13. Що таке корисна модель?

Корисна модель — це результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна для промислового виготовлення.

14. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, промисловий зразок, корисну модель.

Майнові права суб'єктів права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Право власності на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, проголошене чинним законодавством, дає його суб'єкту ті самі правомочності, які дає право власності на будь-який інший об'єкт.

Право власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок засвідчується патентом, який надає його власнику виключне право на використання зазначених об'єктів на свій розсуд, якщо таке використання не порушує права інших власників патентів. Якщо патент на винахід, корисну модель чи промисловий зразок видано кільком особам, то відносини між ними визначаються на підставі угоди. Якщо такої угоди немає, то кожний власник патенту має право використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок на свій розсуд. Проте жоден з них не має права видавати ліцензію на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка та передавати право власності на зазначені об'єкти іншим особам без згоди решти власників патенту.

15. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку.

Майнові права на торговельну марку, як і на інші об'єкти інтелектуальної власності, мають строковий характер: вони є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Однак, на відміну від прав на інші об'єкти, зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

16. Що таке комерційна таємниця

Комерційна таємниця - інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

17. Основні функції ДП “Українське агентство з авторських і суміжних прав”

Українське агентство з авторських та суміжних прав виконує функції: забезпечує охорону авторських та суміжних прав, здійснює державну реєстрацію (за бажанням авторів) прав авторів на інформаційне забезпечення, проводить управління майновими правами авторів та їх правонаступників, надає допомогу в управлінні майновими правами та ін.

18. Завдання правової охорони інтелектуальної власності

Охорона інтелектуальної власності сприяє використанню та подальшому розвитку місцевих винахідницьких і творчих талантів, наукових досягнень, підтримує та зберігає національний потенціал у сфері інтелектуальної діяльності та залучає інвестиції, стабілізуючи економічний стан, за якого як вітчизняні, так і зарубіжні інвестори можуть бути впевнені в тому, що їхні права будуть поважатися

19. Співвідношення понять охорони і захисту прав інтелектуальної власності.

Співвідношення охорони та захисту трактує також З.В. Ромовська: «З точки зору філософських понять загального, особливого, окремого, правова охорона є загальним поняттям, правовий захист - особливим, а примусове повернення речі після закінчення строку договору оренди чи відшкодування моральної шкоди як конкретні способи захисту - поняттям окремим. Взаємозв'язок правової охорони та правового захисту проявляється і у тому, що, захищаючи право конкретної особи, суд тим самим здійснює охоронну функцію щодо суспільного ладу, прав інших осіб, утверджуючи соціальну цінність правозгідної поведінки. Акт судового захисту права чи інтересу конкретної фізичної чи юридичной особи одночасно спрямовується на охорону моральних засад суспільства. Є всі підстави для того, щоб говорити про фактичну охорону особою своїх прав, яка полягає у вчиненні певних, не заборонених законом дій для запобігання порушення права: огородження садиби, закриття будинку на замок, влаштування сигналізації тощо» [8, с. 492]

20. Поняття, зміст та порядок укладання авторських договорів

Авторський договір — це консенсуальна угода у галузі права інтелектуальної власності (авторського права), за якою автор або правонаступники передають готовийтвір певній організації для використання або автор бере на себе обов’язок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом.

Зміст авторського договору становлять умови, які встановлюються угодою сторін. Змістом зобов'язального правовідносини, заснованого на авторському договорі, є права і обов'язки сторін. Сукупність умов визначає склад підлягають виконанню сторонами дій.

Для будь-якого договору одним з важливих суттєвих умов є умова про предмет, який охоплює все те, з приводу чого укладається договір. Зміст предмета залежить від виду договору.

Питання про предмет авторського договору неоднозначно вирішується в науковій літературі.

Авторський договiр вважається укладеним, якщо мiж сторонами досягнуто угоди щодо всiх суттєвих його умов (спосiб використання, розмiр i порядок виплати винагороди, термiн дiї договору та використання твору тощо). Якщо протягом обумовленого договором термiну твiр не буде використано, автор має право вимагати вiдшкодування збиткiв. Умови договору, що обмежують право автора на створення майбутнiх творiв на дану тему чи в цiй галузi, є недiйсними.

