Експортна ініціатива Чому більшість фірм приречені на внутрішній ринок:

• їх продукти або послуги занадто стандартизовані, неконкурентноздатні, чи з інших причин не влаштовують зовнішні ринки;

• вони занадто малі і їм не вистачає ресурсів менеджменту і кваліфікації;

• їх розміщення не задовольняє ефективним транспортним витратам.

Велика кількість фірм може мати достатній експортний потенціал, проте:

• у них відсутня чітка концепція витрат і майбутніх прибутків (L&P analysis) та росту;

• вони не здатні швидко перерозподіляти ресурси для інших видів діяльності;

• їм притаманний страх щодо закордонної діяльності.

Мотиви зовнішньоекономічної діяльності

Переважна кількість експортерів утягуються в ЗЕД через зовнішні стимули:

• запрошення до співпраці з боку національних експортерів та іноземних фірм (постачання обладнання та деталей);

• незапитанні замовлення з боку експортних агентів та покупців для іноземних фірм (великих гуртовиків), які шукають підходящі продукти (незапитанні замовлення складають 40-85% експортного рішення майбутніх експортерів);

• торгові асоціації, урядові агенції, торгово-промислові палати (ТПП) та поширювачі реклами у засобах масової інформації та Інтернет, які звертають увагу фірм на експортні можливості або пропонують їм прийняти участь у міжнародних ярмарках і виставках;

• об’єднання фірм шляхом злиття або поглинання з більшою фірмою-експортером, яка зобов’язує свої філії проводити експортну політику;

• інституційні зміни, такі як приєднання до торгівельних угрупувань, зниження митних бар’єрів та ін.

Пасивне реагування

на експортні пропозиції можуть виникати через образ мислення (тобто занадто багато проблем через):

• документацію;

• мовні труднощі;

• транспортні угоди;

• фінансування;

• поглинання часу;

• адміністративні витрати.

(Фірми, які не люблять ризику, не бажають виходити на зовнішні ринки – але досвідчені експортери відносяться до географічної дисперсії ринків як до стратегії мінімізації ризику).

Пошук експортних можливостей може бути визначена фірмою як альтернатива до:

• розміщення ресурсів на R&D (науково-дослідницькі та проектні розробки);

• сприянню новим продуктам і процесам;

• проникненню на упущенні сегменти внутрішнього ринку.

Внутрішні стимули:

• порівняльні переваги;

• конкурентні переваги, а саме:

1. спеціалізований продукт, захищений патентом;

2. технологічні переваги;

3. цінові і витратні переваги;

4. нецінові переваги (сервіс та якість);

5. розташування.

Внутрішні стимули можуть зростати через:

• конкуренцію в результаті насичення або звуження внутрішнього ринку;

• надлишкових виробничих потужностей;

• рецесії (кризи);

• бізнесового песимізму щодо перспектив національної економіки;

• невдачі у досягненні успіху на внутрішньому ринку;

• розуміння того, що зміни бізнесової політики конкурентів загрожують репутації і становищу фірми.

!!! Позитивна реакція фірми на різні стимули міжнародної орієнтації залежить від вищого керівництва:

• походження;

• подорожі та освіта;

• спосіб мислення;

• знання мови та ін.

Без цього лише прибуття нових співробітників на основні посади може розвинути експортний потенціал фірми!!!