Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни уманський державний педагогічний університет імені павла тичини

Природничо-географічний факультет

Кафедра географії та методики її навчання Індивідуально навчально-дослідне завдання на тему:

«Великий Ніл»

Виконав: студент 13 групи

Кудрявцев Е.О.

Перевірив: канд.геогр.наук 

Кравцова І.В.

Умань-2014 План

Вступ

1. Гідрографія

2. Походження Нілу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Ніл — ріка в Африці, одна з двох найбільших  за довжиною річкових систем у світі.

Ріка бере початок на Східно-Африканському плоскогір'ї і впадає в Середземне море, утворюючи дельту. У верхній течії приймає притоки   Бахр-ель-Газаль (лівий) і Ачва, Собат,  Блакитний Ніл і Атбара (праві). Нижче гирла правої притоки Атбара Ніл тече по напівпустелі, не маючи приток протягом останніх 3120 км.

Довгий час водна система Нілу вважалася найдовшою на Землі. На 2013 рік установлено, що найдовша річкова система у Амазонки. Її довжина становить 6992 кілометра, тоді як довжина системи Нілу складає 6852 кілометри.

За особливостями природних умов басейну, характером гідрографічного режиму і за тим значенням, яке Ніл має в житті народів, що населяють його долину, це одна з найбільш своєрідних і примітних рік світу.

1. Гідрографія

Сточище  Нілу охоплює 3,254,555 км², близько 10% площі Африки.

Дві великі річки, що зливаються у Хартумі створюють сам Ніл — це Білий Ніл, що має витоки в екваторіальній Східній Африці, і Блакитний Ніл, що тече з Ефіопії. Обидві річки прямують західним краєм Східно-Африканського розлому, в середній частині Великої рифтової долини. Нижче злиття Блакитного і Білого Нілу єдиною великою притокою є річка Атбара, яка бере початок в Ефіопії, на північ від озера Тана, має довжину близько 800 км. Вона тече лише під час сезону дощів в Ефіопії і дуже швидко пересихає. Впадає в Ніл близько 300 км на північ від Хартуму. Ніл незвичайний тим, що свою останню притоку (Атбара) отримує на півдорозі до моря. З цієї точки і далі на північ, Ніл зменшується через випаровування.

Ніл має шість груп порогів, перший в Асуані і шостий в Сабалока (на північ від Хартуму), від шостого порогу Ніл робить великий закрут — «великий вигин Нілу». На північ від Каїру, Ніл розпадається на два гирла, які впадають в Середземне море: Розетта на заході і Дамієтта на сході, утворюючи дельту Нілу.

Джерелом Нілу іноді вважається озеро Вікторія, але саме озеро має низку притоків значних розмірів. Найдовша притока і, отже, кінцеве джерело Нілу розташоване у лісі Н'юнгве в Руанді, і прямує через річки Рукарара, Мвого, Н'ябаронго і Кагера, що впадають до озера Вікторія в Танзанії в районі міста Букоба.

Колись озеро Танганьїка скидало свої води на північ уздовж Африканської рифтової долини в Альберт-Ніл, тож Ніл був приблизно на 1400 км довше, але стік було блоковано у міоцені вулканами Вірунга.

Ділянка від витоку з північного краю озера Вікторія до впадіння в озеро Альберт (Уганда, Східна Африка) носить назву Вікторія-Ніл. Його довжина близько 420 км. Перетинаючи скелясті пасма по території Уганди, річка утворює численні пороги іводоспади із загальним падінням 670 м. Найвищий водоспад Мерчисон досягає 40 метрів заввишки. Річка проходить через западину озера Кьога і впадає в озеро Альберт на кордоні Уганди і Демократичної республіки Конго, що лежить в тектонічної западині на висоті 617 м.

Ділянка між озером Альберт і гирлом правої притоки Ачва носить назву Альберт-Ніл. Річка має рівнинний характер перебігу до її входження до Судану через вузьку ущелину Німуле, де течія знову стає бурхливою і порожистою.

Нижче міста Джуба, вийшовши за межі нагір'я, річка протягом 900 км перетинає велику плоску улоговину, заболочений район Судд (тут її називають Бахр-ель-Джебель, «річка гір»). Заболочування відбувається через те, що величезні маси водоростей і папірусу захаращують русло, русло розпадається на ряд рукавів, швидкість потоку падає, і велика частина принесених з гір вод розливається по поверхні, випаровується, витрачається водною рослинністю. Острівці водної рослинності, іменовані седдами, у високу воду відриваються від мулистого грунту і повільно пливуть вниз за течією. Стикаючись і зливаючись один з одним, вони часто закупорюють русло і заважають судноплавству.

Найбільші притоки в цій частині течії — Бахр-ель-Газаль і Собат, води якого, стікаючи з гір, містять велику кількість суспензій і мають характерний білуватий колір.

Нижче Собату річка одержує назву Білий Ніл (Бахр-ель-Аб'яд), залишає позаду область боліт, і далі спокійно тече в широкій долині по напівпустельній місцевості до Хартуму, де зливається з Блакитним Нілом. Звідси і до Середземного моря річка іменується Ніл (Ель-Бахр).

Жовтий Ніл, колишня притока Нілу дренував Ваддайське нагір'я на Сході Чаду 8000 — 1000 до Р. Х.  Його рештки відомі як Ваді Ховар. Ваді проходить через Гарб Дарфур поблизу північного кордону з Чадом і зустрічається з Нілом і недалеко від південного краю Великого Вигину Нілу.

Блакитний Ніл значно коротший за Білий, але у формуванні режиму Нілу нижче Хартуму він грає набагато більшу роль. Блакитний Ніл бере початок з Абіссінського нагір'я, витікаючи з озера Тана. З цього ж нагір'я Ніл отримує свою останню багатоводну притоку —Атбару.

Нижче гирла останньої великої  притоки (Атбари), приблизно за 300 км від  Хартума, починається Нубійська пустеля. Тут Ніл робить великий вигин, прорізаючи плато, складене твердим пісковикам перетинає ряд  порогів. Усього між Хартумом і Асуаном налічується 6 порогів. Перший з них, найближчий до гирла, знаходиться в районі Асуана, на північ від Асуанської греблі. Аж до 1960-х років XX століття (тобто до зведення на території Єгипту висотної Асуанської дамби за 270 км від судансько-єгипетського кордону) пороги були серйозною перешкодою для суцільногосудноплавства. У районі порогів цілорічне плавання було можливо лише на човнах. Для постійногосудноплавства використовувалися ділянки між Хартумом та Джубою, Асуаном і Каїром, Каїром тагирлом Нілу.

Тепер тут розлилося штучне водосховище — Озеро Насера звідки Ніл знову прямує на північ крізь родючу долину шириною 20-50 км, яка на початку антропогену була затокою Середземного моря.