Міністерство освіти і науки україни

Харківський національний економічний

Університет

Методичні рекомендації

до практичних занять з навчальних дисциплін «Основи екології», «Екологія» для студентів напрямів підготовки «Менеджмент», «Комп’ютерні науки», «Видавничо – поліграфічна справа», «Туризм»

усіх форм навчання

Укладач: Попенко Г. С.

Відповідальний за випуск: Коваленко Г. Д.

Харків, ХНЕУ, 2009

Затверджено на засіданні кафедри хімії, екології і технології виробництва.

Протокол № 4 від 15.12.2008 р.

Методичні рекомендації до практичних занять з навчальних дисциплін «Основи екології», «Екологія» для студентів напрям підготовки «Менеджмент», «Комп’ютерні науки», «Видавничо – поліграфічна справа», «Туризм» усіх форм навчання /Укл. Попенко Г. С. – Харків, Вид. ХНЕУ, 2009. – 58 с. (Укр. мова)

Наведено методичні рекомендації та завдання до практичних занять для закріплення знань і отримання практичних навичок з навчальних курсів «Основи екології», «Екологія».

Рекомендовано для студентів напрямків «Менеджмент», «Комп’ютерні науки», «Видавничо – поліграфічна справа», «Туризм» усіх форм навчання.

Вступ

В наш час екологія стає для всього людства не тільки наукою, але й засобом мислення, поводження, реальністю дій, до деякої міри навіть світоглядом. Без перебільшення можна сказати, що екологія стала однією зі сторін гуманізму, що включає в себе духовність, розуміння єдності людини з природою, високу культуру, інтелект.

Відповідно до прийнятої зараз класифікації будь-яка зміна в середовищі проживання входить в компетенцію екології. Причинами таких змін можуть бути як природні процеси, так і антропогенний вплив. Екологія вивчає вплив чинників зовнішнього середовища на особи, популяції, угруповання та людину. Звідси випливає прямий зв'язок екології з господарською діяльністю людини, особливо з такими багатотоннажними й масштабними виробництвами, як енергетика, паливний та ресурсодобувний комплекси, хімічна промисловість, транспорт, сільське господарство і т. ін.

Для прийняття найефективніших рішень люди повинні знати й розуміти механізми взаємодії в системі «суспільство – довкілля – техносфера», мати уяву про правові та технологічні складові екологічних проблем.

Сучасний етап розвитку світового суспільства вимагає найскорішого вирішення нагальних екологічних проблем, які починають загрожувати навіть самому існуванню людини на Землі. Тому проблема взаємодії людського суспільства з довкіллям має першочергове значення. Крім того, перехід до ринкових відносин в умовах України зумовлює значне зростання вимог до рівня еколого-економічної природоохоронної підготовки майбутніх економістів усіх спеціальностей.

В сучасних умовах уже давно виникла потреба привести еколого-економічні показники якості довкілля у відповідність з сучасними вимогами науки управління економічними підрозділами підприємств і фірм різних форм власності, оскільки найбільш забруднює навколишнє середовище та природу якраз промисловість. Тому майбутні економісти мають отримати базові знання з основ сучасної прикладної екології та економіки природокористування, що дасть їм змогу оперативно та якісно оцінити екологічну інформацію, провести еколого-економічні розрахунки з оцінки екологічної ситуації, що склалася.

Вирішення екологічних проблем або хоча б зменшення антропогенного впливу на довкілля потребує вкладання значних коштів, а результат можна очікувати за кілька років, а інколи й десятиліть. Тому формування певного рівня екологічних знань та світогляду в економістів є нагальним, бо кошти як на рівні підприємств, так і на рівні держави розподіляють економісти. Дуже важливо отримати знання про зв’язки екології та економіки, принципи природокористування та екологічної безпеки.

Загострення екологічних проблем, за думкою багатьох вчених світу, найбільше пов’язане з загостренням боротьби за природні ресурси.

