11

ВСТУП

Для нормального функціонування процесу виробництва підприємство повинне бути забезпечене відповідними запасами сировини і матеріалів, допоміжних матеріалів, палива, запасних частин для ремонту, малоцінних і швидкозношуваних предметів та іншим. У процесі виробництва матеріальні цінності використовуються по-різному. Одні з них повністю переходять у новостворений продукт (сировина і матеріали), другі змінюють свою початкову форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті входять у засоби праці без будь–яких змін (запасні частини), четверті тільки сприяють виготовленню виробу, не входячи при цьому в його склад (малоцінні та швидкозношувані предмети).

Виробничі запаси це - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмінною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг).

Облік на складі здійснюється за допомогою карток складського обліку, які відкриваються в бухгалтерії і віддаються під розписку матеріально-відповідальним особам.

Складський і бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється на базі сучасних комп'ютерних програм, які автоматично співставляють одержаний залишок за нормою запису і можуть готувати дані для подальшого замовлення матеріальних цінностей, забезпечувати автоматизоване виконання функцій бухгалтерського обліку.

Суть аналітичного обліку матеріалів полягає в тому, що на окремий вид матеріалів відкривається номенклатурний номер, а він і є аналітичним рахунком. Дані аналітичного обліку узагальнюються в оборотних відомостях. Введення сучасних інформаційних систем і технологій для обліку матеріалів дає можливість організувати облік не дублюючи багато разів кількісних і якісних даних. Для правильної організації обліку виробничих запасів важливу роль відіграє їх типова класифікація (згрупування) за призначенням.

Актуальність обраної для написання теми курсового проекту зумовлена тим фактом, що pапаси визнаються активом, і існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена. Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обгрунтована їх класифікація.

1.1 Економічний зміст та оцінка матеріальних запасів

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Згідно із П(С)БО 9, запаси - активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Матеріали відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Запаси поділяються на виробничі і товарні.

Виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. Товар - це продукт праці і природи, який виготовляється для обміну на ринку для продажу. Саме вартість робить всі товари порівняльними, спільномірними.

Оцінка матеріальних запасів:

1. Первісна вартість запасів - сума фактичних витрат на їх придбання або виготовлення.

2. Чиста вартість реалізації запасів - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

3. Справедлива вартість - сума, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість по операції між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.

Всі запаси поділяються на 2 групи:

Подібні запаси - це запаси, які мають однакове функціональне призначення і подібну справедливу вартість. В міжнародній обліковій практиці прийнято, що подібна справедлива вартість не повинна відрізнятися більше ніж на 10 % від справедливої вартості іншого активу, який приймає участь в обмінній операції. У разі обміну подібними активами відбувається рівноцінний обмін, у підприємства не збільшуються активи і, отже, не визначається дохід.

Неподібні запаси - це запаси, які не мають однакового функціонального призначення та однакової справедливої вартості.

Первісна вартість запасів, які придбані в обмін (частковий обмін) на неподібні об'єкти, дорівнює справедливій вартості переданих об'єктів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (отримана) в процесі обміну. При обміні неподібними активами, справедливі вартості яких різні, здійснюється доплата грошовими коштами. Доплата — це сума різниці між справедливими вартостями активів, які обмінюються.