Соціально-психологічні методи

Соціальні

Ґрунтуються на врахуванні особливостей взаємодії людей, форм спілкування, культурних норм і цінностей

Психологічні

Застосовують з метою гармонізації стосунків працівників фірми і формування такого психологічного клімату, який сприяв би активізації діяльності всього колективу

Рис. 2.6. Класифікація соціально-психологічних методів

Згідно з рис. 2.6 психологічні методи в свою чергу об’єднуються в 4 групи, а саме:

1. Методи формування і розвитку трудового колективу. Вони дають змогу підтримувати на оптимальному рівні кількісне співвідно–шення між працівниками з урахуванням їхньої психологічної сумісності для регулювання групових стосунків усередині колективу.

2. Методи гуманізації стосунків у трудовому колективі. Зорієнтовані на вироблення стилю керівництва, культури управління та організації праці, етики управлінської діяльності, створення оптимальних відносин між підлеглими і керівником, утвердження принципів соціальної справедливості щодо робочих умов тощо.

3. Методи психологічного спонукання (мотивації). Спрямовані на формування у працівників мотивів до високопродуктивної праці через розвиток ініціативи та підприємливості. Найефективніші за умов зорієнтованості працівників на віддалені цілі, оскільки прийоми «короткої мотивації» при тимчасових невдачах можуть знизити активність працівника або навіть спричинити бажання змінити місце роботи.

4. Методи професійного відбору і навчання. Передбачають відповідність психологічних характеристик людини роботі, яку вона виконує.

Правові методи управління − сукупність способів дії суб'єкта управління за допомогою правових норм, правових відносин і правових актів.

Правові норми визначають місце підприємства в системі народно–господарського комплексу країни, характер і зміст відносин, у які воно вступає з іншими організаціями і підприємствами; регулюють відносини власника, адміністрації і працівників.

Ефективність методів управління залежить від їх мотиваційної спрямованості, системності та наявності механізму їх реалізації і передбачає кваліфіковану роботу з вивчення правового середовища, в якому працює організація, що забезпечуватиме її правову та економічну безпеку.

Протягом історії людство виробило три основні інструменти управління, що визначають найбільш потужний вплив на людей:

1) ієрархія − основний спосіб впливу, який ґрунтується на відносинах влади, підкоренні, тиску зверху, примусу тощо;

2) культура − спосіб впливу, який реалізується за допомогою цінностей, соціальних норм, шаблонів поведінки, ритуалів, що виробляються та визначаються суспільством, організацією або групою і змушують людину відповідно поводитися;

3) ринок − інструмент, який є системою рівноправних по горизонталі відносин, що базуються на купівлі-продажу продукції і послуг, на рівновазі інтересів продавця і покупця [5].

Поєднання цих інструментів можна простежити в будь-якій системі, суспільно-історичному утворенні. Характер їх співвідношення визна–чається тим, чому надається перевага. Це визначає також сутність організаційного процесу в суспільстві.