Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
пам*ятки - охорона здоровя.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

Перша допомога при потраплянні на тіло хімічних речовин

I. Опіки кислотами.

  • 1. При опіках концентрованими кислотами поверхню опіку треба протягом 15 - 20 хв. обмивати струменем холодної води.

Пам'ятайте! Це правило не поширюється на опіки сір­чаною кислотою. Під час взаємодії сірчаної кислоти з водою виділяється тепло, що може підсилити опік!

  • 2. Після цього уражене місце потрібно обмити мильною водою або розчином питної соди (1 чайна ложка на склянку води).

  • 3. Доставити потерпілого до медичної установи.

II. Опіки лугами.

  • 1. При опіках лугами ушкоджену поверхню необхідно промити струменем холодної води.

Пам'ятайте! Опіки негашеним вапном не можна обробляти водою. Видалення вапна та обробку опіку роблять олією або тваринним жиром. Необхідно видалити вапно і потім закрити рану марлевою пов'язкою*

  • 2. 2. Обробити уражене місце розчином оцтової або лимонної кислоти (слабо кислий розчин).,

  • 3. На ушкоджене місце необхідно накласти легку стерильну пов'язку, змочену розчинами, якими обробляли уражену шкіру.

  • 4. Доставити потерпілого до медичної установи.

Перша допомога при отруєнні хімічними речовинами

  • 1. При отруєннях, що виникли внаслідок вдихання отру­тохімікатів, основним завданням першої допомоги є негайне транспортування потерпілого до медичної установи.

  • 2. У випадку зупинки дихання слід провести безперервне штучне дихання (якщо вмієте його робити).

  • 3. При отруєннях внаслідок потрапляння отрут в організм необхідно промити шлунок, викликаючи штучну блювоту (сольовий розчин, слабкий розчин марганцю).

  • 4. Отрутохімікати зі шкіри і слизових оболонок слід вида­лити струменем води.

  • 5. У кожному із зазначених випадків потерпілого необхід­но доставити до медичної установи.

  • 1. 1-Не викликати блювоту (якщо субстанції другий раз пройдуть по стра­воходу, організму буде завдано дуже великої шкоди).

  • 2. 2-напоїти водою (чаєм або соком, але не газованим напоєм). Ні в якому разі не давати молоко. Воно допомагає організмові засвоїти отруту!

  • 3. 3-викликати блювоту (щоб вивести отрути з організму). Спочатку дати отруєному випити воду,чай або сік,нахилити рівну частину його ту­луба вперед, викликати подразнення піднебіння пальцем або чайною ложкою.

  • 4. 4-дати таблетку активованого вугілля(щоб зв'язати рештки отрути в організмі). Запивати таблетку можна водою або лимонадом.

  • 5. 5-дати небагато жирних вершків або шматочок вершкового масла (для розчинення пінних хімікатів в організмі).

А - Небезпечно для життя; викликати " швидку допомогу "; надати першу допомогу;

Б - небезпечно:викликати швидку допомогу , надати першу допомогу;

В - відносно безпечно; надати першу допомогу, потім проконсультуватися із спеціалістом.

Правила безпечної поведінки дітей на дорозі, подвір’ї, у транспорті.

 

П ісля цього уроку ви дізнаєтеся про:

- правила руху дітей по вулицях, у дворах, поблизу доріг;

- правила руху організованих груп дітей на дорозі;

- цікаві факти про організацію дорожнього руху в світі та Україні;

- правила поведінки для пасажирів транспорту;

- правила поведінки для пішоходів;

- важливість і необхідність дотримання вимог правил дорожнього руху.

 

 

А чи знаєте Ви, що:_____________________________

  • Першим в історії правителем, який ввів правила дорожнього руху, був Гай Юлій Цезар. Він        видав закон, відповідно до якого жінки Риму не мали права керувати колісницями.

  • Ще з січня 1618 року російський цар Петро І видав наказ про правила дорожнього руху. Ці правила обмежували швидкість їзди. Було введено правосторонній рух.

  • Складова Правил дорожнього руху — дорожні знаки. Вони у своєму розвитку пройшли довгий шлях станов­лення та удосконалення — від верстових, кілометрових.стовпів та попереджувального трикутника "Обережно, жаби!" до міжнародної стандартизації.

