4. Оцінка цінних паперів

Цінні папери – це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Перелік цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні визначено Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок”.

Відповідно до цього закону цінні папери за порядком їх розміщення поділяються на емісійні та неемісійні.

Емісійні цінні папери – цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язання (емітент).

До емісійних цінних паперів належать:

• акції;

• облігації (підприємств, місцевих позик, державні облігації України);

• іпотечні сертифікати;

• іпотечні облігації;

• сертифікати фондів операцій з нерухомістю;

• інвестиційні сертифікати;

• казначейські зобов’язання України.

Неемісійні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі і за формою випуску можуть бути лише ордерними або на пред'явника. Неемісійні цінні папери можуть видаватися та існувати виключно в документарній формі як паперові або як електронні документи. Перелік цінних паперів, що можуть видаватися як електронні документи, визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

За формою існування цінні папери поділяються на документарні та бездокументарні.

Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні.

Права на цінний папір та права за цінним папером, що існує в документарній формі, належать:

пред'явникові цінного папера (цінний папір на пред'явника);

особі, зазначеній в цінному папері (іменний цінний папір);

особі, зазначеній в цінному папері, яка може сама реалізувати такі права або призначити своїм наказом іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір). Ордерні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі.

В Україні в цивільному обігу можуть перебувати такі групи цінних паперів:

1. пайові (акції, інвестиційні сертифікати, сертифікати ФОН, акції корпоративного інвестиційного фонду);

2. боргові (облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов’язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, облігації міжнародних фінансових організацій, облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб);

3. іпотечні цінні папери (іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні) цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів;

4. приватизаційні цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5. похідні цінні папери (опціони, ф’ючерси, варанти, свопи, форвардні контракти), механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6. товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Акція – іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та права на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції.

Акціонерне товариство може розміщувати акції двох типів – прості і привілейовані. Частка привілейованих акцій в статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25%.

Західні фахівці поділяють акції на такі види:

• акції з блакитними корінцями (blue chip stocks) , що випускаються найбільш потужними компаніями (Walt Disney Co., General Motors, Mc Donald’s та ін.), які є лідерами у своїх галузях і всю історію стабільно сплачували дивіденди своїм акціонерам. Вкладення заощаджень у купівлю цих акцій є мало ризиковим. Вони популярні серед інвесторів, у результаті чого їхні курси високі.

• дохідні акції (income stocks) це акції телефонних корпорацій, корпорацій водо-, газо-, електропостачання, а також інших комунальних компаній, дивіденди за якими перевищують середній рівень. Це пояснюється тим, що такі корпорації потрібні завжди, працюють стабільно і мають добре прогнозовані джерела доходів. Інвестори купують ці акції, бо впевнені, що їхня вартість з часом буде зростати.

• акції зростання (growth stocks) – акції корпорацій, доходи і прибуток яких вище середнього рівня, однак сплата дивідендів частіше всього не перевищує 35%. Це пояснюється прагненням корпорації в першу чергу фінансувати наукові та інші дослідження, а також розширення масштабів виробництва і можливості збуту. Багато інвесторів віддає перевагу таким акціям, сподіваючись, що вони в майбутньому будуть приносити великі прибутки і їх ринкова вартість зросте.

• циклічні акції (cyclical stocks) - їх ціна зростає і знижується синхронно із спадами і підйомами в економіці. В основному це акції корпорацій базових галузей економіки (важкої, автомобілебудування та ін.). Інвестори намагаються купити такі акції, коли мова йде про розширення виробництва, і встигнути продати їх до початку спаду.

• захищені (анти циклічні) акції (defensive or countercyclical stocks) – акції корпорацій, ціна на які відносно стабільна навіть при спаді в економіці в цілому. Такі корпорації на змінюють своєї дивідендної політики залежно від циклів в економічному розвитку і тому сплачують своїм акціонерам практично постійні дивіденди. Багато акцій цього виду одночасно класифікуються як дохідні.

• спекулятивні (дріб’язкові) акції (speculative (penny) stocks) – акції „молодих” корпорацій. Ці акції частіше всього продаються обминаючи біржу. Вони коштують набагато менше, ніж акції добре відомих корпорацій, однак, купуючи їх, вкладник повинен знати на що він йде: маленька ціна – великий ризик.