21. Що таке ліцензійний договір? Види ліцензій

Ліцензійний договір - це договір, за яким одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог законодавства

Виділяють такі види ліцензій:

проста ліцензія – ліцензіар надає ліцензіату право використовувати об’єкт ліцензії в установлених договорами рамках, але залишає за собою право використовувати його на тій же території, надавати ліцензії на таких же умовах необмеженому колу осіб (ліцензіат не має права видавати субліцензії). Цей вид ліцензії закріплений в законодавстві України під назвою “невиключна ліцензія”;

виключна ліцензія – ліцензіар надає ліцензіату виключне право на використання об’єкта ліцензії у встановлених договором рамках, власник свідоцтва (патенту) відмовляється від самостійного використання та надання ліцензій іншим особам;

повна ліцензія – надає ліцензіату весь спектр прав, які витікають зі свідоцтва (патенту). Ліцензіат користується правами протягом строку дії такого свідоцтва (патенту). Цей вид ліцензії не знайшов свого відображення та закріплення в законодавстві України, оскільки, його охоплює поняттям “виключна ліцензія”.

22. Дайте визначення патенту

Патент — документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певногостроку. Патент видається державним патентним відомством винахіднику або його правонаступнику. Дія патенту розповсюджується тільки на територію держави, в якій його видано. Строк дії патенту встановлюється національним законодавством (як правило, 15-20 років). Патент може бути визнано недійсним у судовому порядку на законодавчій основі. З поняттям патенту тісно пов'язаний юридичний термін «патентна чистота», який означає, що машину, прилад, технологічний процес, матеріал, продукт тощо можна використовувати (виготовити, ввезти для продажу) в даній державі без порушення прав патентовласника.

23. У чому полягає принцип охороноспроможності об’эктів інтелектуальної власності

Суть охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності полягає в тім, що автор (розроблювач) об'єкта інтелектуальної власності або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об'єкт інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що видається власнику об'єкта інтелектуальної власності.

Автор, що одержав охоронний документ, наприклад патент, почуває себе впевнено, оскільки його права охороняються законом. Тепер він може розкрити даний винахід для широкого кола осіб на предмет "використання ними цього об'єкту на законних підставах. Якби автор не мав охоронного документа, то він, швидше за все, не розкрив би даний винахід, ніхто б не зміг скористатися ним і предмет винаходу залишився б невідомим. Крім того, закріплене охоронним документом присвоєння особистих (немайнових), а також майнових прав сприяє використанню об'єкта інтелектуальної власності, і це, мабуть єдиний спосіб отримання вигоди автором у результаті використання об'єкта інтелектуальної власності самостійно з одержанням переваг над конкурентами чи шляхом дозволу третім особам використовувати об'єкт інтелектуальної власності за ліцензійні платежі.

Часто охорону інтелектуальної власності ототожнюють з її захистом і користуються терміном "захист прав інтелектуальної власності". Ми будемо розрізняти поняття "правова охорона" і "правовий захист". Підставою для цього служить те, що ці дві дії повинні бути розділені, тому що, по-перше, вони мають різні цілі, а по-друге, здійснюються різними організаційними структурами. Охороною (оформленням прав з видачею охоронного документа) займаються патентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) - адміністративні і судові органи. Хоча якщо розглядати це питання з теоретичної точки зору, то поняття "правовий захист" у цьому контексті є складовою більш широкого поняття "правова охорона".

