53.Суть прибутку. Підприємницький, економічний, балансований, бухгалтерський, чистий прибуток

Прибу́ток — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. 

Прибуток виконує такі три функції: оцінка підсумків діяльності підприємства; розподіл чистого доходу в економіці; економічне стимулювання підприємства.Підприємницький дохід - це та плата, яку отримує підприємець за свою організаторську роботу по об'єднанню і використання економічних ресурсів, за ризик збитків від використання цих ресурсів за господарські ініціативи (інновації) і монопольну ринкову владу.Економічний прибуток являє собою різницю між сумою доходів підприємства, з одного боку, і сумою його поточних витрат, з іншого. При цьому враховуються поточні витрати як внутрішні так і зовнішні, перші не відбиваються бухгалтерським обліком та оцінюються за їхньою альтернативною вартістю. Економічний прибуток підприємства завжди менше бухгалтерського на величину внутрішніх поточних витрат.Бала́нсовий прибу́ток — це сума фінансових результатів від усіх видів діяльності підприємства за звітний період, що складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг) Балансовий прибуток — це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності Більшу частину прибутку підприємство отримує від основної виробничої діяльності.

Бухгалтерський прибуток - це різниця між загальним доходом і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами.

Чистий прибуток це прибуток після сплати податків. Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності цієї компанії.

54. Аграрні реформи в Україні

Як відомо, мета аграрної реформи – вирішити продовольчу проблему, вивести галузь на світовий рівень на основі утвердження багатоукладної економіки, ринкових відносин, соціально-економічного перетворення села..

Україна має свій власний шлях проведення економічних реформ в сільському господарстві – відродження господаря на українській землі шляхом приватизації та створення рівних юридичних прав і економічних можливостей для розвитку і здорової конкуренції усіх доцільних форм господарювання на селі.

Найбільш поширеною при цьому залишається колективна форма організації виробництва на базі асоційованої приватної власності на землю і майно. Справжні кооперативи (на відміну від колгоспів) діють самостійно в ринковому середовищі, і не підпадають під будь-який вплив адміністративних державних структур.

Слід зазначити, що у господарствах населення є свої проблеми:

• сомоексплуатація праці,

• домінування ручної праці,

• невеликі розміри виробництва.

Тому реформування можна проводити у трьох напрямах. Перший, коли всі власники є членами колективу, беруть участь у виробництві своєю землею, майном і працею. До них можна віднести існуючі колективні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства закритого типу, сільськогосподарські виробничі кооперативи.

Другим напрямом реформування колективних сільськогосподарських підприємств є створення на їх базі приватного підприємства. Керівник КСП може стати власником своєї частки (паю), заснувати приватне підприємство та орендувати в інших членів підприємства земельні частки (паї) і майно.

Третім напрямом реформування є створення нового підприємства кількома власниками, а земля й майно орендуються у їх власників. Він має такі ж проблеми, як і в другому напрямі. Різниця між ними полягає у тому, що там один власник, а в ЛТД – кілька.

Таким чином, найсприятливішими на сучасному етапі будуть формування, які основані на приватній власності на землю і майно та колективних формах організації виробництва, за яких кожний учасник такої кооперації одержує плату залежно від розміру вкладеного у загальне виробництво капіталу і праці.

(19) 55. Товарне виробництво: умови виникнення, розвиток та форми

Товарне виробництво існувало вже 5—7 тисячоліть тому, за часів первісного суспільства. Тією чи іншою мірою воно було поширене в різних соціально-економічних системах. Такхарактеризуючи економіку Стародавньої Греції, звертають увагу на те, що широкого розвитку набули у грецьких містах грошовий обіг і товарне виробництво. Щодо нашої країни, то тут вже на початку ХІІІ століттяз'являється тенденція товарного ремесла, коли предмети вироблялися не тільки на замовлення, а й на продаж. Отже, існують спільні для різних історичних епох причини виникнення товарного виробництва.

Товарному виробництву властиві особливі сили розвитку, які виявилися в зародковій формі вже на початкових етапах виникнення елементів товарної системи, що протягом тисячоліть перетворилася на загальну форму виробництва. До них належать сили руху та постійного розвитку і вдосконалення виробництва, сили саморозвитку, саморегулювання. Якщо економіка тієї чи іншої країни пов'язана з товарним виробництвом, то держава (центр) не може зупинити розвиток виробництва, продуктивних сил, а може стати лише гальмом чи, навпаки, сприяти цьому розвиткові.

Історично першою серед загальних економічних форм суспільного виробництва є натуральне виробництво, при якому продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробника, для вінутрішньо-господарського споживання.

Товарне виробництво виникло ще на пізніх етапах розвитку первіснообщинного ладу і одержало розвиток в наступних способах виробництва. В первіснообщинному способі виробництва воно сприяло встановленню зв'язків між общинами.

В рабовласницькому - забезпечило піднесення латифундій (земельних господарств), розвиток ремісничих цехів та зовнішньої торгівлі.

У феодальному суспільстві товарне господарство сприяло в економічному прогресу й створило передумови для виникнення! капіталізму.

При капіталізмі товарне господарство набуває всезагального і характеру, де все продається і все купується.

При соціалізмі товарне господарство зберігається, сприяючи зростанню ефективності суспільного виробництва.