Тема 3. Праця менеджера в ієрархії організації

Мета лекції – формування у студентів вміння визначати зміст праці менеджера залежно від його місця в іерархічной структурі організації, визначати рольові моделі менеджерів та відмінності, що характерні для статусу менеджера та лідера.

Ключові слова: менеджер, керівник, роль, влада.

Основні питання:

3.1. Залежність праці менеджера від його місця в ієрархічній структурі організації.

3.2. Основні ролі менеджера та їх вплив на змістовність праці.

3.3. Функціональні обов’язки менеджера.

3.4. Праця менеджера в контексті влади та лідерства.

Професійні компетентності, що формуються: здатність до визначення рівнів менеджерів в ієрархічній системі управління; здатність до встановлення зв'язку між працею менеджера і його місцем та роллю, яку він відіграє в конкретній ситуації в ієрархічній структурі управління, а також здатність до творчого мислення.

3.1. Залежність праці менеджера від його місця в ієрархічній структурі організації

В умовах зростання конкуренції, збільшення ролі людського чинника, успішність управління виробничою організацією безпосередньо залежить від ефективності процесів формування, використання та розвитку її керівних кадрів.

Управлінська кар'єра зачіпає ряд важливих соціально-економічних питань: задоволеність роботою і продуктивність праці керівників; спадкоємність управлінського професійного досвіду і культури організа–ції; безперебійність і раціональність заміщення ключових посад та ін. Це підтверджується досвідом успішних зарубіжних корпорацій, котрі давно усвідомили важливість того, як і хто просувається в структурі ієрархії організації і розпоряджається її ресурсами, і велику увагу приділяють формуванню систем управління кар'єрою менеджерів.

Відомо безліч прикладів ситуацій, коли особистість менеджера визначала долю цілої організації.

Сучасних визначень поняття "менеджер" дуже багато. Найчастіше менеджера розглядають, як професійного управлінця, що має спеціальну підготовку та освіту і здійснює управлінські функції в процесі виробництва чи організації будь-чого [31].

Організація не може існувати без менеджерів, і для цього існує ряд причин:

1. Менеджери забезпечують виконання організацією її основного призначення.

2. Менеджери проектують і встановлюють взаємодію між окремими операціями і діями, виконуваними в організації.

3. Менеджери розробляють стратегії поведінки організації в оточенні, що постійно змінюється.

4. Менеджери забезпечують управління господарською діяльністю в інтересах тих осіб і установ, які контролюють організацію.

5. Менеджери є основною інформаційною ланкою організації з оточенням.

6. Менеджери несуть формальну відповідальність за результати діяльності організації.

Практика управління переконує, що в реальному житті у менеджерів обов’язків і функцій набагато більше, ніж визначених загальним переліком функцій менеджменту. Тому відповідно до змісту їх праці та функцій, що виконуються, менеджерів можна поділити на:

менеджерів загального керівництва;

лінійних менеджерів;

функціональних менеджерів.

Менеджери загального керівництва очолюють організації. Вони займають посади директорів, президентів та інше, здійснюють управлін–ня організацією, виконують функції планування, організації, мотивації, і контролю у повному обсязі, координують і регулюють діяльність персоналу в цілях виконання всіх виробничо-технологічних, економічних і організаційних процесів. Вони забезпечують безперервне функціону–вання виробництва, економічну та соціальну ефективність організації через апарат управління і діють на основі статуту, затвердженого власником майна [20].

Лінійні менеджери очолюють відносно відокремлені підрозділи. Вони займають посади керівників філій, представництв, виробничих підрозділів. Кожен з них через наданий йому апарат управління не тільки координує діяльність підпорядкованого йому персоналу, а й приймає управлінські рішення відносно виконання завдань менеджера загального керівництва з питань виробничого, соціально-економічного, організа–ційного, технічного характеру, їх завдання гарантувати ефективну роботу всього підрозділу. Вони діють на основі Положення, затвердженого вищим керівництвом організації [20].