  • Нині, окрім регулювальника, найголовніший "коман­дир" вуличного руху — світлофор. А його прототипом був семафор, вперше встановлений у Лондоні в 1868 році. Перші електричні світлофори з'явилися в США в 1914 році. Вони мали всього два кольори — червоний і зелений, а до цього просто по черзі відкривалися-закривалися кольорові планшети — екрани. У Нью-Йорку в 1918-му, а в Москві в 1930 році встановлені перші триколірні світлофори.

  • Тільки в 1891 році вперше в Україні, а саме в Одесі, з'явився автомобіль. Порушникам Правил дорожнього руху передбачено різні покарання.

  • У 1940 році прийняті типові правила дорожнього руху. Вони змінювалися, доповнювалися, удосконалювалися кілька сотен раз. Виходячи з вимог міжнародних правил, враховуючи передовий досвід, 1 січня 2002 року введені нові "Правила дорожнього руху України". Вони обов'яз­кові для всіх учасників руху.

  • Всесвітня організація охорони здоров'я вважає, що з десяти дорожніх пригод дев'ять відбувається з вини водіїв. Насамперед через перевищення швидкості, порушення безпечної дистанції, безпечного інтервалу, неуважність, сп'яніння, а також за безпечності пішоходів. На пішоходів — порушників дорожнього руху, накладають штрафи. А якщо це привело до дорожньо-транспортної пригоди, й кримінальну відповідальність.

  • У Франції за перевищення швидкості поліцейський може випустити повітря з усіх коліс автомобіля. На Філіппінах винуватця порушення правил руху не тільки штрафують, але й у примусовому порядку відправляють на 4 години копати або чистити придорожні канави,. прибирати вулиці та сквери, фарбувати огорожі тощо.

  • Упродовж  XX ст. кількість автотранспорту у світі невпинно зростала й у 1998 році досягла 700 мільйонів одиниць. У 2010 році його буде вже мільярд.

Р ух по вулицях і дорогах.

По вулицях  і  дорогах  удень  і  вночі,  у спеку  й  холод без­перервним потоком рухаються транспортні засоби їдуть легкові й вантажні автомобілі, автобуси, тролейбуси, трамваї, мчать мотоцикли, котять велосипедисти. З кожним роком транспортних засобів стає все більше. Збільшується ін­тенсивність руху. Зараз на вулицях міст з'явилися нові швидко­хідні   автомобілі — «Жигулі»,   «Москвич»,   «ЗИЛ»,   КамАЗ».

Ростуть наші міста й селища, збільшується число пішоходів. Обстановка на вулицях і дорогах стає дедалі складнішою, особли­во великий рух у години «пік»: вранці, коли дорослі поспішають на роботу, а діти йдуть до школи, і ввечері, коли всі поверта­ються з роботи, з навчання. У ці години пішоходи і водії повинні бути особливо уважні й обережні.

Д ля зручності й безпеки руху машин і пішоходів у містах споруджують підземні переходи, а магістралі піднімають над вулицями, ведуть по транспортних естакадах чи виводять у під­земні тунелі. У великих містах і на головних дорогах вста­новлюють світні чи світловідбивні дорожні знаки і вказівники. Одна з обов'язкових умов безпеки руху — знання і чітке виконання   правил   дорожнього  руху — закону   вулиць   і   доріг. Правила дорожнього руху знають водії усіх видів транспорту, їх також зобов'язані знати і точно виконувати усі пішоходи — як дорослі, так і діти.

За дотриманням безпеки руху пильно стежать працівники Державної автомобільної інспекції — ДАІ. їхні команди вико­нують усі — водії і пішоходи.

Інспектори ДАІ стоять на постах, патрулюють на авто­мобілях, мотоциклах, вертольотах. Вони уважно стежать за ру­хом на дорогах транспортних засобів і пішоходів.

Для зручності у роботі патрульні автомобілі і мотоцикли підтримують радіозв'язок з постовими регулювальниками, Крім цього, патрульні автомобілі забезпечені сучасним електронним обладнанням, а у постових регулювальників є малогабаритні електронні прилади. З їхньою допомогою можна швидко виявити тих, хто перевищив встановлену швидкість руху.

У містах і селищах пішоходи ходять тільки по тротуарах чи пішохідних доріжках, дотримуючись правої сторони, щоб не заважати людям, які йдуть назустріч.

