- •1. Виникнення соціології як науки. О.Конт про соціологію як науку.
- •2. Предмет, метод, специфіка соціології як науки.
- •3. Структура та функції соціологічної системи знань.
- •4. Розвиток соціологічної науки та освіти в Україні.
- •1) Київська Русь
- •3) Доба національно-культурного відродження в Україні
- •4) Радянський період.
- •5. Розвиток емпіричних досліджень у протосоціологічний період.
- •6. Виникнення й утвердження соціології (о.Конт).
- •7. Концепція еволюціонізму г.Спенсера.
- •8. Основні напрямки та школи соціології у кінці хіх ст.
- •10. Соціологічна теорія к.Маркса.
- •11. Соціологізм Еміля Дюркгайма.
- •12. Поняття, ознаки та елементи суспільства
- •14. Соціальна структура суспільства її сутність та причини
- •15. Теорії соціальної стратифікації, основні системи соціальної стратифікації.
- •16. Соціальна мобільність її основні принципи та канали.
- •17. Основні стратифікаційні в українському суспільстві на сучасному етапі.
- •18. Соціальні зміни і модернізація.
- •Чинники соціальних змін.
- •Рівні та характер соціальних змін.
- •19. Поняття соціальної взаємодії.
- •20. Соціальні норми як регулятори соціальної поведінки.
- •21. Соціальний статус та соціальна роль.
- •22. Поняття соціального інституту
- •23. Динаміка соціальних інститутів. Соціальні інститути в період суспільних трансформацій
- •25. Поняття соціальної організації.
- •26.Типологія соціальних організацій.
- •27. Тенденції розвитку соціальних організацій (управління соціальними організаціями)
- •28. Поняття особистості у соціології. Соціологічні теорії особистості.
- •29. Структура особистості.
- •30. Роль і значення соціалізації для суспільства.
- •31. Предмет соціології релігії.
- •32. Соціологічні теорії релігії
- •33. Класифікація релігій
- •II. Національні релігії:
- •IV. Нетрадиційні релігії, нові релігійні рухи:
- •34. Розвиток міст. Риси сучасного урбанізму.
- •35. Теорії розвитку міст.
- •Модель концентричних зон.
- •Модель секторів.
- •36. Урбанізм в Україні.
- •37. Соціально-демографічна структура суспільства.
- •38. Поняття демографічна політика. Основні напрямки демографічної політики.
- •Головні напрями демографічної політики
- •Демографічна політика як частина соціальної політики держави
- •39. Демографічні тенденції у світі та Україні.
- •40. Теоретико-методологічні підходи до вивчення виборчого процесу та поведінки виборців.
- •41. Емпіричні методи дослідження електоральної поведінки.
- •42. Освіта як соціальний інститут.
- •43. Соціологічні теорії навчання.
- •44. Система освіти в Україні та її реформування.
- •45 . Вибірка у соціології.
- •Ступінь відбору
- •46. Види вибірки та їх характеристика.
- •47. Походження поняття етнос, нація.
- •48. Теорії нації
- •50. Етнонаціональна політика України.
38. Поняття демографічна політика. Основні напрямки демографічної політики.
Демографічна політика являє собою систему загальновизнаних на рівні управління ідей, концептуально необхідних засобів, за допомогою яких держава та її соціальні інститути, дотримуючись принципів, що відповідають конкретно-історичним умовам, припускають досягнення встановлених якісних і кількісних цілей як демографічного розвитку, так і цілей соціально-економічного розвитку країни в цілому.
Сукупність демографічних процесів — це одна із підсистем суспільства, і її розвиток підпорядкований інтересам і цілям усієї системи. З цієї точки зору демографічний розвиток країни чи будь-якого її регіону треба розглядати як фактор соціального розвитку, а населення — як кінцеву мету всієї соціальної політики.
Таким чином, в межах демографічної політики держава повинна створювати всі умови для нормального розвитку відтворювальних процесів.
Головні напрями демографічної політики
Головними напрямами демографічної політики держави є стимулювання народження визначеного числа дітей, укріплення сім'ї і сімейних відносин, зниження захворювань і смертності, призупинення депопуляції і безсистемної міграції, створення умов для формування ефективної структури населення і трудових ресурсів, зниження рівня безробіття.
Цілеспрямоване управління демографічними процесами для сучасного суспільства є об'єктивно необхідним. Врахування особливостей демографічної ситуації, основних тенденцій відновлення населення стає важливою умовою ефективної соціальної політики. Так, зміна чисельності, статевого складу населення, його професійного і освітнього рівнів, розмірів сім'ї визначають можливий приріст трудових ресурсів з їх кращими якісними і структурними характеристиками .
Відомо, наприклад, що на різних вікових стадіях (в рамках одного покоління) кількісне співвідношення статей неоднакове; з часом питома вага жінок в суспільстві порівняно з чоловіками зростає. У складі населення може бути більше молоді або більше людей пенсійного віку. В таких випадках говорять про "омолодження" або "старіння" нації, що викликається такими обставинами, як смертність і народжуваність, динаміка соціально-демографічних перепадів, економічних криз.
Правильно побудована демографічна політика — це комплекс заходів, спрямованих на створення стійких у часі кількісних і якісних параметрів відновлення населення, що відповідають довгостроковим інтересам суспільства, побудову сприятливих умов для найбільш повного розвитку всіх сутнісних сил людини і максимальної реалізації її творчого потенціалу.
Демографічна політика як частина соціальної політики держави
Демографічна політика — це частина соціальної політики держави, але також самостійна частина зі своїми конкретними цілями і методами. В цьому розумінні, підкреслюють російські вчені Д.І. Валентей і А Л. Кваша, всі запрограмовані заходи в соціальній сфері так чи інакше впливають на демографічну політику, хоча й не підміняють останню.
Реалізується демографічна політика в конкретних планах і програмах, що передбачають покращення умов праці і життя людей, зближення класів та інших соціальних груп суспільства, встановлення рівноправних відносин і справедливої рівності між людьми, підвищення їх життєвого рівня.
