Тема 6. Основні методи управління в роботі менеджера

Мета лекції – визначити роль методів управління в реалізації управлінської технології; розкрити зміст методів управління та їх класифікацію; визначити особливості комплексного використання методів управління в роботі менеджера залежно від конкретної ситуації

Ключові слова: методи управління, адміністративний вплив.

Основні питання:

6.1. Сутність і класифікація методів управління.

6.2. Методи адміністративного впливу.

6.3. Методи організаційного впливу.

6.4. Методи матеріального заохочення.

6.5. Методи соціального впливу і морального заохочення.

6.6. Методи переконання.

6.7. Комплексне використання методів управління в роботі менеджера.

Професійні компетентності, що формуються: здатність класифі–кувати методи управління менеджера; здатність визначати основні методи управління у праці менеджера та доцільність їх використання; здатність до формулювання короткострокових та довгострокових потреб та методів їх досягнення; здатність до спонукання себе та інших до цілеспрямованих дій, що спрямовані на досягнення певної мети.

6.1. Сутність і класифікація методів управління

В управлінні використовується велика кількість різноманітних способів, підходів та прийомів, які дають можливість: упорядкувати, націлити (спрямувати) та ефективно організувати виконання притаман–них йому функцій, процедур і операцій, необхідних для здійснення управлінського впливу. У сукупності способи здійснення управлінської діяльності, які застосовуються для визначення та досягнення її мети, виступають як методи менеджменту [4].

У загальноприйнятому розумінні, методи – це способи (прийоми) цілеспрямованого впливу суб’єкта на об’єкт для досягнення поставленої мети [2].

Методи управління – це сукупність способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення цілей організації та ефективного виконання її місії. Вони покликані сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена організації, забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, забезпечити своєчасну дієву ліквідацію відхилень від накрес–леної програми дій [32].

У методах управління виражається сутність його принципів у конкретній формі, адаптованій до реалій господарської діяльності. З їхньою допомогою менеджери (керівники) забезпечують скоординовану діяльність в організації та єдність інтересів усього персоналу. Мета і методи взаємопов’язані між собою. Кожній меті відповідають певні методи її досягнення. Тому менеджеру важливо слідкувати за відповідністю мети методам своєї діяльності.

Методи в системі організації праці менеджера мають особливе значення.

Так, розв’язуючи те чи інше завдання в роботі менеджмера, методи слугують меті практичного управління, надаючи в його розпорядження систему правил, прийомів та підходів, за допомогою яких скорочуються витрати часу й інших ресурсів на постановку та реалізацію мети. Разом із тим використання системи методів у вивченні нових управлінських проблем дає змогу розширити і поглибити знання про управління. З їхньою допомогою відбувається взаємне збагачення теорії та практики управління.

У визначеннях методів управління як свідомо сформульованих суб’єктом управління варіантів управлінської діяльності підкреслюється їхня альтернативність, тобто можливість вибору з множини варіантів конкретного способу або прийому дій.

Методи управління ґрунтуються на дії законів і закономірностей управління, які одночасно враховують науково-технічний рівень розвитку виробництва і рівень розвитку відносин управління [41].

За характером дії методи умовно (формально) можна згрупувати наступним чином: методи матеріальної, соціальної і владної мотивації або економічні, організаційно-розпорядчі та соціально-психологічні. Методи матеріальної мотивації базуються на матеріальних інтересах та вивченні потреб працівників та колективів в цілому. Методи соціальної мотивації передбачають спонукання індивіда (працівника) до орієнтації на соціально значущі інтереси (культуру, розвиток та ін.)

Методи владної мотивації передбачають орієнтацію на дисципліну, організаційно-розпорядчі документи та суворе їх виконання.

Економічні методи впливають на майнові інтереси фірм та їхній персонал. З одного боку, вони стимулюють діяльність фірм щодо задо–волення інтересів суспільства (система податків, банківських кредитів тощо), з іншого – служать для мотивації роботи персоналу (заробітна плата, премії, винагороди за інновації) [51].

Організаційно-розпорядчі методи базуються на об’єктивних законах організації спільної діяльності та управлінні нею, на природних потребах людей в упорядкованій взаємодії між собою. Їхньою метою є впорядку–вання функцій управління, обов’язків і прав працівників, регламентація їхньої діяльності. Організаційно-розпорядчі методи поділяються на три групи.

Організаційно-стабілізуючі методи, що встановлюють та визначають довгострокові зв’язки в системах управління між людьми і їхніми групами (структура, штати, положення про виконавців, регламенти діяльності, концепції управління) [54].

Розпорядницькі методи, що забезпечують оперативне управління сумісною діяльністю людей та підприємств і представлені у формі договорів, наказів, розпоряджень.

Дисциплінарні методи, що призначені для підтримки стабільності організаційних зв’язків і відносин, а також відповідальності за визначену роботу [47].

Сутність соціально-психологічних методів зводиться до способів впливу на особистість та колективи з метою зміни ними своїх настанов у трудовій діяльності та творчій активності, а також на соціальні й психо–логічні інтереси фірм та їхній персонал (роль і статус особистості, групи, фірми, психологічний клімат, етика поведінки, спілкування та ін.). При цьому використовуються знання загальної і соціальної психології [50].

Соціально-психологічні методи менеджменту поділяються на соціальні та психологічні. До соціальних методів належать: підвищення соціально-виробничої активності, наприклад, встановлення стандартів зразкової поведінки в усіх сферах діяльності; підтримка соціальної спадкоємності (конкурси майстерності, визначення кваліфікаційних досягнень, свята з приводу ювілеїв і успішного завершення великих ділових операцій тощо); соціальне нормування (встановлення норм відносин між працівниками фірми, правил внутрішнього розпорядку, виробничого етикету, виробітку і неухильне дотримання єдиних цінностей для всього персоналу фірми тощо); моральне стимулювання (індивідуальне і колективне).

Психологічні методи використовуються з метою гармонізації взаємовідносин працівників фірм і встановлення найбільш сприятливого психологічного клімату. До них належать: гуманізація праці (ліквідація монотонності, колірне забарвлення приміщень і устаткування, викорис–тання спеціально підібраної музики); психологічне спонукання (заохо–чення творчості, ініціативи і самостійності); задоволення професійних інтересів, підвищення творчого змісту праці; розробка мети за психологічними характеристиками; комплектування малих груп за критерієм психологічної сумісності працівників; установлення нормаль–них взаємовідносин між керівниками і підлеглими.

Усі методи управління використовуються в практичній діяльності керівником не як окремі, розрізнені й самостійні способи впливу, а як цілісна система взаємопов’язаних та взаємодіючих конкретних методів.

Методи в роботі менеджера настільки різноманітні, як інтереси людей, характер їх праці. У них у конкретній формі, адаптованій на реальних ситуаціях бізнесу, виражається сутність його принципів. Тому вони потребують визначеної класифікації за певними ознаками. Загалом в системі організації праці менеджера методи управління класи–фікуються таким чином:

методи адміністративного впливу;

методи організаційного впливу;

методи матеріального заохочення;

методи соціального впливу та морального заохочення;

методи переконання.