На заміських вулицях люди ходять по обочинах. По обочині треба йти назустріч автомобілям. Часто при роз'їзді на вузьких вулицях автомобілі виїжджають на обочину. Рухаючись по обочині назустріч автомобілю, пішохід завжди його побачить і поступиться дорогою. Якщо поряд з дорогою є пішохідна доріжка, то йдуть тільки по ній. Ви знаєте, що пішохідні доріжки відмічають знаком «Пішохідна доріжка».

Автобус, тролейбус, трамвай чекають тільки на посадочних майданчиках, а якщо їх немає, то на тротуарі чи обочині.

Не можна влаштовувати ігри і кататися на ковзанах, лижах, санчатах на вулицях і дорогах. Для цього відводять спеціальні майданчики на подвір'ях, у парках. Порушуючи ці правила, ви наражаєтесь на велику небезпеку.

 

Рух групами дітей і людей по вулицях і дорогах.

Школярі часто відвідують усім класом театри, музеї, вис­тавки, влаштовують колективні походи. Як слід поводитись, якщо доведеться йти по вулиці чи дорозі групою? Передусім треба вишикуватися у ряд по два чоловіка. Вас супроводжуватимуть дорослі — вчитель, вожатий, батьки. У них повинні бути в руках червоні прапорці. Йти треба по тротуару кроком, дотри­муючись правої сторони, зі строю не виходити, на ліву сторону не забігати, не заважати пішоходам.

А якщо групою доведеться йти по дорозі і немає тротуару, немає пішохідної доріжки? Тоді треба йти по обочині назустріч автомобілям, автобусам, тролейбусам, дотримуючись особливої обережності. Але запам'ятайте, що по обочині групам дітей дозволяється ходити тільки вдень, коли світло.

Під час руху по вулиці уважно стежте за вказівками дорос­лих, які супроводжують. Без їхнього дозволу зі строю не виходьте.

Чекати трамвай, тролейбус, автобус треба на тротуарі чи на спеціально відведеному посадочному майданчику.

Під   час   посадки   у   громадський   транспорт   дотримуйтесь організованості, не поспішайте, не штовхайтеся.

Виходити з трамваю, автобуса, тролейбуса можна тільки при його повній зупинці. Тільки-но вийдете з трамваю, подивіться праворуч і переходьте на тротуар. Не зупиняйтеся на поса­дочному майданчику, інакше заважатимете тим, хто хоче сісти в трамвай.

 

Правила переходу вулиць і доріг.

Вулиці переходять по підземних чи надземних переходах, по пішохідних переходах типу «зебра» чи там, де встановлений вказівний знак «Пішохідний перехід». Якщо місце переходу не вказано, проїзну частину перетинають на перехрестях по лініях продовження тротуарів чи обочин.

П ри переході вулиці треба спочатку подивитися ліворуч, у бік транспортних засобів, що наближаються, а дійшовши до середини, зупинитися, потім подивитися праворуч, і якщо шлях вільний, то можна закінчити перехід.

Якщо ви не встигли перейти вулицю, то зупиніться на ост­рівці безпеки, а якщо його немає, то на середині проїзної частини (на лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків).

Якщо вулиця має односторонній рух, то при переході її весь час дивляться в той бік, звідки рухаються транспортні засоби.

На вулицях і дорогах, де рух регулюється, треба уважно стежити за сигналами світлофора чи регулювальника, за сигна­лами пішохідного світлофора, а при наближенні транспортного засобу, що має спеціальне пофарбування і подає спеціальний звуковий сигнал і (чи) світловий миготливий сигнал червоного чи синього кольору, негайно звільнити проїзну частину.

Переходити проїзну частину можна тільки при зеленому сигналі світлофора, дозволяючому жесті регулювальника чи зе­леному світлі пішохідного переходу.

При червоному сигналі світлофора, забороняючому жесті регулювальника та червоному сигналі пішохідного світлофора переходити вулицю забороняється.

Жовте світло світлофора попереджає про зміну сигналів світлофора і забороняє рух як водіям, так і пішоходам. Пішо­ходи, які не встигли перейти вулицю, повинні закінчити перехід або зупинитися на середині вулиці.

Якщо рух не регулюється, перетинати проїзну частину треба особливо обережно, переконавшись, що поблизу немає тран­спортного засобу, що рухається.

Щоб  перейти  заміську  дорогу  там,  де  немає  пішохідного переходу, треба вибрати місце, де дорога добре проглядається в  обох  напрямках   на  велику  відстань   і   де  автомобілі   можна побачити здалеку.

