Практичне заняття № 1 Наш регіон у х-хvш ст. І його відображення на сторінках художніх творів

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Особливості історичного розвитку нашого краю (XVII - xviiIстоліття).

Слобожанщина, до складу якої входить й територія сучасної Луганської області, має глибоке коріння, її витоки сягають тих далеких часів, коли Сіверська земля входила до складу Київської держави. До нашого часу дійшли усні перекази, легенди, казки - все це неоціненні зразки усної народної творчості, іншими словами, - фольклору. Своєрідність розвитку фольклору на Слобожанщині зумовлюється історико-етнографічними процесами та особливостями заселення краю, зокрема, специфікою слобідського козацтва. Перші пісні, створені на новій землі, були пов'язані із тугою за рідним краєм і радістю відчуття свободи на землі, де багато «розкоші і простору». Основними жанрами фольклору на Слобожанщині з XVII ст. є: легенди, думи, історичні пісні, перекази, билини.

Про життя нашого краю XVI - XVII століть дійшли до нас окремі твори фольклору, як відгуки про ті події, які відбувалися на Дикому полі з татаро-турецькими ордами. Про це і йдеться в таких творах народної творчості як "Дума про втечу трьох братів з города Азова з турецької неволі”, "Пісня про Морозенка” та інші.

2. Історичні події нашого краю у фольклорних творах українського народу:

«Дума про втечу трьох братів», «Пісня про Морозенка».

В обох творах зображено події боротьби українського народу з турецько – татарською агресією. Зображено сильних духом, незламних, непокірних героїв – козаків, які не боячись смерті, не підкорюються ворогу.

Думи та історичні пісні відбивали події визвольного руху українського народу. Ці твори дають змогу не тільки розумом, а й серцем відчути історію своєї землі, свого народу, глибше збагнути його характер, героїку визвольної боротьби.

3. Історична основа та образна система "Слова о полку Ігоревім”. Гіпотези та теорії про шлях та битву військ князя Ігоря.

Літературну історію Луганщини варто починати із найвидатнішої пам'ятки писемної культури України «Слова о полку Ігоревім», адже на думку істориків та літературознавців події, які відображені в літературному творі, відбувалися неподалік Сіверського Дінця, названого Доном. Річка Каяла згадується у «Слові» п'ять разів. Згадана вона і в Іпатіївському літописі. На березі Каяли військо князя Ігоря зазнало страхітливої поразки. В новіші часи ця назва річки не збереглася, тому тлумачать її по-різному.

Найімовірніше, це нинішня річка Макатиха, ліва притока Голої Долини (літописна Сюурлій), яка впадає в Казенний Торець, праву притоку Сіверського Дінця (за теперішнім адміністративним поділом - Слов'янський район Донецької області). Битва Ігоря Святославовича з половцями - 10-12 травня 1185 року - відбулася між Сюурлієм (тобто Голою Долиною) і Каялою (Макатихою). Є й інші думки щодо географічного визначення місця битви. Побутує версія, що Каяла - це Кам'янка, права притока Сіверського Дінця. Окремі дослідники також вважають, що Каяла, то нинішня Красна, а Сюурлій - Борова, теж притока Сіверського Дінця (територія сучасного Кремінського району Луганщини). Не виключена поява й інших гіпотез, суджень, здогадок. Однак стрижневим тут є твердження - південно-східні рубежі Київської Русі пролягали територією нашого краю.