24. Умови патентоздатності винаходу (корисної моделі)

1. Винахiд вiдповiдає умовам патентоздатностi, якщо вiн є новим, має винахiдницький рiвень i є промислово придатним. 2. Корисна модель вiдповiдає умовам патентоздатностi, якщо вона є новою i промислово придатною. 3. Винахiд (корисна модель) визнається новим, якщо вiн не є частиною рiвня технiки. Об'єкти, що є частиною рiвня технiки, для визначення новизни винаходу повиннi враховуватися лише окремо. 4. Рiвень технiки включає всi вiдомостi, якi стали загальнодоступними у свiтi до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено прiоритет, до дати її прiоритету. 5. Рівень техніки включає також змiст будь-якої заявки на видачу в Українi патенту (у тому числi мiжнародної заявки, в якiй зазначена Україна) у тiй редакцiї, в якiй цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено прiоритет, то дата прiоритету) передує тiй датi, яка зазначена у частинi четвертiй цiєї статтi, i що вона була опублiкована на цю дату чи пiсля цiєї дати. 6. На визнання винаходу (корисної моделi) патентоздатним не впливає розкриття iнформацiї про нього винахiдником або особою, яка одержала вiд винахiдника прямо чи опосередковано таку iнформацiю, протягом 12 мiсяцiв до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено прiоритет, до дати її прiоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття iнформацiї покладається на особу, заiнтересовану у застосуваннi цiєї частини. 7. Винахiд має винахiдницький рiвень, якщо для фахiвця вiн не є очевидним, тобто не випливає явно iз рiвня технiки. При оцiнцi винахiдницького рiвня змiст заявок, зазначених у частинi п'ятiй цiєї статтi, до уваги не береться. 8. Винахiд (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловостi або в iншiй сферi дiяльностi.

38 Нематеріальний актив

НЕМАТЕРИАЛЬНЫЕ АКТИВЫ

- объекты, не имеющие физических свойств, но включаемые в активы предприятия и обычно требующиепостепенной амортизации в течение срока их использования. Н.а. - это затраты предприятий долгосрочногопериода в хозяйственной деятельности, приносящие доход: права пользования земельными участками,природными ресурсами, патенты, лицензии, ноу-хау, программные продукты и привилегии, организационныерасходы, торговые марки и товарные знаки. Н.а. учитываются по первоначальной оценке, котораяопределяется для объектов, внесенных учредителями в счет их вкладов в уставный фонд предприятия - подоговоренности сторон; приобретенных за плату у других предприятий и лиц - исходя из фактическипроизведенных затрат по приобретению и приведению в состояние готовности этих объектов; полученных отдругих предприятий и лиц -экспертным путем. Износ Н.а. относится на себестоимость продукции (работ,услуг) ежемесячно по нормам, рассчитанным предприятием исходя из их первоначальной стоимости и срокаполезного использования (но не более срока деятельности предприятия). По Н.а., по которым невозможноопределить срок полезного использования, нормы износа устанавливаются в расчете на десять лет (но неболее срока деятельности предприятия). За рубежом к Н.а. относят т.ж. фирменный стиль компании,который охватывает как бланки, конверты и визитные карточки, так и одежду персонала, дизайн офиса(внешний и внутренний), оформление транспортных средств компании, фирменных сувениров и т.п.

39 Коммерцизация прав на объекты интеллектуальной собственности

Метою комерціалізації є отримання прибутку за ра­хунок використання об'єктів права інтелектуальної власно­сті у власному виробництві або продажу чи передачі прав на їх використання іншим юридичним чи фізичним особам. Комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності -це взаємовигідні (комерційні) дії всіх учасників процесу пе­ретворення результатів інтелектуальної праці у ринковий товар. Основними способами комерціалізації об'єктів пра­ва інтелектуальної власності є: використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві; -  внесення прав на об'єкти права інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства; передача (продаж) прав на об'єкти права інте­лектуальної власності. Для практичного здійснення вказаних шляхів коме­рціалізації необхідно також знати, як розрахувати вартість прав на об'єкт інтелектуальної власності та як поставити їх на бухгалтерський облік підприємства.

40Життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності

Об'єкт інтелектуальної власності, як і усе в нашому оточуючому середовищі має початок і кінець, тобто має свій життєвий цикл. Можна виділити п'ять етапів життєвого циклу об'єкта інтелектуальної власності. Це:

1. створення об'єкта інтелектуальної власності;

2. набуття прав на об'єкт інтелектуальної власності;

3. використання (комерціалізація) прав на об'єкт інтелектуальної власності;

4. захист прав інтелектуальної власності;

5. утилізація об'єкта інтелектуальної власності.

