ТМІ_Л3

Тема заняття Аудиторія засобів масової інформації

Схема лекції:

1. Поняття аудиторії ЗМІ.

2. Класифікації аудиторії

3. Масова інформація і аудиторія

4. Аналіз інформаційних повідомлень

Схема аналізу

1. Беремо 2 повідомлення з різних джерел, бажано українське і російське, або російське і англійське і зачитуємо

2. Виявляємо, які етичні норми порушуються

3. Прогнозуємо тип аудиторії, який найбільш вразливий для такого повідомлення

4. Викидаємо факти, що несуть порушення етичних норм.

5. Зіставляємо початкове і кінцеве повідомлення.

6. Підсумок – висновок про видання та автора

1. Загальна характеристика аудиторії ЗМІ.

Загальна характеристика аудиторії засобів масової інформації передбачає визначення тих головних критеріїв, що визначають «обличчя» нашого сприймача. А відтак, - і його потенційні реакції на діяльність окремого видання, телепрограми чи Інтернет-порталу.

Передусім варто відзначити специфіку інформації, що породжується і тиражується в ЗМІ, порівняно з іншими видами інформаційної діяльності. Для прикладу візьмемо таку галузь людської діяльності як література. За великим рахунком і художній, і публічно оприлюднюваний твори досить подібні: вони постають унаслідок авторської мети, вирішують поставлені авторами завдання, являють собою певну цілісність, оскільки в кожному з них простежується структура та певна жанрово-стильова відповідність. Однак різниця в підходах до продукування таких творів досить відчутна. Художній твір має в своїй основі образ, і світ, що постає з тексту у свідомості читача – передусім образний. Образність в основі своїй розкривається через естетичність, через придатність формувати естетичну насолоду, естетичні смаки, а отже – стати набутком людського досвіду протягом тривалого часу, як максимум – часу розвитку й становлення суспільства загалом.

Твір журналістський має цілком іншу природу. В його основі лежить факт. Відповідно серед ключових вимог до такого твору постають суспільна значимість та актуальність його, оскільки саме завдяки журналістському твору розкриваються важливі політичні, економічні, культурні, соціальні аспекти сьогодення.

І якщо для художнього твору різноманіття прочитань виступає чинником позитивним. То для журналістського – навпаки, негативним.

Таким чином можемо стверджувати залежність способу і характеру подачі інформації від соціальної функції, ролі тієї чи іншої галузі діяльності у житті суспільства. Відповідно зростає вимога до врахування особливостей аудиторії конкретного видання, здатності цієї аудиторії сприймати інформацію певного типу, певного стилю. Виражену певними засобами та розповсюджену через чітко визначені канали.

У питанні загальної характеристики аудиторії ЗМІ є кілька проблем, які на жаль до сьогодні не мають однозначного розв’язання. Серед них найбільш важливими є такі:

1. Чи має журналіст відповідати запитам аудиторії, чи повинен вести її за собою, писати про те, що його професійний рівень і фахова підготовка дають підстави визначати як головне і важливе?

2. Чи можна врахувати особливості кожного читача і яким чином формувати видання, коли кожне прочитання одного й того ж матеріалу читачем різниться від інших?

3. Чи є сенс формувати спеціалізовані ЗМІ відповідно типів аудиторії, коли існують ЗМІ, що можуть бути однаково цікавими для всіх типів аудиторії

Кожен з нас може дати відповіді на ці питання, однак наскільки вони будуть правильними – залежить не стільки від істинності цих відповідей, стільки від ситуацій, загального контексту діяльності ЗМІ.

2. Класифікація аудиторії

Класифікація аудиторії за статтю:

1. чоловіча аудиторія.

2. жіноча аудиторія.

Класифікація аудиторії за віком:

1. дитяча 0-15

2. 15-19 років

3. 25-34 роки

4. 45-54

5. 55-60

Класифікація аудиторії за освітою

1. Люди без освіти

2. Люди із середньою освітою

3. Люди з вищою освітою.

Класифікація аудиторії за соціальним статусом:

1. співвласники компаній

2. керівники вищого рівня

3. спеціалісти

4. службовці

5. кваліфіковані робітники

6. некваліфіковані робітники

7. студенти

8. домогосподарки

9. пенсіонери

10. безробітні.

Класифікація аудиторії за сімейним станом:

1. одружені або проживають разом

2. неодружені

3. розведені

4. вдівці

Класифікація аудиторії за достатком:

1. не мають достатньо коштів для купівлі продуктів

2. мають достатньо коштів на продукти, але не мають коштів на одяг

3. мають достатньо коштів на продукти та одяг, але складно купляти речі довготривалого вжитку (телевізор, холодильник тощо)

4. мають достатньо коштів на продукти, одяг речі тривалого вжитку, але складно купувати дуже дорогі

Класифікація аудиторії за розміром домогосподарств:

1 людина, 2 людини, 3, 4, 5, 6, 7 і більше людей.

