між атомами метала у кристалічній гратці і його йонами у розчині встановлюється рівновага.

Позитивно заряджені йони , які перейшли у розчин протягаються поверхнею пластинки. На границі пластинка розчинюється, утворюючи подвійний електронний шар, подібний до плоского конденсатора. За величинами стандартних електродних потенціалів, всі окисно-відновні системи розміщуються у ряд стандартного електродного потенціалу, або електрохімічний ряд напруг.

3. Мéтод валéнтних зв'язкíв, або метод валентних схем

Метод валентних зв*язків, або метод валентних схем — це метод наближеного розв'язання електронного рівняння Шредингера для багатоелектронних молекулярних систем. Ґрунтується на уявленні про усуспільнення електронної пари двома атомами. Фізична ідея методу полягає в тому, що хвильова функція молекули виражається через хвильові функції атомів, які складають цю молекулу. Хімічний зв'язок між двома атомами утворюється внаслідок спаровування спіну їхніх валентних електронів, тобто утворення електронної пари, усуспільненої цими атомами. Так отримує підґрунтя одне з основних положень теорії валентності: валентність атома дорівнює кількості неспарованих електронів у його зовнішній (валентній) електронній оболонці. Ця кількість може змінюватися залежно від стану атома. Поглинання атомом невеликої, порівняно з енергією хімічного зв'язку, кількості енергії може призвести до збудження атома, розриву електронної пари та збільшення кількості неспарованих електронів на 2.

Білет №14

1. Розчинність речовин.

Здатність речовин розчинятися називається розчинністю. Визначають розчинність вмістом розчиненої речовини в насиченому розчині. Розчинність речовин залежить від природи розчинника і речовини, яка розчиняється, а також від умов розчинення.

2. Фізичні властивості металів.

• Твердий агрегатний стан;

• Характерний металічний блиск;

• Електро- та теплопровідність;

• Ковкість пластичність

3. Гальванічні елементи.

Гальванічні елементи - пристрій в яких енергія хімічної реакції перетворюється на електричну. Гальванічні елементи складаються з двох на півелементів-електродів. Електрод в якому відображається процес окиснення називається анодом. Електрод в якому відображається процес відновлення називається катодом. Електроди поміщені в середовище електролітів і з’єднані між собою провідниковими класифікаціями гальванічних елементів. Вони є необороні та оборотні. Електрорушійна сила гальванічного елемента – це максимальна різниця потенціалів, яка досягається під час оборотної роботи гальванічного елемента. Електрорушійну силу гальванічного елемента можна обчислити за допомогою формулою ЕРС=Ек-Еа .

БІЛЕТ №15

1. Концентрація розчинів і способи їх вираження.

Найважливішою кількістю характеру розчину є концентрація. Відомі такі способи вираження концентрації розчинів:

• Масова частка

• Мольна частка

• Малярна концентрація SM

Властивості розчинів які залежать лише від її концентрації і не залежить від природи розчиненої речовини називають – КОЛІГАТИВНИМИ.

2. Дифузія. Осмос

Дифузія- це довільне вирівнювання концентрації розчинів за рахунок теплового руху молекул шляхом двостороннього проникнення молекул розчинника і розчиненої речовини. Осмос – це довільне вирівнювання концентрації розчинів за рахунок одностороннього проникнення молекул розчинника через напівпроникни мембрану з менш концентрованого. Осмос поділяють на: ендосмос і екзосмос. Ендоосмос – це осмос. Який відбувається назовні з об*єму рідини , обмеженої напівпроникної мембрани. Екзоосмос - це осмос, який відбувається назовні з об*єму рідини. Два розчини які мають однаковий осматичний тиск називають ізотонічні. Розчин, який має осмотичний тиск більший- гіпертонічний. Розчин менший- гіпотонічний.