Відмінні особливості лідера і менеджера

Менеджер	Лідер
Людина, яка спрямовує роботу інших і несе персональну відповідальність за її результати	Людина, здатна впливати на групи людей, щоб спонукати їх працювати для досягнення поставлених цілей
Адміністратор	Новатор
Вносить порядок і послідовність у виконувану роботу, свою взаємодію з підлеглими будує на фактичній інформації, нормативних документах, традиціях підприємства	Надихає людей і вселяє ентузіазм у працівників, передаючи їм своє бачення
Працює для досягнення цілей підприємства	Працює для досягнення особистих цілей
План-основа дії. Схильний розробляти плани в деталях і часі, планувати залучення і використання необхідних ресурсів для того, щоб підтримувати організаційну ефективність	Бачення-основа дії. Розробка бачення майбутнього і шляхів його досягнення не вникаючи при цьому в оперативні деталі і контроль послідовників
Забезпечує досягнення цілей підлеглими, контролюючи їхню поведінку і реагуючи на кожне відхилення від плану	Будує свої відносини з підлеглими на довірі, мотивуючи їх до спільної роботи, тобто акцентує увагу на партнерських взаєминах
Професіонал	Ентузіаст
Приймає рішення, використовуючи свій професіоналізм, знання та вміння; рішення часто приймаються на основі минулого досвіду	Робить постійні спроби розробки нових неоднозначних рішень проблеми
Робить справу правильно	Робить правильну справу

Ефективність діяльності організації залежить не лише від професіоналізму керівника, а й від форм влади, які він застосовує. Для сучасних менеджерів характерні п'ять основних форм влади: влада примусу, винагороди, законна, експертна, харизматична.

Влада примусу. Основний інструмент впливу − страх. Виконавець вірить, що керівник може покарати його таким чином, що зробить неможливим задоволення його власних потреб або викличе певні неприємності. У сучасному світі багато людей відчувають страх втратити роботу, заробіток або повагу навколишніх. Тому керівники використо–вують владу примусу, погрожуючи різними санкціями, звільненням, позбавленням премії, пониженням у посаді та ін. Для рядових виконавців ці санкції мають найчастіше матеріальний характер (штраф, позбавлення премії та інше) або адміністративний (догана, публічне зауваження тощо); для керівників більше значення мають моральні санкції, що ставлять під загрозу їхнє службове становище, статус, авторитет. Підлеглі дотримуються вказівок, тому що бояться покарання.

Перебуваючи під впливом страху, люди свідомо або несвідомо дозволяють панувати над собою, але на практиці, особливо в сучасних умовах, така влада виявляється малоефективною. Це обумовлено двома обставинами:

1) страх змушує підкорятися тільки в певних межах контролю, тобто в умовах, коли людині можна вказати на порушення встановлених правил поведінки;

2) страх не створює у людей зацікавленості в результатах роботи, не стимулює до продуктивної праці, що було доведено історією розвитку людства. Страх обмежує ініціативу, творчість і може навіть призвести до припинення роботи. Особливо це стосується керівників, які несправед–ливо карають підлеглих, послабляючи тим самим свою владу.

У цілому, впливу через страх варто уникати, тому що він руйнує довірчу, дружню атмосферу в організації, що може призвести до розпаду колективу. У той же час необхідно враховувати, що керівники, перебуваючи в залежності від свого персоналу, клієнтів, банків, державних організацій та інших установ, не менше піддаються впливу через страх, ніж їхні підлеглі.

Законна (адміністративна) влада. Передбачає вплив через традиції, що ґрунтуються на переконанні підлеглих у законне право керівника віддавати накази, обов'язкові для виконання. Джерелом законної влади є соціальні норми того суспільства, у якому функціонує конкретна організація. Вона існує як у державних, так і в недержавних організаціях; головне, щоб їхня діяльність і відповідні вимоги керівників офіційно регламентувалися. Перевагами законної влади є забезпечення стабільності організації, швидкість та передбачуваність впливу, оскільки виконавець реагує не на певну людину (керівника), а на відповідну посаду. Суттєвий недолік − консерватизм, що перешкоджає організації бути гнучкою.

