Тема1: Навчання як вид пізнавальної діяльності учнів початкових класів
Усвідомлення цієї відповідальності допомагатиме педагогові-початківцю проникати у нюанси мистецтва навчання, так само як подібна відповідальність допомагає священнослужителю пройматися таїнством богослужіння.
Проникнути у мистецьку лабораторію процесу навчання впродовж століть намагалися всі видатні педагоги. У творах стародавніх і середньовічних мислителів під поняттями "навчання", "процес навчання" розуміли викладання вчителем навчального матеріалу. На початку XX століття до поняття "процес навчання" входили вже дві складові: викладання й учіння. Сьогодні в "Українському педагогічному словнику" С.У.Гончаренка процес навчання визначається як "...специфічна форма пізнання об'єктивної дійсності, оволодіння суспільно-історичним досвідом: це двосторонній процес взаємопов'язаних діяльностей учителя (викладання й організація та управління навчанням) і діяльності учня (учіння), спрямований на оволодіння учнями системою знань з основ наук, умінь і навичок їхнього практичного застосування, розвиток творчих здібностей учнів".О.Я.Савченко, визначаючи процес навчання, називає його "цілеспрямованим процесом взаємодії між учителем та учнями з метою їхнього розвитку, освіти і виховання" .
Суттєві ознаки процесу навчання
Таким чином, процес навчання - синергетичне поєднання двох взаємозв'язаних видів діяльностей. М.М.Фіцула розглядає їхню суть так:
Викладання - діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.
Учіння - цілеспрямований процес засвоєння знань, оволодіння вміннями і навичками. У широкому значенні - володіння соціальним досвідом із метою його використання в практичному житті.
Протікання процесу навчання, як підкреслює Н.Є.Мойсеюк, неможливе без взаємодії, співробітництва і партнерства між педагогом і учнем. Такі взаємодія, співробітництво чи партнерство далеко не лінеарний (звільнений від емоційного забарвлення) процес. Стосовно цього В.О.Сухомлинський у своїй праці "Розмова з молодим директором" писав: "Навчання - це насамперед взаємовідносини між людьми, обмін духовними цінностями, взаємна віддача сердечної доброти, співчутливості. Усе шкільне життя повинно бути пройняте духом гуманності" .
Компоненти процесу навчання
У процесі навчання прийнято виділяти такі взаємопов'язані між собою компоненти, як:
- цільовий;
- стимулювально-мотиваційний;
- змістовий;
- операційно-дієвий;
- контрольно-регулювальний;
- оцінювально-результативний.
Цільовий компонент передбачає постановку конкретної мети вивчення навчального матеріалу на уроці. Як правило, вона має триєдиний характер, тобто органічно поєднує освітню, виховну і розвивальну мету. Освітня передбачає засвоєння учнями впродовж уроку визначеного навчальною програмою обсягу знань, умінь та навичок, тобто теорій, понять, законів, закономірностей, фактів тощо. Виховна мета полягає у формуванні засобами змісту навчального матеріалу певних світоглядних уявлень, моральних, етичних, естетичних, вольових якостей, які стають своєрідними "цеглинками" того внутрішнього психологічного "дому", який забезпечує підростаючій людині духовно-психологічну стійкість. Розвивальна реалізує можливості програмового матеріалу для розвитку мислення, уваги, пам'яті, емоційно-вольових якостей, мотивів, здібностей, навчальних інтересів.
Стимулювально-мотиваційний компонент передбачає створення вчителем у ході навчального заняття таких умов, за яких учні будуть віддаватися навчальній праці, а не робити лише вигляд, що вони працюють. Цей компонент є продовженням цільового, оскільки лише за умови сформованої потреби в учінні та виникнення інтересу до оволодіння знаннями учень стає, як говорив Паскаль, не посудиною, яку необхідно наповнити, а факелом, який потрібно запалити. Повноцінне ж досягнення освітньої, виховної і розвиваючої мети без такого "палання" неможливе.