Функціональні менеджери відповідають за певну підсистему системи управління.

Функціональні менеджери − це керівники спеціалізованих функціо–нальних управлінь, департаментів, служб, відділів та інших підрозділів усіх рівнів управління організації (головні спеціалісти, керівники відділів маркетингу, зовнішньоекономічної діяльності, економіки, фінансів, обліку, аудиту та ін.). В обов’язки функціональних менеджерів входить підготовка рекомендацій іншим менеджерам загального керівництва для змін тих чи інших параметрів об’єкта, що управляється.

Функціональний менеджер одночасно може бути і лінійним по відношенню до структурного підрозділу, який він очолює. Коло функцій та обов´язків для нього встановлюється тільки у межах визначених менеджером загального керівництва у запровадженому Положенні про структурний підрозділ [20].

На специфіку і зміст праці менеджера, великий вплив справляє його належність до того або іншого рівня управляння в ієрархічній структурі організації. У цьому контексті визначають 3 категорії менеджерів:

менеджери нижчого рівня управління (технічний рівень) − це керівники, які займаються щоденними операціями та діями, що необхідні для забезпечення ефективної роботи підприємства;

менеджери середнього рівня управління (управлінський рівень): зайняті управлінням і координацією у межах організації. Вони узгоджують різноманітні форми діяльності та зусилля різних підрозділів організації;

менеджери вищого рівня управління (інституціональний рівень): зайняті, в основному, розробкою довгострокових перспективних планів, встановленням цілей, адаптацією організації до різного роду змін, управлінням відносинами між організацією та зовнішнім середовищем [9].

Менеджери вищого рівня − сама нечисленна, але найбільш впливова категорія. Вони визначають загальні напрямки функціонування і розвитку організації і її великих підрозділів, приймають ключові рішення щодо стратегії розвитку і поточних справ, наділені повноваженнями, запуску нових виробничих потужностей, наймання працівників і т. п. Діяльність цих менеджерів характеризується масштабністю і складністю, пріоритетом стратегічної і перспективної діяльності. Працю менеджерів цього рівня характеризує напружений темп і великий обсяг роботи, а також те що вона не має чіткого завершення. Із зростанням організації зростає і кількість рівнів управління, а це значно ускладнює процес управління.

Як правило, менеджери вищого рівня підбирають методи та інструменти управління, середнього − їх використовують, низового рівня − отримують результати від їх використання. Менеджери вищого рівня відпрацьовують стратегію, середнього − розробляють плани її реалізації, а низового - відповідають за конкретну роботу, що виконується згідно з цими планами.

Менеджери середньої ланки − це 50−60% усього управлінського персоналу, тобто це менеджери, відповідальні за хід виробничого процесу у підрозділах.

Менеджери середнього рівня координують і контролюють роботу керівників низового рівня. У їхніх діях переважає рішення тактичних завдань, що не виключає їхньої участі у розробці стратегічних планів. Значну питому вагу в робочому часі цих менеджерів займає спілкування з менеджерами середнього (горизонтальна координація робіт) і низового рівня (вертикаль ієрархії управління).

Менеджери низового рівня відповідають за виконання виробничих завдань і використання ресурсів, їхня робота пов'язана з рішенням переважно тактичних і оперативних проблем. Вона характеризується розмаїтістю дій, що виконуються, частими переходами від одного завдання до іншого, коротким тимчасовим періодом реалізації прийнятих рішень, постійним спілкуванням з безпосередніми виконавцями (працівниками).

У структурі витрат робочого часу менеджерів низового рівня велике місце займають контроль та інструктування підлеглих.

Ефективна організаційна робота повинна спрямовувати прагнення і зусилля менеджерів усіх рівнів до спільної мети, забезпечити розвміння кожним менеджером результатів, яких очікують від нього, мотивувати кожного менеджера, створювати умови для його успішної праці.