
- •«Охорона навколишнього середовища» «Охорона довкілля»
- •Екологія та Охорона довкілля
- •1.2 Моніторинг довкілля. Екологічні карти України
- •Карта стану поверхневих вод України
- •Карта кислотності атмосферних опадів України
- •1.3 Класифікація та вплив шкідливих речовин, що утворюються на тес і аес, на довкілля та людину
- •1.4 Класифікація та загальна характеристика джерел забруднення довкілля
- •1.5 Санітарно-захисна зона промислового підприємства
- •2.1. Екологічні проблеми теплоенергетики
- •2.2. Екологічні проблеми атомної енергетики
- •2.3 Самоочищення біосфери
- •3.1 Методи захисту довкілля
- •3.2 Класифікація методів очищення
- •3.4 Методи контролю концентрації шкідливих речовин
- •3.5 Методи та засоби захисту гідросфери від теплового забруднення
- •3.6 Модель вітрових течій (метод «повних потоків»)
- •3.7 Методи та заходи протирадіаційного захисту
- •3.7.1 Загальні відомості щодо радіоактивного забруднення біосфери та методів протирадіаційного захисту
- •3.7.2 Системи вентиляції і газоочищення на аес
- •3.7.3 Очищення водойм від радіонуклідів
- •3.7.4 Очищення ґрунтів
- •4.2 Класифікація відходів
- •4.3 Напрямки поводження з відходами та управління ними
- •4.4 Поводження з рав на діючих аес України
- •4.4.1 Розрахунок ступеня радіоактивного забруднення іонообмінних смол сво як радіоактивн их відходів аес
- •4.4.2 Методи переробки рав
- •4.4.3 Розрахунок основних показників функціонування сховищ радіоактивних відходів аес
- •4.5 Оцінка ефектів природоохоронної діяльності Екологічні, соціально-економічні та економічні ефекти природоохоронної діяльності
- •4.6 Сучасні проблеми енергетики з точки зору екології
- •Розрахунок гдв шкідливих речовин в атмосферне повітря
- •Принцип alara
- •Нормативи збору, який справляється за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, в тому числі у морські води
- •Нормативи збору, який справляється за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти залежно від концентрації забруднюючих речовин
3.7.4 Очищення ґрунтів
Забруднення ґрунтів - накопичення в ґрунтах біологічних та хімічних речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості
За словами відомого гігієніста грунт є " єдиним місцем, що задовольняє всім вимогам і дарований самою природою для знешкодження забруднень. Але його детоксикаційна здатність має межу, або поріг, екологічної адаптаційної можливості"
Радіоактивне забруднення земель України внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС: 159 тис. гектарів земель – це радіаційно забруднені сільськогосподарські угіддя, що не використовуються у сільськогосподарському виробництві.
Безпосередньо у 30-кілометровій зоні відчуження вилучено з користування
65 тис. гектарів сільськогосподарських угідь,
близько 400 тис. гектарів природних кормових угідь,
понад 3 млн. гектарів лісів.
Придатними для проживання населення та сільськогосподарського виробництва без обмежень вважають: по-перше, території, грунти яких не містять штучних радіонуклідів, а природна радіоактивність грунту знаходиться в межах 05-2 Ku/км2 по-друге, території, забруднені радіонуклідами штучними при умови, що активність грунту не перевищує 1 Ku/км2. Грунти, забруднені радіонуклідами штучними, активність яких становить від 1 до 5 Ku/км2 визнають умовно чистими, придатними для проживання лише обмеженої частини населення (категорія Б згідно з класифікацією норм радіаційної безпеки НРБ-97). При такому рівні забруднення радіонуклідами кількість харчових продуктів місцевого виробництва не повинно перевищувати межі річного надходження для цієї категорії населення. Помірно забруднені грунти (активність 5-15 Ku/км2) придатні для проживання населення і сільськогосподарсько ¬ го виробництва лише за умови проведення спеціальних агрохімічних і агромеліоративних робіт при контролі за радіоактивністю об'єктів навколишнього середовища. При цьому доза опромінення населення не повинна перевищувати довічно допустимої - 35 бер. Забруднені грунти (активність 15-40 Кі/км2) можна використовувати для проживання населення лише за умови забезпечення чистими харчовими продуктами. Якщо грунти дуже забруднені (активність 40-100 Кі/км2), проживати населенню не рекомендується.
