- •Пояснювальна записка
- •Тематичний план
- •План лекції:
- •1. Предмет курсу “Міжнародна економіка”.
- •План лекції:
- •2. Класифікація форм міжнародної економічної діяльності
- •3. Критерії класифікації суб’єктів міжнародної економічної діяльності
- •План лекції:
- •План лекції:
- •1. Світовий фінансовий ринок: сутність та структура.
- •2. Міжнародний ринок цінних паперів.
- •3. Похідні фінансові інструменти.
- •4. Сучасні тенденції світового фінансового ринку.
- •5. Загальна схема виникнення світових фінансових криз.
- •План лекції:
- •1. Суть та значення прямих іноземних інвестицій (піі).
- •2. Основні чинники піі.
- •План лекції:
- •1.Роль міжнародного кредиту в мев.
- •2.Функції міжнародного кредиту.
- •3.Форми та види міжнародного кредиту.
- •План лекції:
- •2. Суть, причини та форми міграції.
- •3. Центри залучення робочої сили.
- •План лекції:
- •1. Поняття міжнародного валютного ринку та його суб’єктів, складові валютної системи.
- •3. Валютний курс:функції та види.
- •4. Валютні біржі та міжнародні ринки валют.
- •5. Світові ринки золота
- •План лекції:
- •2. Типи і форми міжнародних розрахунків.
- •3. Ризики, що виникають при міжнародних платежах.
- •План лекції:
- •1. Економічний зміст платіжного балансу та методологія складання.
- •2. Структура платіжного балансу.
- •3. Фактори, що впливають на стан платіжного балансу.
- •4. Платіжний баланс України.
- •План лекції:
- •1. Поняття та особливості міжнародної регіональної інтеграції.
- •3. Рівні, форми і типи міжнародної регіональної інтеграції
- •4. Ефекти регіональних торговельних угод. Динамічні та статичні ефекти економічної інтеграції
- •5. Сучасні тенденції міжнародних регіональних інтеграційних процесів.
- •План лекції:
- •1. Сутність та основні ознаки процесу глобалізації сучасного світового господарства.
- •2. Основні ознаки процесу глобалізації:
- •План лекції:
- •3. України і сот.
- •Література:
3. Похідні фінансові інструменти.
Форвардний контракт – це контракт між двома сторонами про майбутню поставку предмета договору. Форвардний контракт – це тверда угода, тобто угода, обов’язкова до виконання. Предметом угоди можуть бути різні активи, наприклад акції, облігації, валюта та ін.. Цей контракт укладається для реального продажу чи купівлі відповідного активу, в тому числі з метою страхування постачальника або покупця від можливої несприятливої зміни ціни. Цей контракт також може бути укладений з метою гри на різниці курсової вартості активів. Форвардна ціна – це ціна поставки, яка фіксується в контракті на момент його укладання.
Ф’ючерсний контракт – це контракт, який укладається на біржі між двома сторонами про майбутню поставку предмета договору. Ці контракти укладаються з метою хеджування, гри на курсовій різниці і, як правило, рідко мають своєю метою виконання реальної поставки активу. Ф’ючерсні контракти високоліквідні, для них існує широкий вторинний ринок. Ф’ючерсна ціна – ціна, яка фіксується при укладанні ф’ючерсного контракту, вона відображає сподівання інвесторів відносно майбутньої ціни спот відповідного активу.
Своп – це угода між двома контрагентами про обмін у майбутньому платежами відповідно до визначених у контракті умов. Зараз свопи укладаються здебільшого за допомогою фінансових посередників, які беруть на себе кредитний та ринковий ризики.
Опціон – це угода між двома сторонами про передання права (для покупця) та зобов’язання (для продавця) купити або продати відповідний актив (цінні папери, валюту та ін.) за відповідною (фіксованою) ціною у заздалегідь узгоджену дату або протягом узгодженого строку. Опціон дає одній із сторін угоди право вибору виконати контракт або відмовитися від його виконання.
Варанти – це опціон на придбання певної кількості акцій (варант акцій) або облігацій (варант облігацій) за ціною виконання в будь-який момент часу до закінчення строку дії варанту. Варанти звичайно випускаються як додаток до якогось боргового інструменту, наприклад облігації, щоб зробити його привабливішим для інвестора.
4. Сучасні тенденції світового фінансового ринку.
Світові фінансові ринки мають високий вплив на економічні умови, а міжнародний фінансовий капітал відіграє вирішальну роль в розвитку окремих країн.
При цьому, особливість світових фінансових ринків проявляється у їх нестабільності, оскільки вони функціонують на основі довіри, а це поняття досить аморфне. Варто на одному сегменті фінансового ринку з'явитись елементу нестабільності, як інші його сегменти відразу ж реагують шляхом появи панічних настроїв, відпливом капіталів тощо.
Тому, як свідчить практика, у всіх фінансових криз, які виникали в світі є підгрунття – розширення активності світового фінансового капіталу поряд з виникненням так званого "ефекта багатства". Тобто, зростання обсягів інвестування вільних коштів поряд із зниженням рівня заощаджень. На цьому етапі починає діяти закон Дж. М.Кейнса, або основний психологічний закон споживання (накопичення). Його суть полягає в тому, що люди схильні збільшувати своє споживання поряд із зростанням доходу, але не в тій мірі, як зростає дохід. В результаті частка інвестицій в сукупному реальному доході зростає.
Такі майже спекулятивні операції охоплюють практично весь ринок. А реальна економіка (операції, пов'язані з купівлею-продажем реальних товарів і послуг, включаючи портфельні інвестиції) практично кинута своїм головним "інструментом" – фінансами – напризволяще. За оцінками, майже 98 % всіх міжнародних обмінних угод є спекулятивними. Ринок обміну валют перетворюється у гральний заклад для збагачення небагатьох осіб, знекровлюючи ту реальну економіку, що пов'язана з життям більшості населення.
Бувший управляючий Федеральною резервною системою США Алан Грінспен говорив, що фінансові ринки зараз управляються абсурдним багатством.
І цей маховик продовжує розкручуватись. Навіть відомі фінансисти, наприклад ще бувший управляючий Федеральною резервною системою США Пол Уолкер, відмічав зростання так званого "вибору на користь нестабільності", по суті визнаючи посилення влади тих фінансистів, чиї прибутки залежать від нестабільності. Чим вона вища, тим більші обсяги коштів "в обороті". А в результаті відбуваються відтоки капіталів з країн, на чиїх валютах наживаються спекулянти.
Наприклад, в США 1 % населення країни має більше особистого багатства, ніж 92 % інших, разом взятих. Сукупні фінансові активи 447 крупніших мільярдерів більші, ніж сукупний щорічний дохід половини населення світу. Тобто, заздалегідь нерівноважна система, втрачаючи свою стійкість, починає розхитуватись. Постійно зростаюча кількість населення потребує додаткових капіталів, які вкладені в спекулятивні операції. І маховик фінансових криз починає розкручуватись.
