12. Синтетичний та аналітичний облік витрат на виробництво продукції

В бухгалтерському обліку для отримання різних за ступенем деталізації показників використовуються синтетичні та аналітичні рахунки.

Аналітичний облік витрат виробництва ведуть за видами виробництв (основні, допоміжні, обслуговуючі), за підрозділами цехами, ділянками тощо), за статтями витрат і видами або групами продукції. Рахунки містять детальну характеристику об’єктів обліку. Ведуться тільки до тих синтетичних рахунків, по яких потрібно розкрити зміст вказаних сум. Використовуються три види вимірників: грошовий, натуральний, трудовий

Аналітичний облік по рахунку 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. Витрати по дебету рахунка 23 “Виробництво” відображаються в кореспонденції з кредитом рахунків класу 8 з погляду економічних елементів на підставі даних, що містяться в інших відомостях, і безпосередньо з окремих первинних документів. Прямі і накладні витрати відображуються на рахунках 8 класу із щомісячним списанням по дебету рахунка 23 “Виробництво.”Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати списуються з 8 класу рахунків до дебету рахунка 79 “Фінансові результати.”

Синтетичний облік прямих виробничих витрат ведеться у вартісному вимірюванні. Синтетичні рахунки містять узагальнені відомості про господарські ресурси, капітал і зобов’язання.

В синтетичному обліку прямі виробничі витрати збираються по рахунку 23 «Виробництво» з кредиту різних рахунків на основі даних аналітичного обліку і первинних документів. Рахунок 23 «Виробництво» активний. За дебетом збирають витрати виробництва, а за кредитом відображають списання завершеної виробництвом продукції (робіт, послуг) за фактичною виробничою собівартістю.

Синтетичний облік непрямих виробничих витрат. Синтетичний облік непрямих виробничих витрат ведуть на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”.

За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”. Цей рахунок залишку ніколи немає.

Господарські операції на синтетичних і аналітичних рахунках ведуться методом подвійного запису. Для більшої деталізації синтетичного обліку вводяться субрахунки. Дані на субрах одержують групуванням аналітичних рахунків. Для контролю записів на анали і синт рах щомісяця складаються оборотні відомості.

Порядок розподілу і включення до собівартості продукції загальновиробничих витрат залежить від їх зв’язку з обсягом виробництва. По відношенню до обсягу виробництва розрізняють постійні і змінні загальновиробничі витрати.

Постійні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Змінні  загальновиробничі   витрати витрати  на  обслуговування  і  управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Згідно з П(С)БО 16 “Витрати” підприємства самостійно визначають перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат.

П(С)БО 16 передбачено порядок віднесення змінних загальновиробничих витрат на собівартість продукції з використанням бази розподілу (заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи із фактичної потужності звітного періоду. А це означає, що змінні  загально виробничі  витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості готової продукції.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній виробничій потужності.