Створення об'єкта інтелектуальної власності починається з ідеї. Наприклад, це може бути ідея художнього твору, винаходу та ін. Щодо підприємницької діяльності, то тут ідеї, як правило, направлені на підвищення конкурентоспроможності виробів або технологій. Далі йде розроблення цієї ідеї. Наприклад, якщо це винахід, то необхідно зробити патентний пошук, щоб переконатися, що таких винаходів ще не було. Потім перевірити цю ідею експериментально. Закінчується створення об'єкта інтелектуальної власності оформленням його на матеріальному носії (папері, електронному носії тощо) таким чином, щоб він став зрозумілим для інших осіб.

Набуття прав на об'єкт інтелектуальної власності, як правило, завершується отриманням від держави охоронного документа — патенту або свідоцтва на нього. Наявність такого документа у великій мірі унеможливлює порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності з боку недобросовісних конкурентів.

Використання прав на об'єкти інтелектуальної власності є найпродуктивнішим етапом їх життєвого циклу. До цього етапу об'єкти інтелектуальної власності не приніс користі розробнику. Навпаки, витрачалися кошти на їх створення та набуття правової охорони. І тільки на етапі використання (комерціалізації) компенсуються попередні витрати, а також одержується прибуток — власне те, для чого в більшості випадків створюються об'єкти інтелектуальної власності.

Захист прав здійснюється у випадку, коли ці права порушуються недобросовісним конкурентом. Чинне законодавство України надає власнику прав на об'єкт права інтелектуальної власності декілька шляхів захисту своїх прав. Нині розгляд справ, пов'язаних із правами інтелектуальної власності, здійснюється в адміністративному або судовому порядку.

Утилізація є останнім етапом життєвого циклу об'єкта інтелектуальної власності. Оскільки за визначенням об'єкт інтелектуальної власності є нематеріальним, то немає необхідності його знищувати або переробляти у щось інше. Просто після закінчення юридичне визначеного строку дії прав інтелектуальної власності він зникає як об'єкт власності і переходить у суспільне надбання. Тобто будь-хто може його використовувати без дозволу правовласника.

41у чому полягає призначення системи захисту права інтелектуальної власності

Однією з найважливіших умов успішного розвитку культури, науки, промисловості, торгівлі та інших галузей діяльності є не тільки визнання за авторами об’єктів інтелектуальної власності та особами, що набули право на ці об’єкти певних цивільних прав, а й забезпечення надійного їх захисту. Законодавство України в сфері інтелектуальної власності містить положення, пов’язані з набуттям, здійсненням та захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності становить передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів щодо визнання, поновлення прав, а також усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів суб’єктів права у сфері інтелектуальної власності, та здійснюється у визначеному законодавством порядку, тобто за допомогою застосування належних форм, засобів і способів захисту.  У спеціальному законодавстві України з питань інтелектуальної власності також визначено чимало способів захисту прав інтелектуальної власності. Як правило, власник порушених прав інтелектуальної власності може скористатися не будь-яким, а певним конкретним способом захисту цих прав. Найчастіше він безпосередньо визначений спеціальною нормою закону або випливає з характеру вчиненого правопорушення. Однак частіше власнику прав інтелектуальної власності надається можливість вибору способу його захисту. Суб’єктом права на захист може бути автор або патентовласник, особа, яка володіє ліцензією. Суб’єкти права на захист можуть самостійно здійснювати захист або звертатися до організацій колективного управління патентних повірених. Якщо існує декілька потерпілих (співавтори), то вони можуть захищати свої інтереси самостійно незалежно один від іншого або надати право захищати свої права через одного з них, шляхом делегування своїх прав на захист одному з них. Таким чином, в Україні захист прав інтелектуальної власності – це передбачена законодавством діяльність уповноважених державою органів виконавчої та судової влади із визнання, поновлення та усунення перешкод, що заважають суб’єктам права інтелектуальної власності реалізації їх прав та законних інтересів.