1.4. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Безпосереднє здійснення суб'єктами господарювання зовнішньоекономічної діяльності регулюється державою в особі її органів, недержавних органів управління еконо-мікою (товарних, фондових, валютних бірж, торговельних палат, асоціацій, спілок та інших організацій координа-ційного типу), самих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійсню-ється з метою забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки нашої держави в систему світового поділу праці та набли-ження її до ринкових структур розвинених країн світу.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Ук-раїні здійснюється за допомогою таких засобів (інстру-ментів):

-

законів України;

-

передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними орга-нами України в межах їх компетенції;

- економічних заходів оперативного регулювання (ва-лютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

- угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоеко-номічної діяльності і які не суперечать законам України.

Названі акти і дії регулювання зовнішньоекономічної діяльності є вичерпними. Забороняється регулювання зов-нішньоекономічної діяльності прямо не передбаченими законом актами і діями державних і недержавних органів.

Зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів господарювання залежить від правового режиму, що вста-новлюється державою для її здійснення.

Згідно з Законом «Про зовнішньоекономічну діяль-ність» на території України запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

-

національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обо-в'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території Ук-раїни, а також щодо експортно-імпортних операцій іно-земних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

-

режим найбільшого сприяння, який означає, що іно-земні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли заз-начені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаєм-ної угоди суб'єктам господарської діяльності інших дер-жав згідно з відповідними договорами України та застосо-вується у сфері зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон згідно із статтею 24 Закону, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України відповідно до статті 25 Закону.

Світовій практиці зовнішньоекономічної діяльності відомий ще преференційний режим, тобто такий режим, при якому розвинені держави в односторонньому порядку згідно з міжнародним правом надають юридичним і фізич-ним особам держав, що розвиваються, особливі права, пільги, і переваги без взаємності.

Встановлення того або іншого режиму безпосередньо по-значається на умовах здійснення зовнішньоекономічної діяль-ності іноземними суб'єктами господарювання. Правовий ре-жим встановлюється залежно від домовленостей, досягнутих між державами і зафіксованих в нормах міжнародного права. Суб'єкти господарювання будуть користуватися тими права-ми, перевагами і пільгами при здійсненні зовнішньоекономі-чної діяльності, які будуть передбачені в міжнародних догово-рах, а згодом запроваджені в національне законодавство.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяль-ності має забезпечувати:

-

захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

-

створення рівних можливостей для суб'єктів зовніш-ньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

- заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втру-чатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяль-ності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство еко-номіки та з питань європейської інтеграції України, Дер-жавна митна служба України та інші органи відповідно до їхньої компетенції, визначеної ст. 9 Закону «Про зовніш-ньоекономічну діяльність» [5, ст. 9], а також органи місцевого само-врядування, компетенція яких в галузі зовнішньоекономіч-ної діяльності визначена ст. 10 зазначеного Закону та ст. 35 Закону України від 21 травня 1997р. «Про місцеве самовря-дування» [9, ст. 35].

Відповідно до ст. 8 Закону "Про зовнішньоекономічну діяль-ність" державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати [5, ст. 8]:*

захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

•

створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоеко-номічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.