43. Соціологічні теорії навчання.

Сутність конфліктологічного підходу до освіти полягає в слідуючому: освіта – це той засіб, який закріплює існуючу нерівність у суспільстві, передає ідею її існування від одного покоління до іншого.

1. Однією з таких теорій є теорія мовних кодів Бейзіла Бернстайна (1975). Згідно його теорії, діти різних соціальних середовищ у ранньому віці виробляють різні коди, або розмовні форми, котрі в подальшому впливають на їхні шкільні успіхи. Б.Бернстайн стверджує, що мова дітей робітників являє собою обмежений код. Тобто, поведінка дітей коригується батьками без відповідного пояснення шляхом покарань та винагород. В подальшому обмежений код наступним чином впливає на успішність дітей:

· дитина одержуючи неповні відповіді на запитання в родині, менш проінформована, менш допитлива щодо навколишнього світу, ніж діти, що користуються вдосконаленим кодом;

· дитині важко реагувати на позбавлену емоцій мову навчання;

· багато з того, що каже вчитель дитина може не розуміти з огляду на різні форми мови;

· великі труднощі з абстрагуванням та узагальненням.

Натомість мовний код дітей із середнього класу він називаєвдосконаленим кодом. Корегуючи поведінку дітей в даному випадку, батьки пояснюють причину своєї реакції на неї. Ідеї Б.Бернстайна були підтверджені цілим рядом соціологічних досліджень, але обгрунтованість цієї теорії є на нинішній день предметом суперечок.

2. Теорія «школи та промислового капіталізму» Самюеля Баулеса та Герберта Гінтіса (1976). На їх думку школи допомагають набути технічних та соціальних знань необхідних для промислового виробництва. Вони культивують у майбутніх працівників повагу до авторитету й дисципліни. Відносини керівництва і контролю в школі моделюють стосунки, що домінують на виробництві. Відтак в школі ігнорується свобода особистості. Тобто, учні в школі зазнають зверхнього ставлення з боку вчителів, учні стають підконтрольними і залежними. Цю ієрархію вони переносять на виробництво з системою нерівності. Звідси вони роблять висновок про те, що систему освіти потрібно реформувати в напрямку демократизації та досягнення рівності в суспільстві. Саме це сприятиме самореалізації особи в демократичному суспільстві.

3. Теорія «дешколізованого суспільства» Івана Іліча (1973). Школи, як вважає І.Іліч, утворилися, щоб упоратися з чотирма головними завданнями:

· забезпечення нагляду за поведінкою;

· розподіл осіб за професійними ролями;

· засвоєння головних цінностей;

· набуття визначених суспільством навичок і знань.

Таким чином, школа перетворилася на опікунську організацію, оскільки її відвідування є обовязковим, а в ній багато учать такому, що не має спільного з навчальними програмами.

Тому в своїх працях І.Іліч обстоює ідею дешколізованого суспільства. Обовязкова освіта – це відносно новий винахід, і не треба сприймати його, – вважає він як щось неминуче. Від системи освіти в її існуючій формі слід на його думку, відмовитися. Він вважає, що система освіти має створювати для кожного, хто хоче вчитися, доступ до навчання у будь-який період життя, а не тільки в дитинстві та в юнацькі роки.