Нормативи для визначення зон в залежності від радіоактивного забруднення ґрунтів
Зона |
Щільність забруднення, Ки/км2 |
Розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини |
||
цезієм |
стронцієм |
плутонієм |
||
Зона безумовного (обов’язкового) відселення |
Більше 15 |
Більше 3 |
Більше 0,1 |
може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) на рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійних період |
Зона гарантованого добровільного відселення |
5-15 |
0,15-3 |
0,01-0,1 |
може перевищити 1,0 мЗв (0,1бер) |
Зона посиленого радіоекологічного контролю |
1-5 |
0,02-1,15 |
0,005-0,01 |
перевищує 0,5 мЗв (0,05бер) |
Зона безумовного (обов’язкового) відселення –територія, що зазнала інтенсивного забруднення довговічними радіонуклідами, із щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв.км і вище, чи стронцію від 3,0 Кі/кв.км і вище, чи плутонію від 0,1 Кі/кв.км і вище, де ефективна еквівалентна доза опромінення людини може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) на рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійних період.
Зона відчуження територія, з якої у 1986р. було проведено евакуацію населення.
Зона гарантованого добровільного відселення – територія з щільністю забрудненого грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15.0 Кі/кВ.км, чи стронцію від0,15 до 3,0 Кі/кВ.км чи плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кВ.км, де ефективна еквівалентна доза опромінення людини може перевищити 1,0 мЗв (0,1бер)на рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Зона посиленого радіоекологічного контролю – територія з щільністю забрудненого грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кВ.км, чи стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кВ.км, чи плутонію від 0,005 до 0.01 Кі\кв.км, за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослин та інших чинників перевищує 0,5 мЗв (0,05бер) на рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Самоочищення ґрунтів - тривалий біологічний процес, внаслідок якого органічні речовини перетворюються на воду, діоксид вуглецю, мінеральні солі і гумус, а патогенні мікроорганізми відмирають
Самоочищення ґрунтів від радіоактивного забруднення залежить від тривалості життя радіоактивних ізотопів та їх міграційної здатності.
Час самоочищення ґрунтів - інтервал часу, протягом якого відбувається зменшення масової частки забруднюючої ґрунт хімічної речовини на 96 % від первісного значення чи його фонового вмісту
Розподіл радіоактивних елементів по профілю ґрунту залежить
від механічного складу
водного режиму ґрунту
рухомості радіонуклідів 90Sr>137Сs > 129І >239Рu .
На глинистих і суглинкових ґрунтах з непромивним режимом основна частина радіонуклідів антропогенного походження протягом багатьох років зберігається у верхньому (до 10 см) шарі ґрунту - швидкість вертикальної міграції дуже низька.
Значно швидше мігрують радіонукліди вглиб піщаних ґрунтів. За 10 — 15 років вони проникають на глибину до 40 - 50 см. При досягненні рівня ґрунтових вод вони починають мігрувати горизонтально
За даними Ф. А. Тихомирова (1988): період напівочищення орного горизонту з урахуванням радіоактивного розпаду - приблизно 0,4—0,7 періоду піврозпаду цих елементів (90Sr , І37Сs), тобто 10—20 років.
Радіоактивні ізотопи 14С та 129І, які увійшли до складу гумусу, залишаються в ґрунті на сотні років.
Розділ 4. Екологічні, соціально-економічні та економічні ефекти природоохоронної діяльності
4.1 Відходи енергетичного виробництва та їх вплив на довкілля
Щороку в господарський обіг в Україні залучається понад 1 млрд. т природних речовин
Утворюються залишкові продукти виробництва (технологічні відходи) і споживання (побутові відходи)
На початку 2000-х років у навколишнє природне середовище щорічно надходило від 60 до 100 млн. т шкідливих речовин (у вигляді індивідуальних сполук та у складі різних відходів).
У сховищах організованого складування зберігалося майже 3 млрд.т токсичних, тобто особливо небезпечних промислових відходів
Відходи нагромаджуються у вигляді відвалів, териконів, шламо- і соленакопичувачів, різного роду звалищ, площа яких на даний час наближається до 200 тис. га, зростаючи кожного року на 3–6 тис. г
Якщо у 1990 р. на одного жителя України припадало приблизно 300 т відходів, то нині ця величина перевищує 400 т (із них 87 т – токсичні відходи)
Згідно із Законом України "Про відходи" до відходів належать будь-які речовини, матеріали і предмети, що виникають у процесі діяльності людини і людського суспільства і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Винятком із зазначеної категорії речовин є невловлювані газоподібні речовини, що викидаються безпосередньо в повітря, наприклад, диоксиди вуглецю та азоту, аерозольні димові частки, а також речовини, в основному розчинні, що скидаються із стічними водами у водні об'єкти (крім тих, які акумулюються і підлягають вивезенню у спеціально відведені місця складування).
Проблема відходів має високу гостроту через низьку швидкість їх розкладання:
Папір руйнується через 2-10 років,
Консервні банки за 100 років,
Поліетиленові матеріали за 200 років,
Пластмасса за 500 років,
Для повного розкладу скла потрібно 1000 років