Дефіцит природних ресурсів обумовлений наслідками трьох різних явищ: росту чисельності населення, деградації природних ресурсів та довкілля і зростання економічних потреб людини.

Крім того, проблеми охорони довкілля загострюються з кожним роком, зростає доля екологічних витрат у собівартості промислової продукції, що потребує застосування сучасних методів охорони довкілля, очистки викидів та утилізації відходів. Сучасний економіст повинен добре орієнтуватись щодо екологічних проблем та їх вирішення, оптимізації екологічних витрат та управлінських рішень у цій сфері. Це необхідно для їх подальшої професійної діяльності за умов зростаючих рівня забруднення біосфери та дефіциту природних ресурсів.

Основна мета навчальних дисциплін «Основи екології» та «Екологія» – формування у студентів необхідної бази знань з теоретичних і практичних питань сучасної екології, аналізу основних джерел дії на оточуюче природне середовище і першочергових вимог щодо його збереження, закладання у майбутніх спеціалістів основ екологічної культури.

Студенти-економісти мають здобути сучасне, досить поглиблене розуміння системних уявлень про екологію як необхідний механізм гармонізації відносин у системі «суспільство – довкілля – техносфера», про необхідність екологізації діяльності людини в усіх сферах, практичних засобах та механізмах цього процесу для досягнення збалансованого розвитку в Україні.

У навчальних дисциплінах «Основи екології» та «Екологія» вивчаються загальні екологічні закони та категорії, принципи та методи прикладної екології, що складають теоретичні та наукові основи сучасного вчення про охорону довкілля та економіки природокористування. Значна увага приділяється сучасному раціональному природокористуванню та його економічному обґрунтуванню, які також є предметом вивчення в даному курсі.

Під час вивчення навчальних дисциплін «Основи екології» та «Екологія» студенти повинні отримати комплекс еколого-економічних знань, до якого входить:

використання екологічних знань та екологічного мислення для вирішення народногосподарських задач на різних рівнях управління виробництвом;

уміння співвідносити основні розділи дисциплін з відповідними розділами таких дисциплін, як «Політична економія», «Регіональна економіка», «Розміщення продуктивних сил», «Система технологій», «Економіка виробництв».

Вивчення даних дисциплін пов’язане з надбанням студентами не тільки теоретичних знань, а й навичок збору, обробки інформації, проведення розрахунків та аналізу розрахункових та статистичних матеріалів. В першу чергу це необхідно для прийняття економічно обґрунтованих рішень під час оцінки економічної ефективності впровадження природоохоронних заходів на підприємствах та оцінки економічної шкоди, що це підприємство наносить довкіллю та народному господарству.

Ціль усіх видів навчального процесу – отримання студентами глибоких знань в галузі екології та охорони навколишнього середовища, потрібних майбутнім економістам.

Практичне завдання 1

Комплексна еколого-економічна оцінка

природоохоронних та ресурсозберігаючих

заходів

До природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів відносять всі види господарської діяльності, направлені на зниження і ліквідацію негативної антропогенної дії на оточуюче природне середовище, збереження, поліпшення і раціональне використання природних ресурсів (будівництво і експлуатація очисних і знешкоджуючих споруд і пристроїв, розвиток мало- та безвідходних технологічних процесів і виробництв, рекультивація земель, заходи щодо боротьби з ерозією ґрунтів, з охорони і відтворювання флори і фауни, охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсів і т. ін.).

Обґрунтовування таких заходів провадиться шляхом зіставлення їх еколого-економічного результату (Р) з витратами, необхідними для їх здійснення (З). У загальному випадку чистий (народногосподарський) економічний ефект (Е) є підвищення середньорічного народногосподарського результату над приведеними витратами в річному численні.

