1.2 Моніторинг довкілля. Екологічні карти України

Cучасний екологічний стан України

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим" способом - без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля¹.

Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва.

Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров’я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України².

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Головними причинами, що призвели до загрожуючого стану довкілля, є: застаріла технологія виробництва та обладнання, висока енергомісткість та матеріаломісткість, що перевищують у два - три рази відповідні показники розвинутих країн; високий рівень концентрації промислових об’єктів; несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв; відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення тощо), низький рівень експлуатації існуючих природоохоронних об’єктів; відсутність належного правового та економічного механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем; відсутність належного контролю за охороною довкілля.

Моніторинг - система постійного довготривалого спостереження, контролю прогнозування та управління екологічними процесами.

Моніторинг дозволяє :

• виявляти критичні та екстремальні ситуації,

• виявляти фактори антропогенного впливу на довкілля,

• здійснювати оцінку та прогнозування стану об'єктів спостереження,

• керувати процесами взаємовпливу об'єктів біосфери та техносфери

Моніторинг довкілля поділяють на локальний, регіональний, національний.

Види установок екологічного контролю на АЕС

Пункт екологічного контролю (н-д, на РАЕС) включає: стаціонарну ділянку спостережень та хімічну лабораторію.

Ділянка (полігон) спостережень складається з площадки для відбору проб, гідропостів, спостережних свердловин. На ній відбирають проби атмосферного повітря, атмосферних осадків, вод ґрунтів, рослинності (рослини-індикатори та рослини-монітори) та проводять гідрометричні та геофізичні вимірювання

АСКРО - комплекс автоматизованих постів контролю радіаційної обстановки – здійснює контроль радіаційної обстановки на території в 3 000 квадратних кілометрів, де проживає близько 130 тисяч чоловік у 90 населених пунктах

- 16 постів (промайданчик), 13 (СЗЗ та в зоні спостереження)

- вимірювання газо-аерозольних викидів через усі вентиляційні труби енергоблоків, рідких скидів РАЕС, потужності дози, концентрації йоду й аерозолів

- 30 метеорологічних параметрів

- передача інформації здійснюється в режимі реального часу.

Усього з енергоблоків передається близько 85 000 технологічних параметрів. Обслуговуючий персонал АСКРО - 30 чоловік

Екологічний моніторинг ТЕС (АЕС) включає:

• контроль викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних  та пересувних джерел ТЕС (АЕС);

• контроль стану водних об'єктів, розташованих в зоні впливу;

• гідрологічні дослідження;

• гідрогеологічні дослідження;

• метеорологічні спостереження;

• контроль радіаційної обстановки на промисловому майданчику, у санітарно-захисній зоні, зоні спостереження (30-кілометрова зона) при всіх режимах роботи станції;

• контроль порядку поводження з нерадіоактивними відходами;

• контроль дотримання природоохоронного законодавства цехами і підрозділами

Екологічні карти України

• карта викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря

• карта стану поверхневих вод України

• карта кислотності атмосферних опадів України

• карта структури особливо цінних ґрунтів

• карта забрудненості різних місцевостей України цезієм-137

• карта забрудненості територій небезпечними речовинами

• карта стану питних вод України: твердість та нітрати

• карта умов проживання населення

Екологічна карта водойомищ України

Вперше в Україні водоймища досліджувалися виходячи з рибогосподарських нормативів – більш суворих, ніж санітарно-епідеміологічні норми. Лідерами по рівню забруднення виявилися води Сіверського Дінця і Дністра. Також високий рівень забруднення відзначений у водоймищах Львівської, Донецької, Харківської і Луганської областей. Основна причина – промислове забруднення і побутові стоки. 

В ході дослідження застосовувалися три групи методів – радіоекологічні, гідробіологічні і химікоаналітичні. Серед перевірених водоймищ, майже половина може бути віднесена до помірно забруднених. У 25% – перевищені максимальні показники, які допускаються рибогосподарськими нормативами. 

Рівень радіоактивного забруднення у всіх перевірених водоймищах відповідає показникам, зафіксованим ще до Чорнобильської аварії 1986 років. Це пояснюється розгалуженою мережею більше 63 тисяч річок України. Саме вони забезпечують інтенсивний природний процес самоочищення водних ресурсів.