- •1. Якісна зміна суспільства, як керованої підсистеми, приводить до відповідних перетворень керуючої підсистеми:
- •2. Трансформація системи державного управління в сучасній моделі регулювання суспільства має наступну послідовність:
- •12. Належне врядування – це:
- •18. Об’єктом публічного управління можуть бути:
- •19. Функціональний простір системи публічного управління:
- •20. Взаємодії, що виникають у середині системи публічного управління проявляються через:
- •21. Взаємодія системи публічного управління із зовнішнім середовищем це:
- •22. Публічне управління втілює у собі:
- •23. Загальні риси публічного управління:
- •24. Особливі риси публічного управління:
- •25. Основні види публічного управління:
- •26. Різновиди публічного управління залежно від видів публічних колективів:
- •27. Основні методологічні підходи до публічного управління:
- •28. Загальні постулати демократичної концепції публічного управління:
- •29. В соціально-організаційному плані публічне управління варто сприймати як:
- •30. Механізм публічного управління – це:
- •31. Комплексний механізм публічного управління може складатися з таких видів механізмів:
- •32. Основні функціональні напрями діяльності суб’єктів публічного управління на національному і регіональному рівні:
- •33. Основні функціональні напрями діяльності суб’єктів публічного управління на муніципальному рівні:
- •34. Основні узагальнені функціональні напрями роботи можливої організації, яка виступає від імені суб’єкта публічного управління:
- •35. Види впливу керуючого суб’єкта на об’єкт в системі публічного управління:
- •36. Форми активних і пасивних зворотніх зв’язків між суб’єктами і об’єктами механізму публічного управління:
- •37. Основні напрями розвитку системи публічного управління:
- •38. Зв'язок між економічною теорією і соціологією виявляється в тому, що:
- •43. Економічна поведінка людей – це:
- •44. Політична поведінка людей – це:
- •45. Основні фактори впливу на оптимальність економічної поведінки людини це:
- •46. Основні форми політичної участі громадян у політичному житті суспільства:
- •51. Об’єктивні закони публічного управління в своїй основі є не що інше, як:
- •52. Реалізація об’єктивних законів публічного управління залежить від:
- •53. Загальний закон публічного управління характеризує:
- •54. Межі функціонування системи публічного управління:
- •55. Закон необхідності посилення регулювання та управління суспільними процесами передбачає:
- •56. Закон єдності системи публічного управління зазначає:
- •57. Закон пропорційності суб’єкта і об’єкта публічного управління зазначає:
- •58. Закон співставності керуючої та керованої підсистем системи публічного управління передбачає:
- •59. Закон “необхідного багатоманіття” зводиться до того, що:
- •60. Закон розмежування центрів влади та управління концептуально означає:
- •61. Відповідно до закону поєднання централізації та децентралізації:
- •62. Відповідно до закону системності організації публічного управління:
- •63. Закон саморозвитку системи публічного управління визначає:
- •64. Відповідно до закону участі громадян у публічному управлінні:
- •65. Об’єктивні та специфічні закони публічного управління найбільш яскраво проявляються у вигляді закономірностей, яким притаманний, у першу чергу:
- •66. Принципи публічного управління – це:
- •67. Головними вимогами до формування принципів публічного управління є:
- •68. До основних видів принципів публічного управління відносяться:
- •69. Основні стандарти належного урядування базується на наступних принципах:
- •70. Критерієм ефективності застосування законів і принципів публічного управління залишається перш за все:
- •72. Держава – це:
- •73. Суспільство – це:
- •74. Типологізація суспільств – це:
- •85. Система публічного управління багато в чому є тотожною системі публічної влади. По суті, який політичний режим, такі в цілому:
- •86. Сучасні підходи до управління суспільством і країною наступні:
- •87. Соціально-інженерний підхід до управління країною і суспільством орієнтується на:
- •88. Гуманітарний підхід до управління країною і суспільством – це:
- •89. Основними напрямами гуманітарного розвитку України є:
- •90. Основними принципами гуманітарного розвитку України є:
- •91. Головними цілями реалізації принципів гуманітарного розвитку України є:
- •92. Головними властивостями моделі публічного управління в Японії є:
- •93. Основними цілями процесу моделювання раціонального механізму публічного управління є:
- •94. Новий публічний менеджмент – це:
- •95. Головними особливостями нового врядування є:
- •96. Громадянське суспільство є:
- •97. Головними передумовами виникнення громадянського суспільства є:
- •98. На сучасному етапі розвитку головними ознаками громадянського суспільства є:
- •99. До основних видів громадянського суспільства н. Розенблюм відніс:
- •100. Інститутами громадянського суспільства є:
- •101. Фактори, що гальмують розвиток соціальної структури громадянського суспільства в Україні:
- •102. Основні принципи забезпечення ефективно-збалансованих взаємозв’язків між головним об’єктом громадянського суспільства і суб’єктами механізму публічного управління:
- •103. Влада місцевого самоврядування характеризується певними загальними ознаками, а саме:
