5. Світові ринки золота
Цей дорогоцінний метал надходить на ринок у вигляді стандартних зливків (вагою 12,5 кг, проба щонайменше 995; кілька кілограмів, проба 900-916,6; малі зливки вагою 990-1005 г). Об'єктами операцій є також золоті монети старого і сучасного карбування.
У світі налічується понад 50 центрів торгівлі золотом у Європі, Америці, Азії та Африці. Провідними центрами вважаються Лондон і Цюріх.
Залежно від правового режиму, який надає держава, ринки золота поділяються на такі:
o світові (Лондон, Нью-Йорк, Цюріх, Гонконг, Дубай);
o внутрішні вільні (Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро);
o місцеві контрольовані (Афіни, Каїр);
o чорні (Бомбей та ін.).
Протягом 1961-1968 рр. у світі існував "Золотий пул" - Міжнародне об'єднання центральних банків Великобританії, ФРН, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Швейцарії і Федерального резервного банку Нью-Йорка. Його мета полягала у спробі стабілізувати ціну золота на лондонському ринку золота на рівні, близькому до офіційної ціни, регулюючи через Банк Англії купівлю-продаж золота за допомогою державних золотих запасів. "Золотий пул" замінили аукціони золота, що періодично проводили Міжнародний валютний фонд (МВФ), а також уряди США, Індії та інших країн.
Наприкінці 90-х років МВФ і центральні банки ряду країн розпочали продаж своїх золотих запасів, що можна розглядати як певну зміну менталітету - гарантом стабільності національних валют стали вважати не золото, а стабільність економіки. Проте золото продовжувало відігравати роль валютного резерву.
На світові ринки золото потрапляє за допомогою посередників (дилерів). Золоті дилери є фінансовою елітою світу. Фірм-дилерів небагато - лише два десятки. На Лондонському ринку діють 5 дилерів. Найстаріша фірма з'явилася ще у XVII ст., молодшій близько 150 років. Банкірський дім Ротшильдів є лідером серед дилерів.
План лекції:
1. Поняття міжнародних розрахунків, умови, суб’єкти.
2. Типи і форми міжнародних розрахунків.
2.1. Акредитив та його види.
2.2.Інкасо.
2.3.Банківський переказ.
2.4.Розрахунки з використанням векселів і чеків
2.5.Консигнація.
3. Ризики, що виникають при міжнародних платежах.
Ключові поняття: комерційні документи; акредитив; банківський чек; банківський переказ; вексель; доходи; іменний чек; інкасо; рахунок «ЛОРО»; рахунок «НОСТРО»; рахунок поточних операцій; товари; транспортні документи; форми розрахунків; чек.
Список літератури:
Міжнародна економіка: Навч. посібник / За ред. Ю.Г. Козака, В.М.
Міжнародна економіка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч.дисципліни. /А.М. Поручник та ін.; За ред. А.М. Поручника / - К., КНЕУ,2005. - 160 с.
Передрій О.С. Міжнародні економічні відносини. Навч. посіб. – К: ЦНЛ, 2006. – 274 с.
Савельєв Є. Міжнародна економіка. Теорія міжнародних торгівлі і фінансів. – К., Економічна думка, 2002. – 504 с.
Після вивчення теми студенти повинні знати:
Організаційні засади міжнародних розрахунків. Основні характеристики міжнародних розрахунків та фактори, що впливають на їх розвиток.
Типи і види міжнародних розрахунків.
Форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика.
1. Поняття міжнародних розрахунків, умови, суб’єкти.
Міжнародні розрахунки – це система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин.
Суб’єкти: імпортери, експортери, банки.
В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів і операційне оформлення платежів.
Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є:
1) умови зовнішньоторговельних контрактів;
2) валютне законодавство;
3) особливості банківської практики;
4) міжнародні правила та звичаї тощо.
Вирішальне значення в практиці міжнародних розрахункових операцій мають валютно-фінансові умови зовнішньоекономічних угод (контрактів).
Зовнішньоекономічна угода (контракт) – це матеріально оформлена угода суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
У сучасній системі світогосподарських зв’язків розрахунки за торгівельними та неторговельними операціями регулюються основними принципами, закріпленими в Женевській конвенції про чеки та векселі, а також зведеннями постанов Міжнародної торгівельної палати (Париж).
Найпоширеніші умови міжнародних розрахунків:
§ безпосередній (повний розрахунок) – повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця;
§ розрахунок у кредит (з розстроченням) – надання експортером імпортеру кредиту в комерційній формі (для імпортера).
2. Типи міжнародних розрахунків.
1. Національною валютою: торгові, кредитні і платіжні угоди між країнами;напряму.
2. Міжнародною колективною валютою (СПЗ, євро): торгові, кредитні і платіжні угоди в межах інтеграційних угрупувань країн.
3. Клірингові розрахунки: міжнародні платіжні угоди клірингового типу – угода між урядами двох і більше країн при обов’язковому взаємному заліку міжнародних вимог і зобов’язань.
4. Золото: використовується в міжнародних розрахунках опосередковано на ринку золота.
Види міжнародних розрахунків залежать від:
1. Специфіки суб’єкта: між конкретними контрагентами; між банками; між банком і контрагентом; між державою і банком; між державами.
2. Взаємодії суб’єктів:·напряму; через посередників.
3. Від об’єкту:· торговельні операції; інвестиційні операції;
· некомерційні операції.
4. Умови розрахунків:·готівкові; з наданням кредиту.