Роль інформаційного права в інформаційному суспільстві

Роль інформаційного права в інформаційному суспільстві XXI століття переоцінити важко. Це право складає його правовий фундамент. А оскільки, в інфор­маційному суспільстві практично відсутні географічні і ге-ополітичні межі, і навіть часові рамки і годинні пояси, а та­кож, як правило, не діють національні законодавства, то інформаційне право, як правове відображення такого суспільства, має будуватися, переважно, на нормах міжна­родного права, що регулюють основні групи інформаційних відносин на міждержавному рівні.

328

Оскільки в мережі Інтернет є відсутнім не тільки ук­раїнське право, але і міжнародне, а вчені правознавці всього світу стурбовані найшвидшим вирішенням правових про­блем в Інтернеті, Україна має нагоду внести свій великий внесок у формування міжнародної політики становлення інформаційного права в міжнародному масштабі.

j Роль органів влади у формуванні

Інформаційного суспільства

Інформаційне суспільство — проект планетарного мас­штабу, у якому кожна нація має буде рано чи пізно виступи­ти в ролі співавтора, привнести власні ідеї і культурні особ­ливості. Український культурний, науковий, світоглядний внесок так само важливий для реалізації проекту інфор­маційного суспільства, як і внесок інших країн.

Усі країни життєво зацікавлені в розвитку глобального інформаційного суспільства і використанні нових можливос­тей, що з'являються завдяки поліпшенню доступу до інфор­мації і кращого забезпечення інформацією. Разом з тим, досить важливо, щоб глобальне інформаційне суспільство створювало умови, що дозволяють кожному використовувати ці можли­вості, здійснюючи, зокрема, підтримку ініціативам, спрямова­ним на забезпечення прийнятного по вартості і справедливого доступа до інформації на всіх мовах. Проте, як і раніше, існу­ють численні політичні, юридичні, культурні, економічні, освітні, соціальні і технологічні фактори, що перешкоджають забезпеченню такого доступу. Диспропорції і нерівність між країнами і співтовариствами в питаннях доступу до інформації і її забезпечення — так називаний «цифровий розрив» між інформаційно багатими і інформаційнобідними — зростають.

Цифровий розрив — явище, що слугує результатом нерівноправного використання інформаційних і комуніка­ційних технологій, а також нерівноправного доступу до них, що веде до глобального розриву в області знань між інфор-маційноімущими й інформаційнонезаможними.

329

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

Велике число урядів відчувають потреби в розробці національних керівних принципів формулювання і здійснення політики забезпечення справедливого і прий­нятного по вартості доступу до інформації² в кіберпросторі. Багато міжнародних і регіональних організацій, такі як Ор­ганізація економічного співробітництва та розвитку, Міжнародна торгова палата, Рада Європи, Європейська спільнота, Організація азіатсько-тихоокеанського еко­номічного співробітництва та інші, також виступають з ініціативами, спрямованими на досягнення міжнародного консенсусу щодо загальних основних принципів, що мають визначати таку політику. Інші організації, включаючи ЮНЕСКО, виступають за збереження відповідної збалансо­ваності в питаннях, що стосуються доступу до інформації і її виробництва в рамках глобальних мереж, відносячи до числа цих принципів, зокрема, розвиток багатомовності в Інтернет³.

Державні органи провідних країн зайняли надзвичайно активну позицію в справі формування інформаційного суспільства. На сьогоднішній день усі провідні країни світу сформулювали свою політику і стратегію щодо інфор­маційного суспільства.

Так, наприклад, стратегія адміністрації США в області інформатизації була визначена ще у вересні 1993 року офіційним документом, який має назву: «національна інфор­маційна інфраструктура: план дій, 1993».

Один з Директоратів Європейської Комісії — виконавчого органу Європейського Союзу є відповідальний за «Інфор­маційне суспільство». Цим загальноєвропейським органом ведеться розробка проектів законодавства з інформаційних

² Загальний доступ — рівноправний і недорогий доступ для всіх громадян до інформації, інформаційної інфраструктури, необхідних для розвитку суспільства й особистості.

³ Міжнародний симпозіум з питань багатомовності в інформаційному суспільстві. 4-7 грудня 1997 р. Інфоетіка 98 — Другий Міжнародний кон­ грес ЮНЕСКО з етичних, правових і соціальних проблем кіберпростору, 1—3 жовтня 1998 р. Нарада експертів з правових аспектів кіберпростору. 29-30 вересня 1998 р. Нарада експертів з питань багатомовності в інфор­ маційному суспільстві. 15 квітня 1999 р.

330

технологій, координація діяльності національних урядів в цій сфері, моніторинг і аналіз останніх тенденцій.

В липні 1994 року Комісією Європейського Союзу була прийнята програма переходу до інформаційного суспільства під назвою «Європейський шлях в інформаційне співтовари-• ство». А в 2000 році почала свою роботу загальноєвропейська програма «Електронна Європа — інформаційне суспільство для кожного».

В 1995 році Фінляндія розробила національну стратегію «Фінський шлях в інформаційне суспільство», в 1996 році урядом Німеччини була представлена програма дій «Шлях Німеччини в інформаційне суспільство». Протягом 90-х років аналогічні програми були прийняті в більшості розви-нених держав і цілій низці країн, що розвиваються. Також був створений ряд міжнародних організацій, покликаних спрійяти побудові інформаційного суспільства.

Питання побудови інформаційного суспільства є одним з основних напрямів діяльності Союзу міст «Євросітіс» — «Євроміста» (Eurocities), найавторитетнішої організації в Європі, що лобіює інтереси міст на загальноєвропейському і національних рівнях. Підрозділом союзу є мережа «Те-лесітіс» — «телеміста» (Telecities), заснована в жовтні 1993 року. Мережа «Телесітіс» включає не тільки великі, але середні і малі міста.