3. Державно-правове регулювання іноземного інвестування в Україні

З метою створення належних умов для ефективного залучення іноземного капіталу в економіку та збільшення його обсягів значна увага приділяється питанням удосконалення законодавчої і нормативної бази щодо державного регулювання процесів іноземного інвестування.

Закон України “Про іноземні інвестиції” від 13.03.92 № 2198-ІХ був першим нормативним актом, який регламентував процес іноземного інвестування в Україні. Декрет Кабінету Міністрів від 20.05.93 № 55-93 “Про режим іноземного інвестування” призупинив його дію. Це було викликано тим, що Закон мав ряд недоліків. Зокрема, в ньому не було встановлено виду та мінімального розміру іноземної інвестиції, для якої встановлювалися пільги. За період дії цього Закону, за деякими підрахунками, до 42% усіх іноземних інвесторів вклали в українську економіку менше ніж $1 тис., а зустрічалися спільні підприємства з іноземними інвестиціями розміром $7. Таким чином, Закон надавав право обходити податкове законодавство і у своїх країнах в разі існування угоди про уникнення подвійного оподаткування між Україною та відповідною країною. Існував завуальований імпорт товарів під виглядом внесків у статутні фонди спільних підприємств з наступною реалізацією третім особам. Виникла також потреба у диференціації пільгового режиму для інвестицій у конвертованій валюті, у формі майна, майнових прав, нових технологій тощо.

Декрет КМУ “Про режим іноземного інвестування” ввів поняття підприємства з іноземною інвестицією, до якого стали відносити підприємство з кваліфікаційною інвестицією. Кваліфікаційна іноземна інвестиція – це інвестиція, що становить не менше 20 відсотків статутного капіталу. Підприємства з іноземною інвестицією звільнялися від сплати податків на прибуток (доходи) протягом п’яти років з моменту внесення такої інвестиції. Якщо підприємство діяло у пріоритетних напрямах розвитку, що визначалися державними програмами заохочення іноземних інвестицій, то встановлювалися додаткові пільги щодо оподаткування, передбачені цими програмами.

19 березня 1996 р. Верховна Рада України прийняла Закон України “Про режим іноземного інвестування” № 93/96-ВР, який відмінив дію вищезазначеного Декрету. В цілому Закон містить багато положень Декрету, однак в ньому міститься багато нових елементів:

Встановлено національний режим інвестиційної діяльності.

Реєстрація підприємства або набуття підприємством статусу з іноземною інвестицією здійснюється тоді, коли інвестиція зараховується на баланс.

У 2000 році підприємства з іноземними інвестиціями позбавлені всіх пільг.

Підприємствами з іноземними інвестиціями вважаються будь-які підприємства чи організації, створені відповідно до законодавства України, у статутному фонді яких іноземна інвестиція складає не менше 10%. (ст. 116 Господарського кодексу України)

До переваг українського інвестиційного законодавства можна віднести:

Оподаткування підприємств з іноземним капіталом здійснюється в національному режимі;

Практично не існує обмежень на розмір іноземних інвестицій;

Створено сприятливі умови для репатріації капіталів та переказу прибутків;

Іноземні інвестиційні проекти мають пільги: застосування норм прискореної амортизації основних фондів та зниження ставки оподаткування прибутку на 15% при його репатріації;

Пільговий режим інвестиційної діяльності встановлюється для іноземних інвестиційних проектів, що реалізуються у важливих для економіки України секторах;

Врегульовано відносини щодо розподілу продукції, одержаної від видобування корисних копалин на території України;

Визначено умови концесії державного та комунального майна.