Перш ніж перейти дорогу, треба переконатися, що на ній не видно автомобілів, які наближаються.

Забороняється переходити дорогу біля крутого повороту. Це дуже небезпечно, тому що з-за повороту може несподівано виїхати автомобіль чи інший транспортний засіб.

Не можна перетинати дорогу біля того місця, де вона круто йде згори чи піднімається на гору; можна з-за гори не помітити автомобіль, що наближається.

 

Перехід дороги при русі групами по вулиці.

А як переходити вулицю, дорогу, якщо йдете групою? По­трібно дотримуватись усіх відомих вам правил переходу вулиці: регульоване перехрестя переходити на зелене світло світлофора чи відповідний жест регулювальника.

Р егулювальник затримає рух транспорту, поки ви не пе­рейдете проїзну частину.

Починаючи перехід, подивіться ліворуч,  дійшовши до сере­дини — праворуч. Ідіть спокійно, не відволікайтеся. На пішохід­ному переході, як і на тротуарі, дотримуйтеся правої сторони, щоб не заважати іншим.

Особливо уважним треба бути при переході через нерегульоване перехрестя. Переходять перехрестя по пішохід­ному переходу, а якщо його немає, то по лінії продовження тротуарів.

Не затримуйтеся на проїзній частині, суворо виконуйте усі вказівки супроводжуючих.

 

Перехід на залізничних шляхах.

Наша країна вкрита густою мережею залізниць. З кожним роком швидкості руху поїздів зростають.

Залізничні колії проходять через міста і села, перехрещують­ся з багатьма вулицями і дорогами, по яких ідуть пішоходи, рухаються транспортні засоби. Вони не огороджені і тому є ве­ликою небезпекою для пішоходів.

Поїзд рухається з великою швидкістю. Якщо автомобіль одра­зу зупинити неможливо, то поїзд тим більше. Та й зупинити поїзд на повному ходу небезпечно — при різкому гальмуванні може статися катастрофа. Тому біля залізничних шляхів треба бути особливо обережним і уважним. Переходити і переїжджати на велосипеді через залізничне полотно треба у спеціально відведеному для цього місці.

На багатьох станціях для переходу через колії споруджу­ють мости чи прокладають під коліями тунелі. На тих станціях, де їх немає, пішоходи повинні переходити залізничні колії по настилах і там, де встановлені вказівники «Перехід через колії». Не можна переходити колії, коли видно поїзд, що на­ближається.

Усім видам транспортних засобів, у тому числі й велоси­педистам, перетинати залізничне полотно дозволяється тільки на залізничних переїздах. Вони бувають із шлагбаумами чи без них. У тих місцях, де рух поїздів і транспортних засобів особливо великий, встановлюють автоматичні шлагбауми. На та­ких переїздах є двосекційні горизонтальні мигаючі світлофори, де чергують залізничники. * Підходячи до залізничного переїзду, пішоходи повинні уваж­но стежити за світловою і звуковою сигналізацією і вказів­ками чергового.

При наближенні поїзда то в одній, то в другій секції світло­фора загоряється червоне світло, одночасно подається звуковий сигнал. Шлагбаум закривається. Рух забороняється . Після проходу поїзда шлагбаум відкриється і знову почнеться рух через переїзд.

Не можна підлізати під закритий шлагбаум чи виходити і  виїжджати  на  переїзд,  коли   шлагбаум   починає  закриватися.

Переходити залізничні переїзди, на яких немає шлагбаумів і чергових, треба з особливою обережністю, переконавшись у тому, що не видно і не чути поїзда, який наближається.

Коли пройшов один поїзд, не можна одразу ж поспішати на переїзд. Може йти ще й зустрічний состав.

Дуже небезпечно ходити по насипу біля залізничного полот­на. Під час руху поїзда з великою швидкістю потоки повітря можуть затягнути пішохода під колеса.

Бувають випадки, коли діти граються на колії, ходять по рейках,   а  взимку   катаються   на  санчатах   і   лижах   із   залізнич- ного насипу. Це може призвести до нещасних випадків, ос­кільки, загравшись, легко не помітити поїзда, який наближа­ється. Діти, будьте особливо уважними біля залізничних колій!

