Поняття про процес засвоєння знань

Він складається з таких ланок: сприймання - осмислення і розуміння - узагальнення - закріплення.

Сприймання - психічне відображення предметів і явищ навколишнього світу, що діють у певний момент на органи чуття людини. На відміну від відчуттів, які відображають тільки властивості предметів і явиш, сприймання - цілісний перцептивний (від лат. perceptio - сприймання) образ, що містить у собі сукупність властивостей, які отримує учень за допомогою чуттів.

Таким чином, слухові, зорові, дотикові, нюхові, смакові відчуття стають складовими вищого рівня відображення дійсності. Сприймання начебто надбудовується над відчуттями. Отже, у процесі навчальної діяльності перцептивний образ приходить на зміну сенсорному, проте він уміщає в собі і сенсорний як складову. Зважаючи на це, сприймання можна визначити як активний процес побудови перцептивного образу за допомогою перцептивних дій.

Властивостями сприймання є:

• предметність,

• цілісність,

- структурність,

• константність,

• осмисленість.

Предметність - збіг продукту чуттєвого відображення з його предметом у просторі.

Однак вони не завжди можуть бути ідентичними, оскільки образ завжди є суб'єктивним відображенням предмета об'єктивного такого, що існує незалежно від індивіда. Його відповідність предмету досягається за рахунок перцептивних дій, тобто критерієм адекватності образу є діяльність, у ході якої перевіряються результати чуттєвого пізнання.

Цілісність - властивість перцептивного образу відображати предмет у сукупності його рис.

Хоча ця властивість формується у процесі дій, що відтворюють предмети у сукупності всіх їхніх ознак, тобто цілісно, гештальтпсихологи довели, що цілісність образу як властивість не залежить від досвіду людини. Уже маленькі діти спочатку сприймають предмет у цілому, у єдності його загальних рис, а вже потім окремі елементи. Таким чином, сприймання цілісного предмета передує сприйманню його окремих частин.

Структурність - властивість перцептивного образу відображати будову

предмета сприймання. Це дозволяє розрізняти образи, близькі за змістом.

Наприклад, людська пам'ять зберігає сліди величезної кількості раніше чутих мелодій. Однак завдяки різній будові їх чітко розпізнають. Чим простішою є структура, тим швидше відбувається процес ідентифікації та розпізнавання.

Ця чудова властивість людського сприймання дозволяє у ході навчання широко використовувати різноманітні моделі, схеми, символи, які не в змозі передавати всі риси виучуваного об'єкта. Те, що "не домальовує" модель чи схема, "домальовує" уява учня.

У повсякденній навчальній практиці ця властивість знаходить свій вияв під час використання навчального методу синхронного моделювання.

Константність (від лат. союїат - постійний) - властивість, яка полягає у

відносній незалежності перцептивного образу від умов, у яких перебуває предмет сприймання.

Завдяки цьому в пам'яті зберігається еталонний образ об'єкта сприймання, який коригує будь-які результати сприймання у бік стабільності. Через це предмети і явища сприймаються в сукупності їхніх стійких рис.

Для навчання врахування цієї властивості важливе в силу того, що в його процесі як учителю, так і учневі доводиться оперувати в основному еталонними образами, тому бажано створювати їх на основі найтиповіших рис.

Осмисленість - властивість перцептивного образу відбивати певне значення і,

таким чином, бути усвідомленим.

Завдяки цьому сприймання виступає як акт категоризації, тобто співвідношення образу предмета з певним класом еталонних образів, які несуть у собі досвід людської діяльності. А це засвідчує, що витоки сприймання приховані в історії людства.

Важливим для навчальної практики є те положення, що поряд зі значеннями - засобами осмислення кожний перцептивний образ має ще й певний особистісний смисл.

Як бачимо, сприймання є активним відображенням навколишнього світу в його істотних та стійких рисах, що не зводиться до механізмів функціонування того чи іншого аналізатора.