Влада винагороди. Це вплив на людей за допомогою позитивних заходів. Основа − стимули і винагороди, як одні з найстаріших і ефективніших способів впливу. Керівник використовує бажання підлег–лих отримати винагороду в обмін на виконану роботу, певну поведінку тощо. Ця форма влади знайшла широке застосував з огляду на різноманітність існуючих винагород − від матеріальних до моральних. Однак її недоліком є те, що з часом цінність звичної винагороди знижується, задоволення від її отримання втрачається. Тому її використання не дає бажаного результату. Але для забезпечення дієвості цієї форми влади винагорода має бути цінною для виконавця. При цьому слід брати до уваги, що оскільки потреби кожного мають унікальний характер, то й оцінка винагороди у кожної людини індивідуальна. Тому, ефективною влада винагороди буде тоді, коли керівник знатиме пріоритети своїх підлеглих і будуватиме систему винагород відповідно до них.

Експертна влада. В її основі − вплив через розумну віру, яка зумовлена переконаністю в тому, що керівник має ґрунтовні знання з питань, що вирішуються. Джерелом експертної влади є знання. Підлеглий не піддає сумніву рішення керівника та шляхи його виконання. Підпорядкованість ґрунтується на усвідомленні і логіці. Чим значніші досягнення експерта (керівника), тим сильніша переконаність підлеглих у тому, що його рішення завжди правильні. Це посилює вплив на оточення. Недоліками експертної влади є те, що навіть одне помилкове рішення похитне віру підлеглих, а тим самим, і авторитет керівника, а поява ще одного експерта спричинить конкуренцію за владу [21].

Варто відрізняти експертну владу від влади інформації. Перша пов'язана з розвмінням і здатністю правильно використовувати інформацію при вирішенні тих або інших проблем чи досягнення поставлених цілей. У цьому випадку володіння інформацією має активний характер, припускає можливість не тільки вільного передання інформації, а й надання конкретних рекомендацій щодо її застосування. Наприклад, помічники або секретарі нерідко мають значну кількість інформації, але це зовсім не означає, що вони мають експертну владу, особливо в спеціальних галузях. Вони можуть допомогти підготувати інформацію для певного рішення, але приймати це рішення буде керівник або фахівець.

Головною превагою експертної влади є те, що вона не пов'язана з певною посадою, а тому є доступною працівникам різних рівнів. Її рівень визначається, головним чином, здатністю менеджера довести свою компетентність, аналізуючи, оцінюючи і контролюючи роботу підлеглих.

Недоліком цієї влади є те, що сьогодні знання швидко застарівають і вимагають постійного поновлення, що не завжди вдається вчасно здійснити. Крім того, складність навколишнього світу не виключає можливості одержання необ'єктивної або неповної інформації, за допомогою якої неможливо досягти необхідних результатів, що, звичайно, не сприяє зміцненню влади.

Влада прикладу (еталонна). Характеристики поведінки і риси характеру керівника настільки привабливі для підлеглих, що вони хочуть бути схожими на нього, а тому наслідують його у всьому. Формується на засадах харизми [21].

Страх, винагорода, традиція, харизма, розумна віра, переконання та участь у керуванні є інструментами, які керівник використовує для впливу на виконавця, апелюючи до його потреб. Але навіть керівник, який не має в своєму арсеналі всіх цих механізмів, повинен приймати до уваги й інші фактори. Недостатньо мати владу: вона повинна бути досить сильною, щоб спонукати інших до роботи, переважно натхненна – спрямована на досягнення цілей організації.

Найсильніший вплив буде тоді, коли менеджер стає лідером, коли він володіє певними рисами характеру, що відповідають його ролі в організації та підкріплені відповідним рівнем спеціальних знань та досвідом. Це дає змогу менеджеру виконувати необхідні функції, спрямовувати інших людей або колективи на досягнення поставлених цілей, формувати єдність колективу; забезпечувати раціональні пропорції внесків кожного працівника в загальну справу.