Доход від придбаних акцій можна отримати за рахунок трьох джерел:

• доход від дивідендів. Дивіденди сплачуються з прибутку. Частіше за все акціонерам видається 30 – 70% розміру доходів компанії. Дивіденди можуть сплачуватися у вигляді готівки, додаткових акцій, продукції компанії. Дивіденди у вигляді грошових коштів встановлюються як сума грошей, що сплачується на одну акцію, або як відсоткова ставка на її номінальну вартість.

• курсова різниця. У багатьох випадках акціонери купують акції на визначений період, за який ринкова ціна акції може зрости. Тому при продажу акції через певний час, власник отримує дохід не тільки від дивідендів, а й від різниці вартості на момент придбання і продажу.

• доходи від відносного збільшення кількості акцій в результаті їхнього дроблення. Дроблення акцій – це процедура, при якій акції, викуплені акціонерами, діляться на більшу кількість акцій. Така процедура зменшує ринкову вартість акцій, що робить їх більш привабливими для придбання, особливо якщо розмір дивіденду на одну акцію зберігається або зменшується в меншій пропорції. Це, в свою чергу, є ознакою, що їх курс через деякий час знову зросте.

Інколи застосовується процедура консолідації (зворотного дроблення) акцій. Консолідація зменшує кількість акцій в обігу і збільшує біржовий курс акції.

Облігація – цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником та емітентом облігації, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігації термін та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Облігації розміщуються в документарні або бездокументарні формі.

Облігації можуть бути відсоткові, цільові, дисконтні.

Облігації розміщуються з фіксованим терміном погашення.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника.

Облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу. Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу. Юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй третіми особами.

Державні облігації України можуть бути довгострокові (понад 5 років), середньострокові (1-5 років), короткострокові (до 1 року).

Західна класифікація облігацій:

• виходячи з механізму сплати процентної ставки — іменні облігації (registered bonds), процентні виплати, за якими поштою або в інший спосіб переправляються безпосередньо власникам, чиї імена мають бути вказані в облігації і занесені у книгу реєст­рації, та облігації на пред'явника (coupon bonds), до яких дода­ються купони на отримання процентних виплат на кожну дату платежу. Власник відрізає відповідний купон і пред'являє його до виплати, коли ця дата настає;

• виходячи з принципів викупу (погашення) — серійні обліга­ції (serial bonds), що гасяться послідовно по серіях через визначені інтервали часу, та ординарні облігації (ordinary or single-payment bonds), які викуповуються одночасно у встановлену дату;

• виходячи зі ступеня безпеки — гарантовані облігації (secured bonds), впевненість у погашенні яких у встановлений строк базується на об'явленій заставі нерухомого майна або ін­ших фондів, і незабезпечені облігації (unsecured bonds), які не підкріплені певною заставою;

• виходячи з можливостей дострокового викупу (погашення) — облігації з правом дострокового викупу (callable or optional bonds), які за ініціативою емітента можуть викуповуватися раніше зафік­сованого кінцевого строку; з правом дострокового погашення (redeemable bonds), які за бажанням власника можуть у будь-який момент вільно обмінюватися на гроші, і конвертовані облігації (convertible bonds), які за бажанням власника можуть обмінюва­тися на інші цінні папери (частіше — на прості акції), що випус­каються емітентом.

Джерелами доходу по облігаціях є:

• дохід за відсотковими ставками. Сплачується періодично, виходячи з номінальної вартості облігації і ставки відсотка;

• курсова різниця;

• погашення за номіналом.

Ощадний (депозитний) сертифікат – цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника на одержання зі спливом встановленого терміну суми вкладу та відсотків, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Випускаються банками і прирівняними до них інститутами.

Ощадні сертифікати розрізняють: строкові і до запитання; іменні і на пред’явника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж іншим особам є недійсним.

Доход по ощадних сертифікатах виплачується при пред’явленні їх в банк, що їх випустив, для оплати.

Інвестиційний сертифікат – цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді.

Казначейське зобов’язання України – державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, дає власнику право на одержання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань України.

Випускають такі види казначейських зобов’язань:

• довгострокові – понад 5 років;

• середньострокові – 1 – 5 років;

• короткострокові – до 1 року.

Емітентом казначейських зобов’язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі

Міжнародні фінансові організації можуть здійснювати в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, емісію відсоткових або дисконтних облігацій виключно шляхом публічного розміщення на українських фондових біржах, які за результатами конкурсного відбору були включені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку до затвердженого нею переліку.

Облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій

Вплив фондового ринку на інвестиційну діяльність в Україні можна дослідити, порівнявши обсяги емісії акцій та корпоративних облігацій та інвестицій у вітчизняну економіку (табл. 3.3).

Таблиця 3.3