- •Розділ 2. Технологія менеджменту зед недоліки теорій міжнародної економіки
- •Природні бар’єри
- •Штучні бар’єри
- •Проблеми перспективи фірми у зед:
- •Експортна орієнтація фірми
- •Конкурентні переваги підприємства
- •Експортна ініціатива Чому більшість фірм приречені на внутрішній ринок:
- •Мотиви зовнішньоекономічної діяльності
- •Пасивне реагування
- •Внутрішні стимули:
- •Внутрішні стимули можуть зростати через:
- •Експортні мотиви Мотив “класичних” економічних теорій – максимізація прибутків
- •!!! Зовнішньоекономічна діяльність не є самоціллю
- •Детермінанти успішного експорту
- •Існують 6 складових успішних експортерів:
- •Аналіз затрат і прибутків від зед
- •Цінова ескалація
Експортна ініціатива Чому більшість фірм приречені на внутрішній ринок:
їх продукти або послуги занадто стандартизовані, неконкурентноздатні, чи з інших причин не влаштовують зовнішні ринки;
вони занадто малі і їм не вистачає ресурсів менеджменту і кваліфікації;
їх розміщення не задовольняє ефективним транспортним витратам.
Велика кількість фірм може мати достатній експортний потенціал, проте:
у них відсутня чітка концепція витрат і майбутніх прибутків (L&P analysis) та росту;
вони не здатні швидко перерозподіляти ресурси для інших видів діяльності;
їм притаманний страх щодо закордонної діяльності.
Мотиви зовнішньоекономічної діяльності
Переважна кількість експортерів утягуються в ЗЕД через зовнішні стимули:
запрошення до співпраці з боку національних експортерів та іноземних фірм (постачання обладнання та деталей);
незапитанні замовлення з боку експортних агентів та покупців для іноземних фірм (великих гуртовиків), які шукають підходящі продукти (незапитанні замовлення складають 40-85% експортного рішення майбутніх експортерів);
торгові асоціації, урядові агенції, торгово-промислові палати (ТПП) та поширювачі реклами у засобах масової інформації та Інтернет, які звертають увагу фірм на експортні можливості або пропонують їм прийняти участь у міжнародних ярмарках і виставках;
об’єднання фірм шляхом злиття або поглинання з більшою фірмою-експортером, яка зобов’язує свої філії проводити експортну політику;
інституційні зміни, такі як приєднання до торгівельних угрупувань, зниження митних бар’єрів та ін.
Пасивне реагування
на експортні пропозиції можуть виникати через образ мислення (тобто занадто багато проблем через):
документацію;
мовні труднощі;
транспортні угоди;
фінансування;
поглинання часу;
адміністративні витрати.
(Фірми, які не люблять ризику, не бажають виходити на зовнішні ринки – але досвідчені експортери відносяться до географічної дисперсії ринків як до стратегії мінімізації ризику).
Пошук експортних можливостей може бути визначена фірмою як альтернатива до:
розміщення ресурсів на R&D (науково-дослідницькі та проектні розробки);
сприянню новим продуктам і процесам;
проникненню на упущенні сегменти внутрішнього ринку.
Внутрішні стимули:
порівняльні переваги;
конкурентні переваги, а саме:
спеціалізований продукт, захищений патентом;
технологічні переваги;
цінові і витратні переваги;
нецінові переваги (сервіс та якість);
розташування.
Внутрішні стимули можуть зростати через:
конкуренцію в результаті насичення або звуження внутрішнього ринку;
надлишкових виробничих потужностей;
рецесії (кризи);
бізнесового песимізму щодо перспектив національної економіки;
невдачі у досягненні успіху на внутрішньому ринку;
розуміння того, що зміни бізнесової політики конкурентів загрожують репутації і становищу фірми.
!!! Позитивна реакція фірми на різні стимули міжнародної орієнтації залежить від вищого керівництва:
походження;
подорожі та освіта;
спосіб мислення;
знання мови та ін.
Без цього лише прибуття нових співробітників на основні посади може розвинути експортний потенціал фірми!!!
