- •2.Світогляд. Його структура ( Знання, цінності, практичні навички) їх роль у життєдіяльності суспільства
- •3. Міфологія як історичний тип світогляду
- •4. Предмет філософії.
- •4. Специфіка філософського знання на відміну від науки та релігії
- •5. Структура філософського знання (онтологія пюсологія, методологія,аксіологія)
- •6. Функції ( світоглядна критична методологічна) філософії
- •7. Філософія як мудрість ( образ життя) наука ( системи знань та світогляд)
- •8. Наука як спеціалізована форма пізнання, її вид діяльності
- •9.. Науки про природу ( точні природничі), про дух ( гуманітарні, суспільні)
- •12. Пізнання як предмет філософського аналізу
- •14.Структура пізнання (предмет, суб’єкт, об’єкт, процес). Діалектика суб`єкт-об`єктних відношень в процесі пізнання.
- •15. Емпіричний (спостереження, експеримент, опис) та теоретичний (поняття, судження, умовивід, гіпотеза, теорія, концепція, факт) рівні пізнання.
- •16 Загальнонаукові методи пізнання (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, формалізація).
- •17. Творчість, натхнення та інтуїція: філософські аспекти проблеми.
- •18. Проблема істини в філософії та науці. Об’єктивна істина та історична правда.
- •19.Основні закони, принципи та категорії діалектики.
- •20.Проблема буття у філософії. Реальне та ідеальне буття.
- •26. Біологічні передумови та соціальні чинники виникнення і розвитку свідомості.
- •27. Властивості свідомості
- •28 Проблема ідеального в філософії. Психічне і ідеальне
- •32.Форми суспільної свідомості (політична, правова, моральна, естетична, релігійна).
- •33.Взаємозв’язок індивідуальної та суспільної свідомості.
- •35.Філософські виміри і наукові підходи до проблеми походження людини (натуралістичний та супранатуралістичний підходи).
- •37.Співвідношення понять “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.
- •38. Поняття практики та досвіду як основ життєдіяльності суспільства і людини.
- •39. Діалектика свободи і необхідності в життєдіяльності людини. Роль особи в історії.
- •40. Філософське поняття,зміст,Функції та форми культури
- •40. Філософське поняття,зміст,Функції та форми культури
- •41.Атрибутивні ознаки(культурний час,простір,рух) і властивості культури.
- •43.Проблема кризи сучасної культури. Елітарна та поп-культура.
- •44.Духовне як проблема філософії.Форми прояву духовного
- •45. Поняття цінностей та їх види (культурні, духовні, соціально-політичні, інформаційні). Проблема справжніх і не справжніх цінностей.
- •3. Класифікація та функції цінностей.
- •46. Поняття суспільства. Сутність суспільних процесів. Структура суспільства.
- •47. Поняття суб’єкта суспільного розвитку: рід, плем’я, народ, народність, нація, етнос.
- •48. Теорії аграрного, індустріального, постіндустріального суспільств.
- •Роль особистості в історії – збіг особистісного сенсу життя з фундаментальним сенсом історії, суб’єктивної свободи та об’єктивної необхідності.
5. Структура філософського знання (онтологія пюсологія, методологія,аксіологія)
Практично, всі концепції та напрямки включали в себе і досліджували різні групи філософських проблем, які безпосередньо і складають частини і розділи філософського знання, що представляють структуру сучасної філософії:
1. Вчення про буття - або онтологія (З грец. Онтос - суще, буття; логос - вчення). Вона включає в себе питання про систематизацію первоначала буття, вчення про буття, про його первопринци. Антична філософія починалася з онтології: стародавні шукали основу світобудови. Мілетці (представники мілетської школи) бачили літературних уподобань основу буття в природних стихіях: Фалес - у воді, Анаксімен - у повітрі, Геракліт - у вогні ("огнелогосе"). Емпедокл з ганте - відразу в чотирьох елементах: воді, повітрі, землі й вогні. Інші прагнули універсалізуватися уподобань: Піфагор вважав їм число, Анаксімандр - Апейрон, Анаксагор - гомеомеріі (елементарні, найдрібніші насіння речей), Демокріт і Епікур - атоми (неподільні найдрібніші частинки), Платон - ідеї (світ ідей-ЕЙДОС).
У принципі, все різноманіття цих онтологічних підстав можна звести, спрощуючи, всього до двох, визначальним те чи інше вчення, ту чи іншу позицію: матеріальні підстави - і, отже, матеріалістична (або близька до неї) філософія і духовні (ідеальні) підстави - і, отже, ідеалістична філософія.
2. Вчення про пізнання - гносеологія (Епістемологія) або теорія пізнання (від "гнозис" - знання). Філософська теорія, яка розглядає кордону і можливості людського пізнання, а також шляхи та форми пізнавальної діяльності. Гносеологію цікавлять питання істинності наших знань, критерії істинності, різні точки зору з цих питань - головна проблема гносеології та епістемології зокрема; особливості соціального, наукового, позанаукового та інших видів знання.
3. Вчення про методи людської діяльності - методологія. Вона включає в себе погляди на загальні способи і підходи людини до дійсності. Методологія виділяє два основних філософських методу: діалектичний і антідіалектіческій (метафізичний), які розроблялися у філософії, починаючи з античності. Крім цього, методологія включає в себе вчення і про інші, загальнонаукових принципи і методи підходу людини до дійсності, які нерідко так само розроблялися, в тому числі і філософією. Наприклад:
- Принцип системності;- Принцип причинності (казуальне);- Принцип загальності і відмінності (відносини загального і одиничного, загального і окремого, частини і цілого).
- Принцип загальної взаємозв'язку (явище і сутність, можливість і дійсність, Методологія розглядає й такі підходи, як:
- Еволюційний і революційний;- Прогресивний і регресивний;- Історичний і логічний та інші.
4. Вчення про людину - філософська антропологія (Від грец. "Антропосе" - людина) і вчення про цінності - аксіологія (Від грец. "Аксіо" - цінність). Філософська антропологія та аксіологія - це специфічні і найважливіші частини філософського знання. Вони займаються аналізом проблем людини, його природи та сутності, спосіб її життя, пошуками головних орієнтирів людської діяльності. Специфічні філософські дисципліни - етика і естетика призначені займатися духовним світом людини, є антропологічними та аксіологічного знанням про нього.