Класифікація аудиторії за кількістю дітей:

1. немає дітей до 18 років

2. є діти 0-6 років

3. є діти від 7 до 18 років

Класифікація аудиторії за ставленням до мовця:

1. доброзичлива

2. критично налаштована

3. зацікавлена

4. нейтральна

5. ворожа (стосовно оратора);

3.Етичні норми інформаційної журналістики

 Етичні норми найчастіше відносяться до того, що можна назвати «неписаним законом». Чи це етичні норми цілого суспільства, чи етичні норми окремої суспільно-важливої професії, якою є журналістика. Окремі етичні норми в законодавстві інколи прописуються, але суспільство живе не лише за законодавством. Норми журналістської етики в хорошій редакції прописуються в документі під назвою «редакційний кодекс». Але навіть якщо у вашій редакції такого документу нема, це не означає, що ви в своїй роботі вільні від дотримання етичних норм. Етичних норм багато, інколи вони йдуть у відповідності з чинним законодавством, інколи виходять за його межі. Давайте коротко проаналізуємо їх усі, при цьому порівнюючи їх з чинними юридичними обмеженнями в журналістській роботі.  

1. Довідався сам – повідом людям

Це головне етичне правило журналіста. Адже місія нашої професії саме в тому і полягає, щоб інформувати суспільство про те, що відбувається насправді. І найбільше – про діяння політиків і чиновників, великих бізнесів. Чесно кажучи, не є функцією журналіста вирішувати, що має знати суспільство, а чого не має знати. На це є велика купа політиків, чиновників, спецслужб. А наша робота полягає в тому, щоб будь-яку важливу для суспільства новину донести до людей. Хай вже люди самі вирішують, чи їм це цікаво. Хай роблять з цієї новини кожен свої особисті висновки. Хай спецслужби і інші силовики ятрять нас з вами. Наша місія – донести людям правду. Не вдаючися в розумування, чи варто це знати людям. Люди це вирішать самі! Тут етична норма безнадійно відривається від чинного законодавства, а тим більше від того, як це законодавство розуміють державні мужі і інституції. Не лише в Україні, а навіть і в найдемократичніших правових державах. Тому будьте готовими відстоювати право вашої аудиторії знати правду. І не завжди закон буде на вашому боці, на жаль.  

2. Відмова від шокових матеріалів

Коли ми готуємо наші матеріали, маємо пам’ятати, що дивитися/слухати/читати їх будуть різні люди. Ми з вами ніколи не в змозі вгадати, хто стане аудиторією кожного конкретного нашого матеріалу! Відтак, майте на думці одне: будь-який ваш матеріал має бути таким, щоб він «критично» не зачепив будь-кого з потенційних ваших глядачів/слухачів/читачів. Людина зі слабким серцем може не витримати відеокадр або фото мерця. Людина зі своїми правилами не пробачить вам нецензурного слова в ефірі чи на шпальті. А тим більше, що вашим глядачем/слухачем/читачем цілком може виявитися дитина, якій зовсім необов’язково знати, що означає те чи інше «доросле» слово. А тим більше – «доросла» картинка. Майте це на увазі. І тут етична норма йде пліч-о-пліч з законодавством,  

3. Відмова від матеріалів, шкідливих для суспільної моралі

Антисоціальна поведінка зазвичай перебуває в конфлікті з чинним законодавством. Це коли йдеться про кримінал, хуліганство, наркоманію. Відтак нам з вами слід розповідати про всі ці речі так, щоб не робити їм зайву рекламу. Як мінімум, врівноважувати «злочин» і «покарання». Але є антисоціальні речі, які не регламентуються законодавством. Наприклад, вживання алкоголю або паління. Законом не заборонено. Але ми також не маємо права рекламувати ці звички, які важаються більш шкідливими, аніж корисними. І є речі, які точно ніяк, жодним чином не регламентуються. Найважча – це суїцид. Психологи називають цю модель поведінки наслідуваною. Отже, нам з вами слід бути максимально обережними, коли темою нашого матеріалу є самогубство або його спроба. Закон не регламентує це жодним чином, а нам з вами слід пам’ятати, що яскравий приклад самогубці з нашого сюжету може, на жаль, надихнути на таке ж когось з нашої аудиторії.  

4. Повага до приватного життя

Законодавство тут проводить декілька меж. Але ми тут маємо перед суспільством власне завдання. Адже лише з наших матеріалів суспільство може довідатися про справжнє обличчя конкретного політика чи чиновника. А він буде позиватися на нас до суду. Але ж суспільство має право знати, що у державного чиновника з зарплатою в 100 тисяч гривень на рік є чомусь власна яхта ціною в 2 млн. доларів? Або про те, що чиновник на прес-конференції сказав одне, а на фуршеті – геть інше. Ми з вами не можемо (і тут закон починає відповідати етичній нормі) викидати на суд суспільства будь-яку приватну інформацію приватних (непублічних) людей. Лише з їх чіткої згоди!