Економічна ефективність Е – це різниця між результатом заходу і витратами на нього:

(1)

Еколого-економічний результат в цілому складається з природоохоронного і ресурсозберігаючого компонентів. Природоохоронний компонент виражається величиною відвернутої шкоди від забруднення природного середовища і/або зниженням втрат природних ресурсів (У_відв) і є різницею між шкодою, що наноситься навколишньому середовищу до природоохоронного заходу, і шкодою середовищу після заходу. Ресурсозберігаючий компонент визначається по-різному залежно від конкретної ситуації, може бути взагалі відсутній.

Еколого-економічний результат визначаємо як суму природоохоронного і ресурсозберігаючого компонентів згідно формулі:

. (2)

де У_відв – відвернена шкода;

Т – ресурсозберігаючий компонент.

Задача 1. Обґрунтувати доцільність виносу з міста дослідного заводу одного з науково-дослідних інститутів м. Харкова та визначити новий пункт його розміщення.

Вихідні дані: Дослідний завод розташований в центральній частині міста на площі S₀ га. Згідно з каталогом перспективних майданчиків визначено 3 можливі пункти нового будівництва заводу: 1-й пункт – м. Богодухів, 2-й пункт – смт. Н. Водолага, 3-й пункт – м. Мерефа. Площа, що відводиться під будівництво, дорівнює S_i га. Всі землі – сільськогосподарські. Річні приведені витрати на освоєння й обладнання території (водо-, тепло- й енергопостачання, будівництво під'їзних шляхів, очисних споруд тощо) складають відповідно З_i тис. у.о.

Такий захід провадиться для зменшення забруднення середовища в м. Харкові і поліпшення умов праці працюючих, оскільки завод побудовано давно, практично немає очисних споруд, а умови роботи не відповідають сучасним вимогам. Тому подібний захід можна вважати засобом захисту середовища від забруднення.

В даному випадку ресурсозберігаючий компонент Т полягає в тому, що вивільняється міська територія, природоохоронний – в зниженні рівня забруднення природного середовища, тому він дорівнює відвернутій шкоді.

Значення ресурсозберігаючого компонента визначаємо як різницю економічної оцінки території, яку завод займає в м. Харкові, і вартості відведення нових ділянок під будівництво за формулою:

, (3)

де К_уд – питома економічна оцінка території м. Харкова залежно від зони, тис. у.о./га;

К_i – втрати природно-цінних земель, відчужуваних для розміщення будівництва, тис. у. о./га.

Розподіл на зони крупних міст провадиться в частках середнього радіуса від географічного центру міста. Даний завод знаходиться в 2-й зоні.

Відвернута шкода розраховується як різниця між фактичною шкодою в Харкові та очікуваними шкодами в нових пунктах розміщення за формулою:

, (4)

де У_{відв і} – відвернута шкода в і-му пункті розміщення заводу;

У₀ – фактична шкода від забруднення середовища в м. Харкові;

У_і – очікувана шкода в і-му пункті розміщення заводу.

У найбільш поширеному випадку будь-яка шкода довкіллю, тобто в даному випадку і фактична, і очікувані шкоди в нових пунктах розміщення, обраховується за формулою:

, (5)

де: У_уд – функціональний питомий показник шкоди, у. о./ум. т; показує у вартісному виразі величину шкоди навколишньому середовищу при викиді одиниці приведеної маси або об'єму забруднень;

F – безрозмірний коефіцієнт, що враховує характер розсіювання забруднюючих речовин (домішок), в атмосфері;

М – приведена маса річного викиду забруднень, умов. т/рік.

Для спрощення розрахунків робимо припущення, що маса викидів заводу в Харкові і в нових варіантах однакова. На практиці звичайно під час здійснення подібних заходів ще удосконалюють технологію виробництва та очисні споруди у бік зменшення викидів.

Приведену масу річного викиду забруднень розраховуємо за формулою:

(6)

де N – загальне число забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу підприємством;

А_J – показник відносної агресивності J-го забруднюючої речовини;

m_J – маса річного викиду i-ї забруднюючої речовини, т/рік.

Вихідні дані наведено в табл. 1 – 4. Варіант розрахунку відповідає порядковому номеру студента в журналі.

Таблиця 1