Тема 5. Інноваційно-інвестиційні процеси План

1. Сутність інновацій та інноваційної діяльності.

2. Напрями процесу управління інноваціями.

3. Сутність венчурного підприємництва.

4. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні.

Самостійна робота

1. Інтелектуальні інвестиції та інтелектуальна власність.

2. Об’єкти та форми інтелектуальних інвестицій.

3. Основні напрями державної інноваційної політики.

1. Сутність інновацій та інноваційної діяльності

Уперше термін „інновація” був введений австрійським економістом Йозефом Шумпетером в 1912 році. Шумпетер зазначає, що інновація є головним джерелом прибутку.

З розвитком сучасної економіки поняття „інновація” набуває більш широкого змісту. Сьогодні більша частина промислових інвестицій спрямовується на розробку інновацій. Хоча це поняття більше використовується у галузі технології виробництва, воно широко розповсюджується на організаційні методи (інновації в галузі управління кадрами, касових розрахунків тощо).

Роль інновацій в сучасній економіці істотно зросла, оскільки вони тісно пов’язані з підвищенням продуктивності праці і тому є домінуючим чинником конкуренції.

Функції інновацій:

1. Сприяють інтелектуалізації трудової діяльності, підвищенню її ефективності.

2. Розширюють коло вироблених товарів та послуг, покращують їх якість, що сприяє зростанню потреб кожної людини і суспільства в цілому.

3. Дають можливість залучати у виробництво нові виробничі сили, виробляти товари й послуги з меншими витратами праці, матеріалів, енергії.

4. Допомагають через їх концентрацію привести структуру відтворення у відповідність до структури потреб, що змінилися, та структури навколишнього середовища.

Інновація – процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить прибуток.

Інновація повинна задовольняти ринковий попит, мати новизну і приносити прибуток виробнику.

Сучасна економічна теорія розрізняє п’ять основних типів інновацій:

• товарна (введення нового продукту);

• технологічна (введення нового методу виробництва);

• ринкова (створення нового ринку товарів або послуг);

• маркетингова (освоєння нового джерела сировини або напівфабрикатів);

• управлінська (реорганізація структури управління).

Розрізняють також соціальну інновацію (впровадження заходів щодо покращення життя народу) та екологічну інновацію (впровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища).

За технологічними параметрами розрізняють інновації продуктові та процесні.

Продуктові інновації включають застосування нових матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих, одержання принципово нових продуктів.

Процесні інновації пов’язані з новими методами організації виробництва (з новими технологіями).

Як правило, інноваціям передує науково-виробнича діяльність, пов’язана із появою нововведення.

Ідея нововведення може бути зароджена як інвенція, ініціація або дифузія інновації.

Інвенція – ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання перетворяться в інновацію.

Ініціація – це рекомендації щодо удосконалення науково-технічної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності, метою яких є початок інноваційного процесу або його розвиток.

Дифузія – розповсюдження впровадженої інновації у нових умовах.

Підготовка, обґрунтування, освоєння і контроль за впровадженням нововведення є інноваційною діяльністю (інноваційним процесом).

Інноваційний процес – це послідовність подій, під час яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, послуги і розповсюджується у господарській практиці і суспільній діяльності.

Інноваційний процес не завершується впровадженням нової технології і появою нового продукту на ринку. При цьому інноваційний процес характеризується високим ступенем ризику, що пов’язаний з низькою вірогідністю успішного втілення нової ідеї у новому виді продукції (9 -10%).

Етапи інноваційного процесу:

• фундаментальні дослідження;

• прикладні дослідження;

• розробка і проектування;

• освоєння;

• промислове виробництво;

• маркетинг;

• збут.

В інвестиційній сфері інноваційний процес проходить такі стадії:

— сертифікація (патентування) ідеї;

— наукове і техніко-економічне обґрунтування нового продук­ту або технології;

— експериментальне освоєння зразків;

—доведення до промислового виробництва;

— отримання нового продукту в необхідному обсязі для його комерціалізації.

Розрізняють три форми інноваційного процесу:

• простий внутрішньо організаційний – це процес створення і використання нововведення в межах однієї організації;

• простий міжорганізаційний – передбачає відокремлення функцій створення і виробництва нововведення від функцій його споживання, тобто інновація стає об’єктом купівлі-продажу;

• розширений інноваційний процес передбачає порушення монополії виробника, появу нових виробників нововведення, що за допомогою конкуренції сприяє удосконаленню споживчих якостей товару.

Згідно Закону України „Про інвестиційну діяльність”, інноваційна діяльність як одна з форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

• випуск і розповсюдження принципово нових видів технологій і техніки;

• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

• реалізацію довгострокових науково-технічних програм з тривалими термінами окупності витрат;

• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

• розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища.

Таблиця 5.1