- •104. Основні фактори впливу місцевого самоврядування на можливість самореалізації громадян як учасників громадського і політичного процесу:
- •105. Місцеве самоврядування в Україні – це:
- •106. Муніципальне публічне управління – це:
- •107. Основні принципи публічного управління на муніципальному рівні:
- •108. Основні напрями використання механізму владно-громадської взаємодії на муніципальному рівні:
- •109. Фактори гальмування розвитку “соціального партнерства” на муніципальному рівні в Україні:
- •110. Основні форми “соціального партнерства” на муніципальному рівні в Україні:
- •111. Основні напрями підтримки громадських об’єднань органами муніципальної влади:
- •112. Основні фактори впливу на якість владно-громадського партнерства на муніципальному рівні в Україні:
- •113. Загальні вимоги, притаманні управлінським рішенням:
- •114. Основні ознаки публічно-управлінських рішень:
- •115. Основні особливості прийняття публічно-управлінських рішень:
- •116. У процесі прийняття і реалізації публічно-управлінських рішень, як правило, виділяють наступні етапи:
- •117. Розв’язання проблеми ефективності реалізації прийнятих публічно-управлінських рішень відбувається шляхом:
- •118. Основні принципи прийняття і реалізації публічно-управлінських рішень:
- •119. Основні інструменти забезпечення ефективності прийняття і реалізації публічно-управлінських рішень:
- •120. Основні внутрішні інструменти забезпечення ефективності публічно-управлінських рішень:
- •121. За допомогою бенчмаркінгу відбувається:
- •122. Економічна система суспільства покликана вирішувати такі взаємозалежні проблеми:
- •129. Основні напрями державно-публічної економічної політики на етапі переходу від державного управління до нових моделей регулювання економікою
- •130. Основні принципи побудови соціально орієнтованої ринкової економіки
- •131. Основні принципи побудови сучасного соціального порядку Німеччини
- •132. Різні вчені класифікують методи регулювання економіки на:
- •133. Основні методи прямого державного впливу на економіку:
- •134. Сфера застосування непрямих (опосередкованих) методів впливу на розвиток ринкової економіки
- •135. Відмітні ознаки традиційної (натуральної) економічної системи
- •136. Відмітні ознаки централізованої (планової, тоталітарної, командно-адміністративної) економічної системи
- •137. Відмітні ознаки ринкової економічної системи
- •138. Відмітні ознаки соціально орієнтованої (регульованої) ринкової економічної системи
- •139. Основні ознаки соціально орієнтованої економіки Німеччини
- •140. Вплив розвитку ринкових відносин на функції держави в конкуренції
- •141. Основні напрями конкурентної політики в Україні
- •142. Основні шляхи забезпечення розвитку економічної конкуренції
- •143. Інституції здійснення державної політики в економічній конкуренції:
- •144. Основні негативні наслідки процесу монополізації економіки
- •145. Основні напрями діяльності Антимонопольного комітету України
- •146. Основні завдання діяльності Антимонопольного комітету України
- •147. Методи здійснення антимонопольної політики в Україні
- •148. Основні принципи діяльності Антимонопольного комітету України
- •149. Основні законодавчо встановлені види відповідальності за зловживання монопольним становищем
- •150. Основні сфери соціальної політики
- •151. Об’єкти соціальної політики
- •152. Основні етапи формування та реалізації соціальної політики
- •153. Загальні принципи належного врядування публічної соціальної політики
- •154. Основні загальні міжнародні принципи соціально-трудового партнерства
- •155. Складові саморегуляції, що безпосередньо чи опосередковано впливають на соціальний розвиток
- •156. Загальні принципи впливу на якість соціального управління
- •157. Метод вибору пріоритетів за допомогою абв-аналізу є основним для продуктивного управління і базується на таких закономірностях:
- •158. Основні соціальні гарантії в Україні
- •159. Основні складові системи соціального захисту населення в Україні
- •160. Основні види державних пенсій в Україні
- •161. Основні елементи визначення рівня життя населення
- •162. Основні показники, що характеризують індекс якості життя населення
- •163. Основні ознаки корупції
- •164. Безпосередні причини та умови розвитку корупції
- •165. Основні ознаки системної корупції
- •166. Основні функції антикорупційної нормативно-правової бази
- •167. Заходи запобігання та протидії корупції, пов’язані з діяльністю посадових осіб
- •168. Основні чинники успішної протидії корупції випробувані міжнародною спільнотою
- •169. Основні показники оцінювання ефективності публічного управління
- •170. Публічне управління соціальним захистом
- •171. Загальні принципи формування та реалізації державно-публічної соціальної політики
- •172. Принцип гнучкості полягає в:
- •173. Принцип наукової обґрунтованості означає:
- •174. Принцип пріоритетності передбачає
- •175. Принцип взаємозв’язку передбачає
114. Основні ознаки публічно-управлінських рішень:
А. Спрямованість на вирішення проблем; прийняття вищими або центральними органами державної влади; оформлення у вигляді нормативно-правових актів; збалансування інтересів всіх регуляторів суспільного процесу; належність до публічно-управлінських відносин; формування на їх основі публічно-управлінських впливів; обов’язковість для виконання; першочерговість забезпечення необхідними ресурсами.