У п'ятому класі ви вже ознайомилися з основними правилами руху для велосипедистів. Ви знаєте, що їздити на велосипеді по вулицях і дорогах можна тоді, коли вам виповнилося 14 років. При цьому треба добре вміти керувати машинбю, відмінно знати правила безпеки руху.

В одій велосипеда повинен мати при собі документ, який підтверджує знання правил дорожнього руху, а на велосипеді ззаду повинен бути номерний знак, якщо в даній місцевості це визначено Кабінетом Міністрів.

Велосипедист, виїжджаючи на дорогу, стає, як і водій авто­мобіля, автобуса, тролейбуса, рівноправним учасником дорож­нього руху. У багатосмуговому потоці машин він займає першу смугу, їде біля тротуару, на відстані не більше одного метра від нього чи краю проїзної частини дороги.

Рухатися можна тільки в один ряд, один за одним. Виїжджати з крайньої правої смуги дозволяється лише для об'їзду чи обгону. При цьому треба попереджати водіїв, які їдуть ззаду, подавати сигнал повороту ліворуч — витягнути ліву руку вбік або праву зігнути у лікті вгору. Закінчивши об'їзд, велоси­педист знову займає місце у правій крайній смузі.

А як бути, коли треба повернути ліворуч чи зробити роз­ворот, щоб поїхати у зворотньому напрямку? Треба пам'ятати, що лівий поворот чи розворот велосипедисту дозволяється ро­бити, не сходячи з велосипеда тільки на перехрестях і в тому випадку, якщо він повертає з вулиці, де є одна смуга руху в даному напрямку і по ній не ходять трамваї. При цьому слід завжди пропускати зустрічні транспортні засоби.

У всіх інших випадках, для того щоб зробити поворот лі­воруч чи розворот, треба зійти з велосипеда і, тримаючи його за кермо, перейти через дорогу, дотримуючись правил руху для пішоходів.

Особлива увага потрібна при переїзді нерегульованих пе­рехресть.

В елосипедист повинен керуватися попереджувальними зна­ками і правилом: на перехресті рівнозначних доріг завжди про­пускати транспортні засоби, які наближаються справа, незалежно від напрямку його руху.

Якщо на вулиці чи дорозі є велосипедна доріжка, позначена дорожнім знаком «Велосипедна доріжка», то їдуть тільки по ній. На нерегульованому перехресті велосипедної доріжки з доро­гою всі велосипедисти повинні давати дорогу транспортним засобам, які рухаються по дорозі.

Велосипедистам дозволяється: їздити по обочині дороги, не заважаючи при цьому пішоходам; перевозити вантаж за тієї умови, що він не заважатиме керувати машиною і не виступатиме більш ніж на півметра по довжині і ширині за габарити велоси­педа. Якщо цих вимог не дотримуватися, керувати велосипедом буде важко. Крім того, за виступаючий предмет можуть зачепити інші транспортні засоби, а це може призвести до нещасного випадку

 

ПРО ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ДО ВЕЛОСИПЕДА

До велосипеда, як до будь-якого транспортного засобу, пред'являють технічні вимоги, які повинні забезпечувати без­пеку руху.

К ожний велосипедист, як і будь-який водій, зобов'язаний добре знати будову своєї машини і постійно підтримувати її у хорошому технічному стані.

Виїжджати на вулицю на несправному велосипеді не можна. Перед поїздкою треба переконатися в тому, чи в порядку кермо

гальма і дзвінок. Сидіння треба встановити по своєму зросту: при нижньому положенні педалі нога, яка опирається на неї, повинна бути трохи зігнута в коліні (але не витягнута), інакше буде важко керувати велосипедом. Треба перевірити, як пра­цюють ліхтарі спереду і ззаду. Ззаду повинен бути відбивач світла: адже, можливо, доведеться їхати, коли вже стемніє, а по дорозі рухаються машини, мотоцикли. Треба, щоб водії у темря­ві вчасно помітили велосипедиста.

Учіться самостійно доглядати за велосипедом: самі робіть змащення його вузлів, заміну ламп, кріплення деталей, розби­рання   дзвінка   (сигналу),   а   також   усувайте   інші   несправності.

 

ПОРАДИ ДЛЯ ВЕЛОСИПЕДИСТІВ

Купуючи велосипед, підбирайте його за своїм зростом. Вело­сипедисту необхідно надійно володіти машиною, тому керування нею повинно бути зручним. На занадто високому велосипеді сидіти незручно, ноги не дістають до педалей і тому ним важко керувати.  Незручно також водити  велосипед,  якщо він  малий. Не катайтеся удвох на одномісному велосипеді. Це заборо­няється правилами дорожнього руху.

