8.2 Принципи та засоби регулювання занятості в Україні

Сьогодні зайнятість населення України забезпечується державою завдяки проведенню активної соціально-економічної політики, яка спрямована на створення нових робочих місць та розвитку підприємництва.

Існують активні та пасивні заходи регулювання зайнятості.

До активних заходів належать:

- створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструктуризації економіки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого й середнього, створення умов для іноземного інвестування та для самозайнятості населення тощо;

- профорієнтація, підготовка й перепідготовка кадрів;

- організація громадських робіт;

- посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили;

До пасивних заходів належать: виплата допомоги у зв'язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних.

Служба зайнятості здійснює й інші види діяльності, зокрема:

- інформує населення про стан ринку праці, наявність вільних робочих місць;

- консультує громадян з питань працевлаштування;

- веде облік громадян, що звернулися з питання працевлаштування;

- реєструє безробітних;

- створює автоматизовані банки даних потреби у кадрах;

- розробляє прогнози, визначає обсяги і напрями підготовки кадрів тощо.

Державна політика зайнятості закріплена у Законі України „Про зайнятість населення" і ґрунтується на таких принципах:

- забезпечення однакових можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, роду, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, у реалізації права на вільний вибір роду діяльності, відповідно до здібностей і професійної підготовки, з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;

- забезпечення ефективної зайнятості, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

- координація діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної та соціальної політики;

- співробітництво профспілкових організацій, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів, з органами державного управління з розробки, реалізації та контролю за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

- міжнародне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

8.3 Співробітництво державної служби занятості з суб’єктами підприємницької діяльності

Взаємозв’язок суб’єктів господарської діяльності із службою зайнятості полягає у наступному. Бізнес провокує структурні зміни у виробництві, що призводить до вивільнення робочої сили, нездатної адаптуватися в нових умовах. З іншого боку бізнес створює нові робочі місця і виступає замовником робочої сили, відраховує у фонд сприяння зайнятості кошти, сума яких встановлюється державою, створюючи таким чином середовище для функціонування служби зайнятості. Служба занятості, в свою чергу, займається перепідготовкою працівників та їх працевлаштуванням. Отже, служба зайнятості виконує важливу роль у забезпеченні функціонування бізнесу.

Види послуг, які надає роботодавцям державна служба зайнятості

1. Інформування про стан, основні тенденції та процеси на локальному ринку праці.

2. Інформування роботодавців у відповідності з профілем підприємств про професійно-кваліфікаційний склад осіб, які зареєстровані в центрі зайнятості (далі – ЦЗ).

3. Інформування роботодавців про осіб, які шукають роботу та мають унікальні (рідкісні) професії, спеціальності або особисті якості, шляхом розміщення відомостей про них (без наведення прізвищ) на спеціальних стендах у секторі по роботі з роботодавцями та на відповідному файлі електронної бази даних ЄІАС.

4. Вивчення потреб роботодавця та надання допомоги щодо укомплектування підприємств персоналом.

5. Здійснення на замовлення роботодавця підбору необхідних працівників із використанням психодіагностичних методик: проведення тестування, оцінка та інтерпретація результатів.

6. Надання дотацій підприємствам для фінансування частини витрат на оплату праці при прийомі на роботу певних категорій безробітних.

7. Задоволення потреб у робочої силі при виконанні певних видів робіт, які потребують тимчасових працівників.

8. Професійне навчання безробітних на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця як у навчальних закладах, так і безпосередньо на виробництві.

9. Надання комплексу спеціальних послуг у розв’язанні проблеми роботи із трудовим колективом в ситуації запланованого вивільнення працівників (підбір роботи, профнавчання, залучення до самозайнятості цих громадян, консультування щодо змісту їх прав і державних гарантій, психологічна адаптація працівників до початку їх фактичного звільнення).

10. Консультування щодо впровадження певних норм законодавства про працю і зайнятість, державне соціальне страхування на випадок безробіття, в т.ч. при вивільненні працівників.

11. Допомога у підготовці текстів оголошень про вакансії у засобах масової інформації.

12. Сприяння у проведенні роботодавцями співбесід із кандидатами на робочі місця – розробка і забезпечення відповідними рекомендаціями по техніці їх проведення, надання приміщень для зустрічі з кандидатами.

13. Проведення семінарів для керівників підприємств та представників кадрових служб.

14. Розміщення в центрах зайнятості відомостей про підприємства, їх історію, продукцію, що вони випускають, соціально-економічне становище тощо, інформації про вакансії.

15. Проведення ярмарок вакансій, конкурсу на звання „Кращий роботодавець року”, конкурсу на кращу публікацію про роботодавця.

16. Консультації з порядку укладання трудових договорів.

17. Консультування з використання праці іноземців.

Послуги надаються державною службою зайнятості безкоштовно.