40. Філософське поняття,зміст,Функції та форми культури

Первісне уявлення про культуру дали давні римляни, вони вбачали в ній узагальнення всіх форм людської активності. Культура - штучне, рукотворне буття, отримане людиною в результаті перетворення буття суспільного - "натури". Поняття "культура", таким чином, було спочатку аналогічне до поняття "господарство" і співвідносилося з культурою чогось: культура душі, культура розуму, культ богів і культ предків.

Поняття "культура" одним із перших використав римський письменник Марк Катон у значенні "агрикультура" в одному із трактатів про землеробство. Ішлося про догляд за ділянкою землі. Згодом поняття "культура" "відривається від земного ґрунту" й метафорично співвідноситься з розумністю, сам термін походить від латинського corele - обробляти, почитати, звідки походить термін cultus - оброблення, догляд, шанування (в поняттях cultusdeorum і cultusagri).

У своєму уявленні про культуру римський філософ МаркТуллій Цицерон уже мав на увазі не землю, а духовність. Він вів мову про необхідність культури душі й духу (culturaапіті), і, на його думку, тільки завдяки культурі (обробленню) людина стає досконалішою істотою. культура охоплює не все життясуспільства, а тількипевнійогосторони. Водночасізявищамикультуриіснують і виявиантикультурні. Тому історіякультуримаєсвійоб'єкт, який не збігається з предметом історичної науки загалом.

"Філософський" підхід до культурипов'язаний з високимрівнемабстракції, коли культура розглядається не як синонімсуспільства, не як певначастинаабо сфера суспільногорозвитку, а як явище, щовирізняється з процесулишеаналітично. Культура трактується при цьому як "зміст" або "вираження" суспільства. Наприклад: "Культура є відноснопостійнийнематеріальнийзмістжиття, якийпередається у суспільстві за допомогоюпроцесусоціалізації" (Г.Беккер); "культура — цевираженнясуспільства у формілітератури, мистецтваабомислення"; "культура є символічневираження, щокоріниться у підсвідомому і привноситься у суспільнусвідомість, де вонозберігається і залишається в історії" (Д.Реджін). Філософськетлумаченнякультури, як і два попередніпідходи, має і своївразливімісця, і певніпозитивнімоменти. Зокрема, важкоотриматиконкретнезнанняпрооб'єкт, щотрактується як певнасубстанція, розчинена в усіхсуспільнихвідносинах. Одночаснофілософськерозуміннякультуридаєзмогурозкритиїї як цілісний феномен, а не тільки як сумарністьсвітоглядних, релігійних, моральних, естетичнихцінностей. Інша справа, що становить основу цієїцілісності. Більшістьдослідниківсхильнірозглядати культуру як наслідоксуспільнокорисноїдіяльностілюдини. Причомудіяльність, спрямована на "культивування", удосконаленнячогось, завждипередбачаєспільнізусилля. Тобто культура, в істинномурозумінніцього слова, ніколи не роз'єднує;навпаки, вона об'єднує людей. 

Культура відіграєважливу роль у життісуспільства, виступаєзасобомакумуляції, зберігання й передачілюдськогодосвіду. Ця роль культуриреалізується через ряд функцій.

1)  Освітньо-виховнафункція. Можнасказати, щосаме культура робитьлюдинулюдиною. Індивідстаєлюдиною, членом суспільства, особистістю в мірусоціалізації, тобтоосвоєннязнань, мови, символів, цінностей, норм, звичаїв, традиційсвого народу, своєїсоціальноїгрупи й усьоголюдства.

Рівенькультуриособистостівизначаєтьсяїїсоціалізованістюприлученням до культурноїспадщини, а такожступенемрозвиткуіндивідуальнихздібностей.

Культура особистостізазвичайасоціюється з розвиненимитворчимиздібностями, ерудицією, розуміннямтворівмистецтва, вільнимволодіннямрідною й іноземноюмовами, акуратністю, увічливістю, самовладанням.. високоюморальністютощо. Усе цедосягається в процесівиховання й навчання.

2) Інтегративна й дезінтегративнафункціїкультури. На ціфункціїособливуувагузвертав у своїхдослідженнях Е. Дюркгейм.

Згідно з Е. Дюркгеймом, освоєннякультуристворює в людей — членівтієїабоіншоїспільноти — почуттяспільності, приналежності до однієїнації, народу, релігії, групитощо. Таким чином, культура об’єднує людей, інтегруєїх, забезпечуєцілісністьгрупи.

Але об’єднуючи одних на основіякої-небудьсубкультури, вона протиставляєїхіншим, роз’єднуєбільшширокігрупи й спільності. Усерединіцихбільш широких груп і спільностейможутьвиникатикультурніконфлікти. Таким чином, культура може й нерідковиконуєдезінтегруючуфункцію.

3)  Регулюючафункціякультури. У ходіпроцесусоціалізаціїцінності, ідеали, норми й зразкиповедінкистаютьчастиноюсамосвідомостіособистості. Вони формують і регулюютьїїповедінку. Можнасказати, що культура в ціломувизначаєті рамки, у якихможе й повинна діятилюдина.

 

Культура регулюєповедінкулюдинивсім’ї, у школі, на

роботі, у побутітощо і тому, що вона містить систему вимог і заборон. Порушенняцихвимог і заборонпускає в хідпевнісанкції, яківстановленісуспільством і підтримуються силою громадської думки и різних форм інституціонального примусу.

Вирізняють насамперед дві особливі форми культури:

1) матеріальну сукупність опредмечених результатів людської діяльності, що включає як фізичні об’єкти, створені у результаті діяльності людей (житлові будинки, знаряддя праці, книжки, прикраси та ін.). Так і природні об’єкти, що використовуються людьми. Перші називають артефактами. Артефакти завжди мають певну цінність для людини, певне символічне значення, виконують певні функції.

2) духовну, cукупність результатів діяльності, що включає нематеріальні об’єкти, створені розумом і почуттям людини (мова, знання, традиції, міфи, символи тощо). Вони існують у свідомості людини, підтримуються людським спілкуванням, але до них не можна доторкнутися, фізично відчути. Нематеріальні об’єкти потребують матеріальних посередників: знання містяться в книгах, традиція привітання втілюється в рукостисканні тощо.