Н е можна їздити на велосипеді, тримаючись за кермо однією рукою чи взагалі не тримаючись за нього. Ті, хто бажає таким чином показати свою хвацькість, спритність, дуже часто потра­пляють у різні неприємні історії.

Не чіпляйтеся за задній борт вантажного автомобіля, що їде. Адже варто машині загальмувати чи круто повернути, як велосипедист із силою вдариться об кузов. А якщо водій авто­мобіля різко додасть швидкості, то що тоді? У всіх випадках такого горе-велосипедиста чекає сумна доля: він може залиши­тися  калікою  на  все життя,  а  то  й  розбитися  на  смерть.

Завжди з великою обережністю об'їжджайте автомобіль, що стоїть біля тротуару. Водій автомобіля чи пасажир можуть раптово відчинити двері, вдарити вас, і ви ризикуєте втратити рівновагу, впасти

 

РУХ ВЕЛОСИПЕДИСТІВ ГРУПАМИ

Часто школярі збираються групами для поїздок на велоси­педах, їх Супроводжують старші. При русі у групі кожний вело­сипедист повинен бути особливо дисциплінованим і організо­ваним, інакше можна підвести всіх.

Про маршрут поїздки школярі повинні знати завчасно. Перед виїздом кожному треба ще раз уважно оглянути велосипед, переконатися в тому, що все гаразд.

Бажано, щоб учасники поїздки були одягнені у світлий одяг. Тоді велосипедистів буде добре видно здалеку усім учасникам руху. У групі треба мати аптечку швидкої медичної допомоги.

По дорозі та вулиці велосипедисти їдуть один за одним, вервечкою, на певній відстані один від одного.

На проїзній частині вони займають праву смугу. Далі ніж на один метр від тротуару віддалятися не можна. Якщо є вело­сипедна доріжка, то їхати треба по ній.

По велодоріжці можна рухатися у кілька рядів, наскільки дозволяє її ширина. Але коли назустріч їдуть велосипедисти, то їхати треба в один ряд, дотримуючись правої сторони.

Один із старших, який супроводжує групу школярів, призна­чається керівником. Він їде попереду всіх, уважно стежить за дорогою, рухом по ній. На першій і останній машинах при­кріплюють  червоні  прапорці,   які   добре  видно  здалеку. Якщо на шляху групі велосипедистів зустрічаються регульо­вані перехрестя, то переїжджати їх можна тільки на відповідний сигнал світлофора чи жест регулювальника.

Під'їжджаючи до нерегульованого перехрестя, керівник групи повинен переконатися в тому, що в поперечному напрямку транспортних засобів немає, і тоді, піднявши руку чи прапорець, він пропускає всю колону, потім наздоганяє її і знову займає місце попереду. При переїзді нерегульованого перехрестя усі велосипедисти повинні бути особливо уважні і дисциплі­новані.

Дорога, по якій їдуть велосипедисти, не завжди буває рів­ною — на ній завжди можуть зустрітися перешкоди. Той, хто очолює групу, помітивши це, попереджає того, хто їде за ним, а той подає сигнал наступному, і так по ланцюжку всі будуть-попереджені про небезпеку.

Велосипедисти повинні бути дуже обережними при проїзді пішохідних переходів. Рух групи велосипедистів дозволяється тільки у світлий час доби.

Порада: у поході через кожні дві години руху на велосипедах робити привал для відпочинку і розминки. Місце краще вибирати на галявині, біля джерела, віддалік від дороги. Якщо в колоні є вантаж, то його треба розподілити рівномірно між усіма.

Сигнали світлофора і регулювальника.

 

А чи знаєте Ви, що:_____________________________

  • У Києві поетапно вводиться в дію автоматизована система дис­петчерського керування міським пасажирським транспортом — АСДК МПТ. Кожна транспортна одиниця буде оснащена приладом супутникової навігаційної  системи, приладом керування і відображення інформації. А ще буде задіяна система відеонагляду, яка дозволить одержувати оперативні дані з усіх крупних транспортних вузлів сто­лиці і попереджати створення пробок.