Б. Спрямованість на вирішення проблем державно-суспільного рівня; прийняття вищими або центральними органами державної влади, а також керівними органами суспільних інституцій і місцевого самоврядування; оформлення у вигляді нормативно-правових актів; збалансування інтересів всіх регуляторів суспільного процесу; належність до публічно-управлінських відносин; формування на їх основі публічно-управлінських впливів; обов’язковість для виконання; першочерговість забезпечення необхідними ресурсами.
В. Спрямованість на вирішення проблем державно-суспільного рівня; прийняття вищими або центральними органами державної влади, а також керівними органами суспільних інституцій і місцевого самоврядування; оформлення у вигляді нормативно-правових актів, програмно-цільових документів та організаційно-розпорядчих рішень; збалансування інтересів всіх регуляторів суспільного процесу; належність до публічно-управлінських відносин; формування на їх основі публічно-управлінських впливів; обов’язковість для виконання всіма зазначеними в них учасниками процесу; першочерговість забезпечення необхідними державними ресурсами, ресурсами громадських інституцій і органів місцевого самоврядування.
Г. Спрямованість на вирішення проблем державно-суспільного рівня; прийняття вищими або центральними органами державної влади, а також керівними органами суспільних інституцій і місцевого самоврядування; оформлення у вигляді нормативно-правових актів, програмно-цільових документів та організаційно-розпорядчих рішень; збалансування інтересів всіх регуляторів суспільного процесу; належність до публічно-управлінських відносин; формування на їх основі адміністративних впливів; обов’язковість для виконання; першочерговість забезпечення необхідними державними ресурсами, ресурсами громадських інституцій і органів місцевого самоврядування.
115. Основні особливості прийняття публічно-управлінських рішень:
А. Врахування притаманної суб’єкту публічного управління системи цінностей на етапі цілепокладання; розуміння реальної ситуації при цілепокладанні; забезпечення відповідності Конституції та чинному законодавству; дотримання чітких процедур та обмежень; врахування специфічних особливостей існуючого соціального і політичного середовища; розуміння ситуації; проведення професійної багатоетапної експертизи; погодження з усіма учасниками процесу; забезпечення легітимного прийняття.
Б. Врахування системи цінностей на етапі цілепокладання; розуміння реальної ситуації, процесів розвитку і прагнень; забезпечення відповідності Конституції та чинному законодавству; дотримання чітких процедур та обмежень; врахування специфічних особливостей існуючого соціального і політичного середовища; розуміння недостатнього забезпечення суб’єктів публічного впливу; проведення експертизи з наступними доповненнями і корекцією; погодження з усіма суб’єктами нормотворчих повноважень і зацікавленими сторонами; забезпечення легітимного прийняття публічно-управлінського рішення органом, що наділений відповідними повноваженнями.
В. Врахування системи цінностей на етапі цілепокладання; розуміння реальної ситуації, процесів розвитку і прагнень; забезпечення відповідності Конституції та чинному законодавству; дотримання чітких процедур та обмежень; врахування специфічних особливостей існуючого соціального і політичного середовища; розуміння недостатнього ресурсного і науково-методичного забезпечення суб’єктів публічного впливу; проведення колегіальної професійної багатоетапної експертизи з наступними доповненнями і корекцією; погодження з усіма суб’єктами нормотворчих повноважень і зацікавленими сторонами; забезпечення легітимного прийняття публічно-управлінського рішення органом, що наділений відповідними повноваженнями.
Г. Врахування притаманної суб’єкту публічного управління системи цінностей на етапі цілепокладання; розуміння реальної ситуації, процесів розвитку і прагнень об’єкта публічного управління при цілепокладанні; забезпечення відповідності Конституції та чинному законодавству; дотримання чітких процедур та обмежень, враховуючи національне і міжнародне право; врахування специфічних особливостей існуючого соціального і політичного середовища; розуміння недостатнього ресурсного і науково-методичного забезпечення суб’єктів публічного впливу; проведення колегіальної професійної багатоетапної експертизи з наступними доповненнями і корекцією; погодження з усіма суб’єктами нормотворчих повноважень і зацікавленими сторонами; забезпечення легітимного прийняття публічно-управлінського рішення органом, що наділений відповідними повноваженнями.