4. Складові технологічного процесу

Технологічний процес виготовлення деталей і виробів розчленований на окремі складові частини — операції, які є основними елементами технологічного процесу.

Операція — це частина технологічного процесу, яка складається з послідовних дій над зміною розмірів заготовки або виробів

Назви операцій походять від виду обробки об'єкта. Наприклад, під час механічної обробки заготовок операції називають точінням, свердлінням тощо.

Операції є основною одиницею у виробничому плануванні. За операціями також здіснюється облік продуктивності роботи, контроль виробничого процесу.

Дані для проектування технологічного процесу

У розробку технологічного процесу входить: встановлення плану і структури процесу, тобто поділу його на складові частини (операції, установлення, переходи, проходи); вибір обладнання і оснащення, розрахунок припусків на обробку міжопераційних розмірів; розрахунок норм часу та ін.; оформлення прийнятних технологічних процесів зі складанням відповідної технологічної документації.

Вихідними даними для проектування технологічного процесу є:

1. . робоче креслення деталі або виробу. Воно повинно мати необхідну кількість проекцій, усі розміри із значенням їх точності, жорсткості, відомості про матеріали та інші додаткові дані;

2. . креслення заготовки, яке є документом, що пов'язує роботу заготівельних та обробних цехів. У середині креслення заготовки необхідно викреслювати контур деталі (виробу);

3. . технічні умови, яякі складаються на особливо відповідальні деталі і складові одиниці в тих випадках, коли в їх кресленні немає можливості повністю відобразити всі вимоги;

4. . виробнича програма, тобто кількість виробів, які випускає підприємство за певний проміжок часу (як правило за 1 рік);

5. . керівні технічні матеріали (КТМ), а саме:

а) відомості про обладнання (його точність, потужність, кінематику, оснащеність);

б) нормативи на різальний та вимірювальний інструмент;

в) нормативи на припуски та міжопераційні допуски;

г) нормативи для техніко-економічних розрахунків;

д) нормативи технічного нормування.

Виробнича програма визначає масштаб і тип виробництва, отже, і характер технологічного процесу, обладнання, пристрої, інструменти і т.д. Із цього визначають і економічні умови, за яких технологічний процес, що проектується, повинен мати найменшу вартість. Маршрутна карта (МК) складається залежно від типу і характеру виробництва. У ній вказується найменування усіх операцій технологічного процесу в порядку їхньої послідовності, дані про обладнання, пристрої, допоміжний, різальний та вимірювальний інструмент, розряд роботи і норми часу.

Карта ескізів (КЕ) — є основним технологічним документом у серійному і масовому виробництві і містить ескізи, схеми і таблиці, що пояснють зміст операції і необхідні для їх використання відомості (обладнання, оснащення, режими).

Технологічні інстументи (ТІ) дають додаткові відомості щодо виконання операцій, а також описують процеси приготування композицій. Крім МК, КЕ, ТЕІ заповнюються комплектуючі карти (КК), відомості розцеховки (ВР), відомості оснащення (ВО), відомості матеріалів (ВМ).

Типи виробництва

Розробка технологічного процесу виробництва, ділянки (цеху), фабрики або заводу може бути різною залежно від основних факторів: виробничої програми, трудоємності операції, розмір і маса деталей (виробів), складності і вартості обладнання, стабільності об'єктів виробництва.

Виробництвом називать процес, у ході якого людина діє на речовини природного та штучного походження за допомогою власних сил та обладнання з метою виготовлення продукції, необхідної для забезпечення своїх потреб.

Залежно від обсягу випуску продукції та ступеня повторюваності виробів виробництва поділяють на три основні типи: одиночне, сирійне та масове.

Одиночне виробництво. Для одиничного виробництва характерний випуск продукції в одному або кількох екземплярах. Це виробництво є універсальним і гнучким. Продукцією цього типу виробництва є окремі машини наприклад, космічний корабель, гідротурбіна тощо. Це продукція важко та хімічного машино-, турбо-, суднобудування тощо.

У верстатобудуванні індивідуальним вважають виробництво, яке випускає до 5 шт. однакових виробів у рік.

Серійне виробництво. Для серійного виробництва характерним є виготовлення виробів різними за розмірами партіями або серіями, що періодично повторюються. Залежно від розміру партії виробів, тобто від кількості виробів у ній і частоти повторення їх протягом року, серйне виробництво поділяють на дрібно- та великосерійне.

Партією називають певну кількість деталей (виробів) одного найменування, що запускають у виробництво одночасно.

Серійне виробництво відрізняється від одиночного тим, що не потребує робітників високої кваліфікації, оскільки обмежена кількість виробів і їх повторюваність сприяють швидкому набуванню навичок. У серійному виробництві використовують заготовки точніших розмірів ніж в одиничному, наприклад , у машинобудуванні використовують відливи, штамповки тощо. Це дає можливість випускати продукцію з меншими затратами, ніж в одиничному виробництві.

Прикладом продукції серійного виробництва є металорізальні верстати, двигуни внутрішнього згорання тощо.

Масове виробництво порівняно з одиничним і серійним має досконаліші структуру та форму організації. Воно забезпечує найнижчу собівартість виготовлення виробів. Масове виробництво характерезується виготовленням однакових виробів у великій кількості і протягом тривалого часу.

Характерним для масового виробництва є виконання на більшості робочих мість одних і тих самих постійно повторюваних операцій. Робітники досягають високої майстерності за рахунок постійного виконання однієї операції. Тому робітники високої кваліфікації потрібні лише для налагодження спеціальних інстріментів, пристроїв і верстатів. Обладнання розташоване у відповідній технологічній послідовності. Технологічний процес поділено на операції, кожну з яких виконують на окремому обладнані.

Масове виробництво забезпечує найбільш економічну обробку заготовок.

Цей тип виробництва поширений в автомобільній, тракторній промисловості, на заводах, що випускають сільськогосподарські машини, мотоцикли тощо.

Однією з найдосконаліших форм організації виробничої ділянки, що здійснюється при великих програмах випуску, є непереривний потік (конвеєрний), який характеризується тим, що час на виконання в ньому кожної операції рівний або кратний такту (синхронізація операції).

Лекція 2. Технологія виробництва паперу

1. Папір, його класифікація та властивості

2. Сировина для виготовлення паперу

3. Технологія виробництва

1. Підготовка паперової маси

2. Виготовлення паперу на сіткових машинах

Література 4,5,6,