  • Перший дорожній світлофор «одноочко» із ручним керуванням встановили у Лондоні у 1897 році. У XX столітті у Клівленді та Чикаго у світлофорах уже було по два кольори: червоний і зелений, а в 1918 році у Нью-Йорку було встановлено трикольоровий. Лише у 1930 році світлофор з'явився у Москві. Через велике розповсюдження світлофорів у світі у 1968 році була прийнята «Конвенція про дорожні знаки і сигнали» з єдиним для усіх країн розміщенням: червоний, жовтий, зелений.

  • У червні 1998 року у Києві з'явився ідеальний інспектор — електронно-оптичний прилад, що контролює рух на автошляхах. Протя­гом секунди «інспектор» робить два фотознімки, на яких фіксується будь-яке порушення, а водій-порушник, одержує ці знімки поштою разом із квитанцією про штраф. Цей «інспектор» може замінити вісім інспекторів ДАІ.

  • У Польщі у 1998 році розпочато виробництво патрульних авто­мобілів із спеціальної водостійкої фанери. Ці автомобілі покликані служити... опудалами для недисциплінованих водіїв. У комплекті до такого макету майстерні вроцлавської поліції освоїли виробництво також і опудала поліцейського у натуральну величину.

  • У Франції один із найвищих рівнів ДТП. Щоб хоча б якось змен­шити їхню кількість, служба дорожньої безпеки (це щось подібне до нашої ДАІ) встановила на основних магістралях радіопередавачі із дуже специфічними музичними програмами. Ось їх назви: «Стоп-стрес», «Стоп-утома», «Щоб ви не заснули» і «Щоб ви пам'ятали про своїх дітей».

  • У США діє велика кількість курйозних законів і положень у різних штатах. Ось деякі з них: у штаті Канзас пішоходи, що пере­тинають вночі шосейні дороги, зобов'язані позначити себе засвіче­ним ліхтарем; в Алабамі не можна водити автомашину з пов'язкою на очах; у Франкфурті (штат Кентуккі) — зривати у поліцейського краватку.

  • Тим, хто мандрує автомобілем шляхами Європи незайве знати таке: у Швеції, у Норвегії, Данії і Чехії вдень необхідно вмикати ближнє світло фар; у Гібралтарі навіть вночі не можна вмикати дальнє світло фар; в Україні і в Румунії дорожня інспекція не лю­бить брудних машин; у Люксембурзі необхідно обов'язково миготіти фарами при обгоні вночі; у Німеччині можуть притягти до відпові­дальності за нецензурну лайку й образливі жести.

  • У Франції з 1998 року введені системи автоматизованого відео-нагляду за дорогами, тунелями і віадуками. Вся інформація прак­тично миттєво надходить на дисплеї поліції і «швидкої допомоги».

  • В Ріо-де-Жанейро з 10 годин вечора і до 5 години ранку водіям дозволено ігнорувати сигнали світлофора через те, що у цей період доби почастішали напади на водіїв машин.

  • У Нідерландах у 1999 році був оштрафований фактично кожний нідерландець, який має права водія. «Улюбленими» порушеннями були: перевищення швидкості, проїзд на червоне світло і неправиль­не паркування авто засобів.

 

Сигнали світлофора.

Для регулювання дорожнього руху служать світлофори, які встановлюють на перехрестях, пішохідних переходах та в інших місцях пожвавленого руху. Слухаючись сигналів світлофорів пішоходи переходять вулиці та перехрестя, не заважаючи один одному і не ризикуючи потрапити під машину. Сигнали світлофорів допомагають водіям уникати зіткнень та інших нещасних випадків.

С вітлофори бувають різні. Найпоширеніші трисекційні. Секції їхні можуть бути розташовані вертикально й горизон­тально. У цих світлофорів три світлових сигнали — червоний, жовтий, зелений.

Ви вже знайомі із значенням кожного сигналу світлофора. Зелений дозволяє рух транспортним засобам і пішоходам. Якщо зелений сигнал почне мигати, це значить, що час його дії закінчується і скоро буде включений жовтий.

Жовтий попереджає пішоходів і водіїв про зміну сигналів. При цьому сигналі забороняється виходити на пішохідний пере­хід. Якщо загориться жовтий сигнал, а ви тільки почали пере­ходити вулицю, то треба дійти до середини проїзної частини Н, зупинитися на середині вулиці. Якщо ви пройшли середину вулиці і в цей момент загорівся жовтий сигнал, то треба закін­чити перехід.

