1.4 Класифікація та загальна характеристика джерел забруднення довкілля

В загальному випадку поняття "забруднення" включає до себе внесення в якесь середовище нових, не характерних для нього несприятливих фізичних, хімічних та біологічних факторів (агентів) або перевищення природного середньо багаторічного рівня цих агентів

Класифікація джерел забруднення довкілля: за походженням, за характером забруднення довкілля, за розташуванням джерела, за локалізацією виробництва, за характером виявлення, за температурою викидів джерела

Основні джерела забруднення біосфери, що утворюються природними, виробничими і побутовими процесами, можуть бути об’єднані в дві групи:

1. забруднення природного походження;

2. забруднення штучного походження

За характером забруднення довкілля

1. матеріальні (токсичні й нетоксичні);

2. енергетичні (теплові викиди, всі види випромінювань і поля, що впливають на природне середовище)

За розташуванням джерела

1. зосереджені (точкові);

2. розосереджені (розподілені)

За локалізацією виробництва

1. в основному

2. допоміжному

3. підсобному

За організацією відведення та контролю викидів

1. організовані

2. неорганізовані.

Організований промисловий викид - це викид, який надходить в атмосферу через спеціально споруджені газоотходи, повітроводи, труби.

Неорганізований промисловий викид - це викид, який надходить в атмосферу, викид у вигляді ненапрямлених потоків газу внаслідок порушення герметичності обладнання, відсутності або незадовільної роботи обладнання.

Промислові викиди поділяються на:

первинні - безпосередньо надходять в атмосферу від тих чи інших джерел;

вторинні - утворені від первинних. Вони більш токсичні.

За характером виявлення дії джерела

1. безперервної дії;

2. періодичної (короткочасної) дії.

За температурою викидів джерела

1. нагріті

2. холодні

Основні джерела забруднення атмосфери:

1. промислові підприємства

2. населені пункти

3. природні стихійні явища

Основні джерела забруднення гідросфери:

1. атмосферні опади

2. побутові стічні води

3. промислові стічні води

Класифікація джерел забруднення літосфери

1. житлові будинки та побутові підприємства

2. промислові підприємства

3. енергетика

4. сільське господарство

5. транспорт

1.5 Санітарно-захисна зона промислового підприємства

Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів України підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ).

СЗЗ - відстань між енергопідприємством і найближчими житловими або іншими будівлями, яка утворюється з метою захисту населення від впливу шкідливих виробничих чинників (шкідливі викиди, теплове і електромагнітне випромінювання, радіація, шуми тощо). Вона встановлюється з розрахунку неперевищення цих чинників за межі установлених граничнодопустимих величин.

Для радіаційно-ядерного об'єкту - СЗЗ - це територія навколо, де рівень опромінення людей в умовах нормальної експлуатації може перевищити квоту ліміту дози для категорії В. У СЗЗ забороняється проживання населення, встановлюються обмеження на виробничу діяльність, що не має відношення до радіаційно-ядерного об'єкту та де проводиться радіаційний контроль.

Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму.

Санітарно-захисні зони АЕС України складають не менше 2,5 км.

Схема санітарно захисної зони об'єкту та роза вітрів

Напрямок вітру	Північ	ПівнічСхід	Схід	ПівденьСхід	Південь	ПівденьЗахід	Захід	ПівнічЗахід
Повторюваність вітру, P, %	12	14	18	14	12	10	10	10

Граничні значення КЕН	Категорія небезпеки підприємства	Нормативний розмір СЗЗ, lo, м (не менше)
КЕН >106	1	1000
104 < КЕН <106	2	500
103 < КЕН <104	3	300
КЕН <103	4	100

Одержаний мінімально граничний розмір санітарно-захисної зони l₀, м,  повинен уточнюватися як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення залежно від рози вітрів району розташування підприємства за формулою:

,

де - величина СЗЗ за відповідними румбами, м; l₀ – нормативний розмір СЗЗ відповідно до категорії небезпеки підприємства, м;  – середньорічна повторюваність  напрямку вітрів румбу, що розглядається, %; Р₀ – повторюваність напрямків вітрів одного румбу при круговій розі вітрів (при восьмирумбовій розі вітрів Р₀ = 100/8 = 12,5 %).

Розділ 2. Екологічні проблеми енергетики

Головними причинами, що призвели до загрожуючого стану довкілля, є:

• застаріла технологія виробництва та обладнання,

• висока енергомісткість та матеріаломісткість, що перевищують у два – три рази відповідні показники розвинутих країн;

• високий рівень концентрації промислових об’єктів;

• несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв;

• відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення тощо);

• низький рівень експлуатації існуючих природоохоронних об’єктів;

Енергетика - найважливіший фактор у процесі перетворення природи людиною. Виробництво енергії, її транспортування і споживання набули глобального характеру. Створений людством енергетичний потенціал забезпечує сучасні технології освоєння навколишнього космічного простору.

Поряд з тим майже 80% усіх видів забруднення біосфери зумовлює саме енергетична промисловість, яка включає добування, переробку і використання палива.

Щорічне споживання енергії у світі зараз наближається до 25…35 млрд. тонн умовного палива. Наслідком цього є виснаження світових запасів викопного палива.

При цьому спалювання органічного палива в енергетичних установках супроводжується величезними викидами шкідливих речовин і побічного тепла в навколишнє середовище.

На нинішньому етапі розвитку людства виникає необхідність у переведенні енергетичної промисловості на інтенсивний шлях, у впорядкуванні використання енергоносіїв на всіх рівнях, у пошуку і використанні альтернативних (екологічно чистих і невичерпних) джерел енергії.

Одним із напрямів пошуку прихованих енергорезервів та їх реалізації в Україні є програма державної підтримки розвитку нетрадиційної енергетики, яка є складовою частиною Національної енергетичної програми України. У Програмі доповнено і розширено напрями розвитку, конкретизовано області застосування, уточнено обсяги впровадження нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики відповідно до основних показників національної енергетичної програми України.

Особливого значення набуває економія електроенергії.

Порівняльна характеристика потреби в паливі та відходах ТЕС і АЕС

Тип електростанції	Потреба в паливі	Відходи
Всі ТЕС та ТЕЦ України	120 тис. т палива на добу	480…600 тис. т на добу
АЕС потужністю 1 млн. кВт з реактором типу ВВЕР	1 т урану за рік	~ 1 т за рік

Характеристики електроенергії, що виробляється традиційними і нетрадиційними методами

Вид електростанції чи джерела енергії	Коефіцієнт корисної дії, %	Доступність,%
Вугільна	35-40	85-90
Ядерна	35-40	75-85
Вітрова	40-70	20-40
Сонячна	10-20	15-20
Газифікація вугілля	40-50	80-90
Геотермічна	15-20	70-80
Маретермічна	2-3	90-95
Водень	30-45	70-80
Паливні елементи	60-80	80-90
Фотосинтез	0,4-1	90-95
Магнітогідродинамічна	50	60-70

Показники ефективності та екологічної безпеки ТЕС і АЕС

• к оефіцієнт корисної дії - співвідношення виробленої електроенергії до хімічної енергії (теплоти згорання) витраченого палива

• к ритерій екобезпеки, який визначається як відношення виробленої енергії до валового викиду шкідливої речовини

Атмосферні викиди від різнихо паливних циклів, включаючи стадію виробництва електроенергії г/(кВч-год) (ел.) Конкурентоздатність різних циклів виробництва електроенергії