Змістовий компонент тісно пов'язаний з обсягами змісту, визначеного для певного уроку навчальною програмою і реалізованою текстом підручника. Поза межами цих джерел можуть знаходитися ті змістові елементи, які необхідно нерідко "по крапельці" реалізувати на кожному уроці для того, щоб із часом наступила та духовна "повінь", яка згодом покликана забезпечити повноту життя кожної людини.
У складі навчального матеріалу залежно від функцій, які він виконує, Н.П.Волкова виділяє такі його види: інформаційний (тексти, малюнки, креслення, схеми, таблиці, географічні карти, музичні твори, моделі, настанови, реальні об'єкти навколишньої дійсності тощо), операційний (завдання, вправи, практичні роботи і т. д.), актуалізуючий (матеріали, які актуалізують опорні знання, уміння і навички), контролюючий (завдання, що забезпечують внутрішній і зовнішній зв'язок), стимулюючий (тексти та завдання, які викликають інтерес до нових знань або нових способів їхнього засвоєння), діагностуючий (завдання, що дають змогу виявити прогалини у знаннях, причини неправильних дій учнів).
Операційно-дієвий компонент процесу навчання передбачає вдалий підбір учителем методів та прийомів, які допомагають досягнути поставлених завдань уроку. Найчастіше цей підбір зумовлюється необхідністю зберегти таку послідовність актуальних операцій: сприймання, осмислення, узагальнення, систематизація, закріплення, застосування на практиці.
Контрольно-регулювальний потребує не лише зусиль учителя, спрямованих на контроль результатів засвоєння учнями програмового навчального матеріалу і вчасного внесення відповідних коректив до навчального процесу, а й стимулювання самоконтролю та взаємоконтролю учнів.
Оцінно-результативний компонент полягає у визначенні рівня засвоєння передбачених навчальною програмою знань, умінь і навичок, визначення причин неуспішності та засобів щодо усунення їх. Така оцінка повинна мати місце як з боку вчителя, так і з боку учня. На жаль, до сьогодні нерідко проблематичною залишається оцінка рівня засвоєння таких компонентів змісту шкільної освіти, як: досвід творчої діяльності та досвід емоційно-чуттєвого ставлення до світу, незважаючи на те, що якраз вони мають визначальну цінність як для суспільства в цілому, так і для кожної особистості зокрема.
Емоційно-вольовий компонент, згідно з Н.П.Волковою, передбачає напруження волі учня у процесі пізнавальної діяльності, створення на уроці атмосфери позитивних емоцій, які допомагають інтенсифікувати пізнавальну діяльність школярів, створюють атмосферу співробітництва, поліпшують умови самостійної навчальної роботи.
Зважаючи на таку структуру процесу навчання, з одного боку, компонентно-структурна площина розгляду традиційної дидактичної системи, а з іншого боку, функціональна, за В.А.Онищуком, матимуть такий вигляд (див. схему 1).
Схема №1. Структура процесу навчання
З огляду на суб'єктно-об'єктну взаємодію у процесі навчання, Н.Є.Мойсеюк ілюструє внутрішню структуру й організацію процесу навчання схемою, яка показує паралельну діяльність на уроці учня як відповідну діяльності вчителя (Див.: Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. -К, 2003. -С. 191). Згідно з цією схемою:
1) визначенню цілей і завдань навчальної діяльності учнів учителем у діяльності
школярів відповідає усвідомлення поставлених учителем цілей і завдань;
2) формуванню потреб у знаннях і мотивів навчальної діяльності - розвиток,
поглиблення потреб і мотивів навчально-пізнавальної діяльності учнів;
3) визначенню змісту матеріалу, що підлягає засвоєнню - осмислення теми нового
навчального заняття та її основних питань, що підлягають вивченню;
4) вибору форм, методів та засобів навчання - сприймання, осмислення,
запам'ятовування навчального матеріалу, застосування здобутих знань на
практиці;
5) контролю і регулюванню ходу навчально-пізнавальної діяльності учнів –
самоконтроль вихованців, внесення ними корективів у навчально-пізнавальну
діяльність;
6) оцінці результатів навчально-пізнавальної діяльності - учнівська самооцінка
результатів цієї діяльності.
Спираючись на функціональну площину розгляду певної дидактичної системи, учитель отримує можливість визначити найзагальніші напрями організації процесу навчання.