Червоний забороняє будь-який рух транспортних засобів і пішоходів.

А якщо червоний сигнал світлофора загорівся, коли ви вже почали переходити вулицю? Тоді треба дійти до середини проїз­ної частини і чекати зеленого сигналу світлофора.

Якщо червоний сигнал застав вас на середині проїзної частини, то слід зупинитися.

Останніми роками потоки транспортних засобів на вулицях і дорогах дуже зросли. На перехрестях почала збиратися велика кількість автомобілів, де почали встановлювати трисекційні світ лофори з додатковими секціями — стрілками. Додаткові секції розташовують збоку основної вертикальної секції світлофора — зліва і справа, а іноді й з двох сторін. У додатковій секції, розта­шованій зліва, загоряється зелена стрілка, звернена у ліву сто­рону, а в секції справа — праворуч чи прямо.

Зелені стрілки показують водіям, куди дозволено рух. Вони можуть загорятися одночасно із зеленим і червоним сигналами основної секції світлофора.

Якщо у світлофора секція розташована зліва, то всі транс­портні засоби можуть виїжджати на перехрестя для повороту ліворуч лише тоді, коли загориться зелена стрілка.

Пішоходам переходити вулицю дозволяється лише в тому випадку, коли загоряється зелений сигнал в основній секції світлофора.

Зелена стрілка в правій секції дозволяє автомобілям поворот праворуч. Якщо права зелена стрілка горить у сполученні з чер­воним чи жовтим сигналом основної секції, то водій повертає праворуч не одразу. Він повинен пропустити транспортні засоби, які їдуть зліва від нього у поперечному напрямку на зелений сигнал свого світлофора.

Пішоходам переходити вулицю можна тільки при зеленому сигналі основної секції світлофора, тому що при включенні правої секції зі стрілкою у її напрямку почнуть повертати транспортні засоби, і пішохід, який порушує правило переходу, може потрапити під їхні колеса.

 

 

 

Додаткові секції, розташовані по обидві сторони світлофора, також можуть включатися у сполученні як із червоним сигналом, так і з зеленим в основній секції. Переходити вулицю у цьому випадку можна тільки на зелений сигнал основного світлофора (з виключеними сигналами бокових секцій).

І ноді на перехрестях можна зустріти чотирьох- і п'ятисекційні горизонтальні світлофори. Зелені стрілки по краях у них направлені як ліворуч, так і праворуч. У цьому випадку пере­ходити вулицю дозволяється тільки на зелений сигнал світло­фора.

Усі світлофори на перехрестях переключаються регулюваль­ником за допомогою ручного керуючого пристрою або авто­матично.

На великих магістралях світлофори переключаються авто­матично, послідовно на кожному перехресті, і якщо водій вибере встановлену швидкість, то він зможе проїхати всі перехрестя без зупинок. Так діє «зелена хвиля».

Останнім часом у великих містах почали застосовувати світлофори з автоматичним перемиканням. Вони відрегульовані таким чином, що для руху транспорту по основній магістралі відводиться більше часу ніж для руху по другорядній. Так само налагоджують і пішохідні світлофори. Для руху транспортних засобів відводиться більше часу, ніж для руху пішоходів.

 

Сигнали регулювальника.

На перехрестях вулиць і доріг рух транспортних засобів і пішоходів часто регулюється регулювальником.

Р егулювальник, спостерігаючи за потоком автомобілів, ав­тобусів, тролейбусів, сам вирішує, кого пропустити в першу чергу, щоб не створювати їх накопичення. Він віддає накази жестами рук чи за допомогою спеціального жезла.

У цьому випадку усі водії і пішоходи підкоряються тільки сигналам регулювальника. Тому їх треба добре знати і пам'ятати. Кожний його жест, кожне положення його корпуса відносно водіїв  і  пішоходів відповідає якомусь сигналу світлофора.

Скажіть, яким сигналам світлофора вони відповідають. Якщо при працюючому світлофорі на перехрестя вийде регулювальник, то всі учасники руху — водії автомобілів і пішо­ходи — повинні підкорятися тільки його жестам, незалежно від сигналів світлофора.

Для того щоб жести регулювальника у вечірній час було добре видно, всередині жезла поміщають лампочку. Регулюваль­ник натискає на кнопку, загоряється лампочка, і всі бачать, який сигнал він подає.