5.2. Стадії процесу прийняття менеджером управлінських рішень і підходи до їх вирішення

Процес прийняття управлінського рішення є дуже складним, поступовим. На нього впливають безліч факторів. Наприклад, характер керівника, час, конкуренти організації, політика держави, масштаби діяльності організації, різноманітність інтересів тощо. Однак все одно кожне управлінське рішення проходить декілька етапів у процесі підготовки (розробки) та реалізації.

На рис. 5.2 подано етапи процесу підготовки, прийняття та реалізації управлінського рішення [19]. Потрібно розглянути кожен етап.

На першому етапі проводиться аналіз інформації про стан об’єкту дослідження, зовнішнього середовища. На цьому етапі формуються стратегічні напрями рішення проблем. Після цього проводиться формування цілей як базових, так і кардинальних проблем. На третьому етапі формується перелік альтернатив (способів) досягнення цілей, що були поставлені на попередньому етапі. Усі представлені альтернативи на наступному етапі проходять ретельну фільтрацію, що дозволяє залишити найбільш привабливі для даних умов рішення. На п’ятому етапі з фільтрованого переліку обирається одна альтернатива шляхом глибокого аналізу з різних точок зору. Даний етап завершує процес підготовки рішення.

На основі отриманих даних особа, що приймає рішення, робить висновок про остаточне рішення, при чому керівник може враховувати факти та моменти, які не були враховані аналітичними групами. Це відбувається на шостому етапі, який плавно переходить у наступний, на якому відбувається експериментальна перевірка декількох найбільш актуальних альтернатив. Після цього проходить етап вибору рішення. На цьому процес прийняття рішення завершено.

1. Виявлення та аналіз проблемної ситуації

2. Формування цілей

3. Виявлення повного переліку альтернатив

4. Вибір допустимих альтернатив

5. Попередній вибір найкращої альтернативи

6. Оцінка альтернатив керівництвом

7. Експериментальна оцінка альтернатив

8. Вибір рішення

9. Визначення етапів, строків та виконавців

10. Забезпечення робіт по виконанню рішення

11. Виконання рішення

Рис. 5.2. Етапи підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень

Далі постає необхідність знайти відповіді на такі питання: що робити, де, кому, коли, як, з ким та у якій послідовності працювати. На передостанньому етапі відбувається доведення завдань до виконавців, забезпечення їх усім необхідним, вибір раціональних методів роботи, підбір та навчання персоналу тощо. І наприкінці відбувається оперативний контроль за реалізацією рішення.

До вивчення процесу прийняття управлінських рішень існує безліч підходів. Основними можливо вважати чотири. Це – класичний або раціональний підхід, підхід, що враховує постулати обмеженої раціональності, підхід на принципах ефективного управління, соціально-психологичний підхід. Вони подані на рис. 5.3 [27].

Класичний (раціональний)підхід

Принцип обмеженої раціональності

Ефективне управління по Пітерсу, Уотермену

Соціологічно-психологічний підхід

Раціональність Ірраціональність

Рис. 5.3. Підходи до прийняття управлінських рішень

Основними положеннями класичного підходу є:

1. Ухвалення рішення є раціональним процесом, що орієнтований на досягнення заздалегідь відомої мети.

2. Існує стійка повна і несуперечлива система переваг, що робить вибір між альтернативами однозначним.

3. Усі доступні альтернативи відомі.

4. Складність процедури ухвалення рішення непринципове: головне – досягнення правильного результату.

У середині даного підходу лежать такі теорії: SWOT-аналіз, плану–вання стратегії за І. Ансоффем, а також позиціонування за М. Портером.

Постулатами принципу обмеженої раціональності є:

1. Інформація про природу проблеми і можливі варіанти її вирішення, що є у менеджера, являється свідомо викревленою.

2. Наявна інформація в процесі передачі сприймається неадекватно.

3. Менеджер прагне не до максимального, а до задовільного результату.

Основною відмінністю від попереднього підходу є те, що він спрямований на встановлення обмежень при розробці та прийнятті управлінського рішення.

Основні постулати принципу ефективного управління за Пітерсом та Уотерменом ґрунтуються на тому, що зайва раціональність сковує інновації, призводить до переоцінки значущості фінансів, не враховує неекономічних цілей підприємства, тому керівник повинен:

виявляти гнучкість;

робити все відразу;

експериментувати;

діяти з високою швидкістю;

використовувати слабко формалізовані системи.

Даний підхід використовується в умовах невизначеності.

Соціологічний і психологічний підходи ґрунтуються на впливі свідомості людини і людських відносин на процес прийняття рішень.

У табл. 5.1 наведено основні групи теорій у рамках соціологічного підходу [27].

Таблиця 5.1